Не так часто, на жаль, на сторінках журналу зустрічаються описи саморобних конструкцій, що перевершують нинішній рівень серійної російської, а тим більше західної техніки. І це зрозуміло: адже роблять такі аматорські машини, як правило, в сараї чи гаражі, де весь верстатний парк складається з електродриля та зварювального апарата.
Але ось вездехід із села Серменево, що в Башкортостані, зроблений Хадісом Шагалієвичем Шагаліним та його синами, на мій погляд, за багатьма параметрами перевершує подібні машини вітчизняного автотракторобудування.
Вездехід зібраний в основному з серійних агрегатів та вузлів різних автомобілів та сільськогосподарської техніки. Її, розкомплектованої, ще багато залишилося на «технокладовищах» у занедбаних кар’єрах та ярах російської глибинки; до неї немає справи навіть «Вторчермету». Важливо те, що всі ці різноманітні, але надійні механізми вдало скомпоновані в одній конструкції та працюють у ній дуже злагоджено. Це наводить на думку: чи варто іноді нашим інженерам битися над створенням «персональних» агрегатів для кожної нової машини. Чи не простіше пристосувати для неї підходящий і випробуваний агрегат, хай навіть від іншої конструкції.
1 — двигун (Д-37 від трактора Т-40); 2 — колесо (18″ від автомобіля ГАЗ-66, 4 шт.); 3 — поздовжня кермова тяга (від трактора «Білорусь»); 4 — карданний вал приводу переднього моста; 5 — кермова сошка (від трактора «Білорусь»); 6 — механізм увімкнення приводу переднього моста; 7 — роздавальна коробка (редуктор від кормозбирального комбайна); 8 — причіпне сільськогосподарське знаряддя (плуг) або транспортна візок вантажопідйомністю 4,5 т; 9 — важелі навісного обладнання; 10 — паливний бак (від трактора ДТ-75); 11 — кабіна (від трактора Т-4); 12 — вихлопна труба-глушник; 13 — шкворень підвіски переднього моста (сталь, круг Ø40); 14 — передній міст (від автомобіля ГАЗ-66, укорочений); 15 — кронштейн підвіски переднього моста (сталь, лист s16); 16 — важіль кермового механізму (від трактора «Білорусь»). Буфер рами та капот не показані
Вездехід має просту раму, що складається з двох поздовжніх лонжеронів, виконаних зі швелера № 16а, та п’яти поперечних балок. Попереду відстань між лонжеронами 700, а ззаду — 720 мм.
При комплектуванні вездехода двигуном самодіяльні конструктори постали перед вибором: встановити бензиновий (волзький чи уазівський) чи дизельний? Вибір впав на дизель Д-37 від трактора Т-40 (чотиритактний, чотирициліндровий, робочим об’ємом 4,2 л та потужністю 40 к.с. при 1600 об/хв).
З мостами такої проблеми не стояло, хоча вибір теж був: взяти їх від «уазика» чи від ГАЗ-66? Але оскільки на машину передбачалася установка коліс великого діаметра для забезпечення кращої прохідності, від уазівського шасі одразу відмовилися — було побоювання, що при подоланні «нормального» бездоріжжя вони можуть і не витримати навантажень.
1 — двигун; 2 — шкворень підвіски переднього моста; 3 — передня поперечна балка; 4 — буфер (від автомобіля ГАЗ-66); 5 — кронштейн підвіски переднього моста; 6— передній міст; 7 — карданний вал приводу переднього моста; 8 — механізм увімкнення приводу переднього моста; 9 — хрестовина (5 шт.); 10 — фланцева муфта (5 шт.);
11 — навісна система (роздільно-агрегатна); 12 — роздавальна коробка; 13 — проміжний карданний вал; 14 — коробка змін передач (від автомобіля ЗІЛ-130); 15 — корзина зчеплення (від автомобіля ЗІЛ-130).
Праві колеса та їх ступиці не показані
Мости ж від ГАЗ-66 (з кулачковими диференціалами підвищеного тертя, дорожнім просвітом понад 300 мм, централізованою пневматичною системою зміни тиску в шинах коліс діаметром 18″, добре «розвиненими» ґрунтозачепами) підійшли для вездехода якнайкраще. До того ж ці мости випробувані та надійні, а для їзди просілками на них можна встановити колеса і ще більшого діаметра (20″) — від ЗІЛ-131 «Урал», як це роблять на армійському варіанті газівського «Садко». Тому я не здивувався, коли прочитав на сторінках якогось автомобільного журналу статтю про «Дику ГАЗель», на якій для експлуатації у важких дорожніх умовах теж застосовані мости від ГАЗ-66. Немалою перевагою виявилося і те, що старенький «шістдесят шостий» можна було придбати за чисто символічну ціну. Єдина недолік — значна маса: 345 кг у переднього моста, 253 — у заднього та 108 кг — у кожного колеса (разом з гальмівним барабаном) — плата за надійність та можливість пересуватися бездоріжжям.
