Що б не говорили, основним і найбільш доступним у виготовленні всесезонним рушієм саморобної всюдихідної транспортної техніки поки залишається пневматик — колесо з шинами низького тиску.
Але для багатьох самодіяльних конструкторів виготовлення коліс пневмоходів становить певні труднощі. Непросто буває навіть визначитися з їх конструкцією. Традиційні колеса — два ободи з ложементами між ними, посаджених на диск або маточину через спиці, — у виготовленні складні, а їх дизайн, як кажуть, залишає бажати кращого.
Через ці труднощі пройшов і я, але врешті-решт вирішив цю проблему. Моїм досвідом вже скористалися кілька осіб, що дозволяє судити про те, що знайдене рішення — досить вдале. Тому хочу поділитися ним через журнал «Моделіст-конструктор» з іншими творцями.
Ні, я не винайшов якесь нове колесо. Я його просто зробив з двох коліс від автомобіля підвищеної прохідності ГАЗ-66. Відразу зауважу. Не варто боятися їх кількості — вісім штук для чотирьох пневматиків. Придбати їх можна досить легко і недорого. Водії «шістдесят шостих» при першій можливості намагаються позбутися штатних коліс з причини великої трудомісткості при їх розбиранні-збиранні і замінити на більш зручні, зі стопорними розрізними кільцями. І в цьому вони, мабуть, праві: адже потрібно відвернути-завернути ні багато ні мало — 14 гайок на диску.
1 — обід; 2 — від’ємний борт; 3 — диск; 4 — болти М16 (14 шт.); 5 — конічні (центруючі) гайки М16 (14 шт.)
Штатне колесо автомобіля ГАЗ-66 складається з диска, обода і від’ємного борта. Диск приварений до обода; разом вони і становлять єдину деталь — колесо. Від’ємний борт кріпиться до диска колеса чотирнадцятьма спеціальними болтами М16, забороненими в гнізда диска, і конічними (центруючими) гайками.
Відвернувши гайки, зняв від’ємний борт і відклав його за непотрібністю. Гайки ж знову навернув на болти настільки, щоб різьбові кінці були трохи заглиблені в них. Потім болти вибив з гнізд ударами молотка по гайках. Кріпильні деталі зібрав для подальшого використання.
Оскільки використовуване колесо призначалося для вантажного автомобіля, для забезпечення необхідної міцності і жорсткості воно мало значну товщину сталевих штампованих деталей, а отже, і масу, надлишкову для пневмохода.
Щоб полегшити колесо, закріпив його на столі фрезерного верстата струбцинами і пальчиковою (кінцевою) фрезою діаметром 50 мм (можна використовувати фрезу і до 70 мм) вибрав в ободі вікна. Щоб не ламати голову з геометрією, вікна розмістив між отворами під болти. Таким чином їх вийшло теж чотирнадцять. У кого немає фрезерного верстата, колесо можна полегшити і свердлінням безлічі отворів. Хоча така робота дуже трудомістка, але це, може бути, навіть кращий варіант — адже полегшене колесо збереже більшу жорсткість.
Далі колесо з тією ж метою обточував на токарному верстаті (верстат повинен бути таким, щоб на ньому можна було обробляти заготовки з радіусом 300 мм і більше).
Спочатку зрізав закраїну борта обода, (він виготовлений з 6-мм сталі, тому відрізане кільце виявилося досить важким).
Потім полегшив диск колеса. Він відштампований з листової сталі товщиною 10 мм — для колеса пневмохода це зайве. Тому переріз диска зменшив і зробив змінним: у обода — 4 мм, посередині (конічна частина) — 5 мм, у внутрішній частині — 6 мм. Кут повороту різцетримача верстата при обточці конуса становив 45 градусів.
У підсумку колесо (одразу відчув) стало майже вдвічі легше.
1 — основний обід з диском; 2 — від’ємний обід; 3 — болт М16 (7 шт.); 4 — конічна (центруюча) гайка (7 шт.)
За такою ж технологією обробив і друге колесо від ГАЗ-66, тільки з нього вирізав ще конічну частину диска разом з внутрішньою за непотрібністю, залишивши тільки фланцеву частину: отримав, таким чином, від’ємний обід колеса пневматика. Отвори зробив конічними — по відповідних нижніх поверхнях гайок.
Деякі болти, вибиті ударами молотка, трохи деформувалися — їх довелося виправити і знову прогнати різьбу. Самі ж болти теж полегшив, просвердливши в них осьові отвори діаметром 8 мм. До того ж для збирання колеса використав тільки сім болтів з чотирнадцяти, забиваючи їх у диск колеса через одне гніздо.
І ще один момент. Для встановлення колеса на маточину моста пневмохода внутрішня частина його диска повинна їй відповідати. Але це відповідність можлива тільки за умови, що і маточини використовуються від автомобіля ГАЗ-66. З цього становища є як мінімум три виходи. Перший — доробити і пристосувати штатний диск колеса. Другий — забезпечити диск додатковим посадочним кільцем з тотожними отворами як для кріплення до диска, так і для кріплення до маточини. Третій — вирізати штатну внутрішню частину диска, а на її місце приварити іншу, відповідну маточині.
Шину для колеса використав від тракторної візка і полегшив її за технологією, описаною в «Моделісті-конструкторі» (№ 12’2000 р.). Вибрав цю шину тому, що у неї такий самий посадочний діаметр, що й у обода виготовленого колеса — 18″(457 мм) і велика ширина. Правда, посадочне кільце шини довелося все ж трохи доробити «болгаркою» і змастити машинним маслом — після цього вона легко «сіла» на місце.
У результаті отримав широке колесо з розбірним ободом (як у автомобіля «Запорожець» або мотоколяски), з широкопрофільним пневматиком.
За масою воно не важче «класичних» саморобних коліс для пневмоходів, але його дизайн, звичайно ж, з останніми незрівнянний — виглядає воно як виріб заводського виготовлення.
В. БАРАНОВ