Якщо запаси радіоаматора обтяжують малопотужна портативна радіостанція (або комплект з двох станцій), розрахована на зв’язок у громадянському діапазоні 26,9 — 27,2 МГц, пропоную варіант їх корисного використання. Часто радіоаматор одночасно є і автовласником, і дачником, який як зацікавлена особа піклується про збереженість свого авто або дачного будинку. До того ж є багато й інших сфер застосування пропонованого охоронного пристрою на базі двох портативних радіостанцій. Головна відмінність його від інших охоронних систем полягає в тому, що сигнал «тривога» тут передається по радіоканалу, а дальність дії цієї системи охорони залежить від потужності радіопередавачів та особливостей поширення радіохвиль у місцевості застосування системи. Навіть якщо в наявності є лише одна радіостанція (з комплекту Си-Бі станцій), теж не біда — як приймач можна застосувати вседіапазонний трансивер типу Kenwood FH-7E, Yaesu або аналогічний (про це — нижче). За таких обставин трансивер програмується на прийом відповідної частоти 27,175 МГц. Функцію автоматичного вимкнення в трансивері нейтралізують.
Обґрунтування ідеї
Сьогодні рідка автомашина не обладнана звуковою сигналізацією, однак користі від неї (навіть дорогої) все менше через практично однаковий набір звукових сигналів, що видаються при сигналі «тривога». Як зауважив один фахівець — установлювач автосигналізації: купувати сигналізацію для свого «залізного коня» вартістю менше 3000 $ взагалі не має сенсу через її марність у захисті від автомобільних угонщиків-мінітменів («мінітмен» у перекладі з англ. — людина хвилини). У цьому твердженні є певний сенс.
При масовому скупченні автомобілів на майданчику або стоянці в місті немає можливості виділити сигнал «своєї ластівки» від чужої. Тому робота дешевих промислових протиугонних пристроїв автомобілів, які не мають блоку «пейджера» — передачі сигналу на відстані, сьогодні малоефективна. Та й антисоціальні елементи (злодії, що працюють у цій галузі) за довгий час навчилися нейтралізовувати прості сигналізації ще до проникнення в автомашину. Придбання «навороченої» сигналізації з пейджером ефективніше, однак вимагає від власника авто відчутних додаткових витрат, а виправдані вони будуть чи ні — кожен вирішує самостійно.
За статистикою, кінець 2005 — початок 2006 року в Північно-Західному регіоні Російської Федерації відзначався як бум крадіжок автомобілів та проникнень у них злодіїв з метою хижацтва. Тому жодна додаткова захист не буде зайвою, тим більше, що виготовлене самостійно охоронне пристроєння не шаблонне і, встановлене приховано, має менше шансів бути розкодованим та нейтралізованим правопорушником.
Пропонований «сторож», що складається з двох однотипних радіостанцій та блоку звукового сигналу з ефектом «сирена», реалізованого на мікросхемі КР1436АП1, надійно та оригінально забезпечує сигналізацію автомобіля на відстані та видає звуковий сигнал при відкриванні дверей, капота або багажника автомобіля — усіх тих доступних місць, які обладнані прихованими кнопками, що спрацьовують при несанкціонованому відкриванні. Почуючи переливчастий звуковий сигнал на приймальному блоці, господар автомобіля вибіжить до машини або викличе допомогу, спостерігаючи ситуацію з вікна. Такою системою може бути обладнана будь-яка автомашина, навіть вантажна з напругою в бортовій мережі 24 В (яка сьогодні потребує охорони не менше інших, а встановлювати на неї промислову сигналізацію і дорого, і, здавалося б, малоефективно (недоцільно)).
Застосування пропонованого електронного вузла дозволяє з малими матеріальними вкладеннями створити ефективний засіб для контролю збережності автомобіля або дачного будинку. Таку систему контролю також можна застосовувати на великих охоронюваних автостоянках та терміналах, розмістивши приймальний вузол у приміщенні охорони та забезпечивши кожну вантажну автомашину передавачем.
Принцип роботи пристрою
Як приймально-передавальні вузли я застосовую радіостанцію «Урал-Р» на частоту 27,175 МГц. Потужність передавального тракту такої портативної станції 50 мВт, що стабільно забезпечує дальність дії в умовах міської забудови до 0,5 км. Цієї відстані цілком достатньо для того, щоб, розмістивши автомашину біля будинку або на стоянці неподалік від житла, контролювати її недоторканність, перебуваючи у власній квартирі (котеджі, будинку).
Одна радіостанція розміщується вдома і постійно підключена в режимі «прийом» до стабілізованого джерела живлення з постійною напругою 12 В. Інша — знаходиться в автомашині. Гучність підсилювача звукової частоти приймальної радіостанції встановлюється за бажанням.
Струм, що споживається цією радіостанцією від зазначеного джерела живлення в режимі «прийом» на середній гучності, — близько 12 мА.