Задній міст закріплений на рамі жорстко, за допомогою чотирьох куточків та стрем’янок, передній має класичну для колісних тракторів балансирну шкворневу підвіску. Для цього до нього зверху привернуто болтами М16 кронштейн, зварений зі сталевого листа товщиною 16 мм. Шкворень діаметром 40 мм. Обидва мости укорочені, мають однакову колію 1440 мм. Потім половинки моста перед зварюванням зістиковувалися та центрувалися за допомогою труби, точно підібраної за внутрішніми діаметрами кінців чохлів моста. Передній міст укорочувався тільки з боку довшого чохла, і відстань між його фланцями становила 835 мм, а редуктор розташувався точно посередині.
1 — фланець (2 шт.); 2 — кришка корпусу (2 шт.); 3 — корпус (сталь, труба 120×20); 4 — підшипник 208 (3 шт.); 5 — перемикач; 6 — гвинт М6 (8 шт.); 7 — гвинт М10 кріплення фланця (2 шт.); 8 — вторинний вал; 9 — муфта увімкнення; 10 — підшипник ковзання; 11 — розпірна втулка; 12 — первинний вал
Така переробка моста дозволяє на місці колишньої довгої осі використовувати стандартну коротку, якщо вдасться таку роздобути. Якщо ж ні, то доведеться укорочувати довгу напіввісь. Для цього від неї відрізається шарнірна (у задньої — ступична) частина, а шліцева обрізається в розмір; на токарному верстаті підготовлюється стиковочне сполучення. Потім обидві частини напівосей з’єднуються, центруються та зварюються.
Трансмісія вездехода: корзина зчеплення, коробка змін передач (КПП) — від автомобіля ЗІЛ. Для монтажу корзини зчеплення з двигуна був знятий напівкартер маховика та на його місце встановлена сталева 8-мм пластина. Для монтажу КПП з 10-мм сталевої пластини був виготовлений диск зовнішнім діаметром 370 мм з проточкою на 317 мм. Робота з монтажу агрегатів трансмісії набагато спроститься, якщо використовувати кожух маховика від зварювального дизель-генератора з двигуном Д-37.
З КПП крутний момент через короткий карданний вал передається на первинний вал роздавальної коробки. Як коробку пристосовано редуктор кормозбирального комбайна з трьома однаковими циліндричними шестернями (одна — паразитна), тому його передатне відношення дорівнює одиниці. Коробка змонтована на рамі так, що осі всіх її валів знаходяться в площині симетрії машини.
1 — корпус; 2 — вхідний вал; 3 — проміжний вал; 4 — вихідний вал; 5 — фланець (3 шт.); 6 — манжета (3 шт.); 7 — підшипник 206 (6 шт.); 8 — кришка підшипника (3 шт.); 9 — заглушка (3 шт.); 10 — шестерня (3 шт.)
Один кінець вихідного вала роздавальної коробки жорстко, через фланцеву муфту, з’єднаний із заднім мостом. Від іншого кінця вала через проміжний механізм увімкнення йде привід на передній міст. Корпус механізму, виготовлений зі сталевої труби зовнішнім діаметром 120 та довжиною 300 мм, жорстко закріплений на рамі вездехода, його управління знаходиться на підлозі кабіни.
Основою механізму є два соосні вали. Первинний обертається в двох підшипниках. Опорою вторинного вала є один підшипник та бронзова втулка, заборонена в торцеве гніздо первинного вала. На обох кінцях кожного вала є шліці. На зовнішніх закріплені фланці, а по внутрішніх шліцах переміщується насаджена на них за ковзною посадкою шліцева муфта увімкнення (вимкнення) переднього моста. Управління муфтою здійснюється важелем, встановленим на підлозі кабіни за допомогою вилки.
Кабіна вездехода від трактора Т-4, трилистова та досить комфортна, обладнана опалювачем та магнітолою. Ззаду кабіни встановлений паливний бак на 180 л від трактора ДТ-75.
Механізм кермового управління разом із поздовжньою тягою від старого трактора «Білорусь» змонтований без змін. Поперечна кермова тяга використана від автомобіля ГАЗ-66, укорочена.
Електрообладнання — від трактора Т-40, акумуляторна батарея на 180 ампер/годин.
Перш ніж приступити до конструювання вездехода, його творці визначили, що поряд із роботою з транспортування вантажів не останньою його задачею буде обробка землі, і обладнали його навісною агрегатною системою від Т-40. (При орієнтуванні в основному на транспортні роботи слід зберегти ресорні підвіски мостів та залишити без змін колію ГАЗ-66.) За допомогою агрегатної системи можна навісити на машину дволемешний плуг або інші необхідні сільськогосподарські знаряддя. Для транспортування вантажів найбільш підходящою буде стандартна двовісна тракторна візок вантажопідйомністю 4,5 тонни.
Була ще одна причина зробити вездехід у тракторному варіанті: в даний час здійснити реєстрацію саморобної транспортної техніки в тракторній інспекції все ж таки простіше, ніж у ДАІ. При цьому на швидкість вездехода накладається обмеження — не більше 55 км/год. Ця ж швидкість на хорошій дорозі є і «крейсерською».
П. КОПЬЄВ