До речі, в режимі передачі радіостанції зі штатною антеною струм її споживання (передавальної станції) зростає до 160 мА. Приймальна радіостанція використовується зі штатною штирьовою антеною, що підключається через стандартний високочастотний роз’єм СР50-74ПВ, а передавальна — з пасивною автомобільною антеною. Остання підключається через такий самий роз’єм і з’єднується зі штирем автомобільної антени, встановленої на склі або на даху кабелем РК-50 або аналогічним. З антивандального боку як передавальну краще використовувати автомобільну антену, встановлену надійно (закріплену на кузові або, в крайньому разі, на склі або водостоку автомобіля), оскільки антену, закріплену до кузова на магнітній присоскі, також легко зняти, як і встановити. Від надійно закріпленої антени залежить ефективність роботи цього охоронного пристрою.
Радіостанція «Урал-Р» не має шумоподавника, тому незначні шуми та шорохи, а іноді й радіообмін на даній частоті при відповідній гучності будуть чутні. Ця система не є перешкодою для стороннього радіообміну, оскільки потужність випромінюваного сигналу дуже мала. Замість «Урал-Р» можна використовувати портативні станції з аналогічними частотними та потужнісними характеристиками, головне, щоб частоти приймача та передавача збігалися. Наприклад, такими радіостанціями вітчизняного виробництва можуть бути «Пілот» (підмосковний радіозавод), «Веда-ЧМ» (Ярославський радіозавод) та інші.
Оскільки «Урал-Р» не має сигналу тонального виклику, портативну радіостанцію, що працює як передавач і встановлена в автомобілі, довелося незначно доповнити електронним вузлом.
Перемикач типу П2К, за допомогою якого в корпусі радіостанції встановлюються режими «прийом-передача», механічно зафіксований так, щоб радіостанція в автомобілі була постійно включена на передачу. Малопотужна динамічна головка в цій радіостанції є і мікрофоном, і випромінювачем звуку, залежно від положення перемикача режимів П2К, підключаючись відповідно то до входу попереднього підсилювача, то до виходу підсилювача звукової частоти.
У лівій частині схеми показано підключення системи до штатних вузлів автомобіля. Роз’єми X і У зручно використовувати три- або п’ятиконтактні низькочастотні, які в великій кількості застосовувалися в магнітофонах та радіоприймачах. У правій частині схеми показано підключення системи до радіостанції. Загальний провід та напруга живлення підключаються відповідно через контакти роз’ємів Х3, У3 та Х1, У1. Контакт У2 підключається на платі радіостанції до провідника, що йде від динамічної головки до перемикача режимів П2К, при цьому ланцюг з’єднання з динамічною головкою необхідно розірвати, залишивши динамік не підключеним.
Це зроблено для того, щоб передавальна радіостанція не видавала звуковий сигнал в автомобілі при проникненні, який може злякати злочинця або виявити місце розташування передавача.
Електронний вузол, реалізований на мікросхемі DA1 (КР1436АП1), являє собою два звукові генератори та внутрішній вузол живлення з тригером Шмітта. На виході генераторів (вивід 8 DA1) присутні прямокутні імпульси зі змінною частотою. На слух ця послідовність імпульсів буде сприйматися як ефект «вау-вау», що нагадує звучання сирени. Частоту імпульсів першого генератора задають елементи R2C3. Для другого генератора визначальними є елементи R3C6. Перехідний конденсатор С4 перешкоджає впливу вузлів радіостанції на частоту генераторів, а також не пропускає постійну складову напруги на вхід попереднього підсилювача «Урал-Р». Конденсатор С5 забезпечує приємніше звукове супроводження, пом’якшує звук.
При подачі живлення на мікросхему (понад 10 В на вивід 1 DA1) внутрішній тригер, що керує напругою живлення, знаходиться в готовності, його вхід — вивід 2 DA1. Спочатку на цьому вході низький рівень напруги. Навіть при короткочасній подачі на вхід тригера з гістерезисом високого рівня напруги (що відбувається при відкриванні дверей автомобіля та спрацюванні реле К1) тригер перекидається в інший стійкий стан і дозволяє роботу обох генераторів. Вони працюватимуть (і на приймальному вузлі «домашньої» радіостанції чутний сигнал «тривога») до тих пір, поки не буде знеструмлено живлення або короткочасно не замкнена кнопка SA2, що встановлює на виводі 2 DA1 низький рівень напруги.
Таким чином, завдяки особливості мікросхеми КР1436АП1 вдалося обійтися мінімумом деталей.
При експериментуванні з цією дивовижною мікросхемою виявилися ще деякі особливості роботи пристрою, які можуть стати в пригоді при повторенні пристрою.
Особливості роботи пристрою
Так, якщо конденсатор С3 зі схеми виключити, на виході ми отримаємо однотональний сигнал з частотою близько 1000 Гц (працює лише один генератор з елементами R3C6). Якщо базову схему доповнити вузлом, показаним на наступній сторінці, то отримаємо переривчастий однотональний сигнал («пік-пік»), що відкривається з частотою близько 2 Гц.
Транзистор VT1 своїм переходом емітер-колектор зашунтує конденсатор С6, зриваючи генерацію другого генератора. Для більшої скважності (відношення періоду слідування імпульсів до їх тривалості. — Прим. ред.) імпульсів в останньому варіанті слід збільшити опір резистора R2 до 750… 1000 кОм або збільшити ємність конденсатора С3 до кількох мкФ. Усі постійні резистори та конденсатори можна замінити іншими, що мають відхилення номіналів до ±20%. Яким звуком краще користуватися в режимі «тривога», залишаю на вибір кожного радіоаматора. На схемі додаткового вузла показано контакт реле К2.1. Його введення в схему може бути цікавим, якщо, наприклад, використовувати не один контрольований контур в автомашині, а два або кілька (додавши стільки ж реле).
Якщо реле К1 буде контролювати відкривання дверей автомобіля, реле К2 аналогічним чином може контролювати відкривання капота або кузова.
Таким чином, реле К2 (однотипне К1), підключене аналогічно до іншого штатного кнопкового перемикача автомобіля, буде підключати до базової схеми додатковий вузол, що призведе до іншого звукового ефекту.
Перебуваючи вдалині від автомобіля (контрольованої зони), господар (охоронець) може за тональністю звукового сигналу вже визначити, що саме зазнало нападу (відкриття), і діяти адекватно.
Оксидні конденсатори С1 та С2 згладжують перешкоди в бортовій мережі автомобіля у тому випадку, якщо, наприклад, при проникненні одразу несанкціоновано буде увімкнено режим «стартер», що відбирає енергію від акумулятора.
Пристрій у налаштуванні не потребує.
Про деталі
Усі постійні резистори — типу МЛТ-0,25. Оксидні конденсатори — типу К50-29 або аналогічні. Неполярні конденсатори — типу КМ5, КМ-6. Реле К1-РЭС 15 — виконання РС4.591.003 або аналогічне, що впевнено спрацьовує при напрузі 10 — 12 В.
Вмикач SA1 — типу ПД9-1, ТВ3-С або будь-який малогабаритний з фіксацією. Він потрібен для того, щоб пристрій сигналізації можна було вимикати під час руху або ремонту автомобіля. SA2 — кнопка з контактами на замикання — типу МП3-1.
Рекомендації
Перед з’єднанням пристрою з елементами радіостанції проконтролюйте роботу звукових генераторів, подавши живлення на мікросхему та підключивши між контактами У2 та У3 п’єзоелектричний капсуль типу 3П-22. Якщо при першому вмиканні одразу лунає звук, необхідно один раз натиснути кнопку SA2 для встановлення пристрою в режим готовності.
Елементи пристрою монтуються на платі з одностороннього фольгованого склотекстоліту або перфорованій монтажній платі розмірами 20×40 мм. Вони встановлюються в корпус передавальної радіостанції (у вільний від елементів живлення «батарейний» відсік).
Світлодіод HL1 виводиться назовні кришки цього відсіку. Він сигналізує про відкривання дверей автомобіля та подачу живлення на передавальний вузол. За потреби від цього елемента разом з обмежувальним струм резистором R1 можна відмовитися або замінити HL1 на мигаючий світлодіод, наприклад, на L36BSRD, TLBR5410, L816BRCS-B, L769BRG або аналогічний — тоді ефект ще барвистіший — світловий потік індикатора буде перериватися. Перемикачі SA1, SA2 встановлюються приховано.
Якщо комплекту однотипних радіостанцій немає, рекомендується як приймальну станцію використовувати вседіапазонний трансивер типу Kenwood FH-7E або аналогічний портативний радіоприймач з функцією сканування діапазонів, який можна легко запрограмувати (налаштувати) на частоту Си-Бі діапазону.
Такий трансивер (або вседіапазонний приймач) сьогодні можна без праці придбати в різних фірмах, що торгують промисловою апаратурою для радіоаматорів, причому цей прилад послужить вам добру службу не лише в межах публікації, але й набагато ширше, дозволяючи здійснювати радіообмін на інших частотах (зокрема УКВ діапазону), і, зрештою, приведе вас до того, щоб стати ліцензованим радіоаматором. Хіба це погано, коли в нашому співтоваристві стане на одного хорошого людину більше?
Особливості при встановленні пристрою в автомобіль з напругою АКБ 24 В
При встановленні вузла в автомобіль з напругою бортової мережі 24 В необхідно незначно змінити схему. У розрив провідника У1 слід включити стабілізатор-перехідник 24 — 12В. Ним можуть служити дві послідовно включені мікросхеми КР142ЕН8В та КР142ЕН8Б або одна мікросхема КР142ЕН12А (з ланцюгом регулювання вихідної напруги). Струм у режимі передачі радіостанції малий, тому теплообмінники для цих мікросхем не потрібні.
Реле К1 слід замінити на будь-яке інше електромагнітне реле, що ефективно спрацьовує при напрузі 24 В (зручно використовувати штатне реле для автомобілів з бортовою мережею 24 В). Опір постійного резистора R1 збільшити до 1 кОм. Оксидні конденсатори С1, С2 застосувати на робочу напругу не нижче 50 В. Мікросхема КР1436АП1 (зарубіжний аналог КА2410) розрахована на роботу в ланцюгах з постійною напругою до 29В, тому в її ланцюгу нічого міняти не потрібно.
«Моделіст-конструктор» № 9’2008, А. КАШКАРОВ