У побуті нерідко доводиться виготовляти нестандартні меблі, особливо коли куплені вироби не підходять за розмірами приміщення. З цим зіткнувся й автор, коли мова зайшла про стелаж у підсобному приміщенні квартири.
Якщо йти традиційним шляхом, стелаж можна було б звести швидко й дешево. Але коли пригледівся до планованої конструкції, зрозумів, що така споруда буде незграбною й незручною. Більше того, за один із її кутів (біля дверей) того, хто заходить, постійно чіплятимуться. Так з’явилася ідея зробити кутовий стелаж, і робота закипіла.
Накинув ескіз і узгодивши його з господинею, вирушив у магазин за брусом перерізом 40×40 мм. Хочу попередити, що брус, куплений у магазині, досить сирий і якщо його якийсь час не потримати під пресом у теплому приміщенні, то він може помітно деформуватися й зіпсувати зовнішній вигляд стелажу.
З бруса зробив не лише чотири вертикальні опори, а й усі перекладини для полиць.

Усі з’єднання передбачав зістиковувати в півдерева й за допомогою саморізів, але для цього вертикальні опори слід було робити з бруса перерізом не менше 40×60 мм, збирання проводити в просторішому приміщенні, а потім перенести стелаж у порожню підсобку. Але з цього нічого не виходило через шафу, що стояла там, до того ж наповнену різними запасами.
Довелося збирати стелаж у підсобці, через що перекладини до опор кріпив по-різному: і в півдерева, і за допомогою металевих куточків розміром 20×20 мм.


Особливістю стелажу стали не лише кутові полиці, а й висота нижньої полиці близько метра. Річ у тім, що під нею задумали розмістити електричну морозильну камеру, і лишалося достатньо місця для інших великих речей (наприклад, мішка з картоплею, якщо в підсобці прохолодно).
Незважаючи на те, що знизу опори стелажу «зв’язав» брусом і дошкою, споруда (як і слід було очікувати) вийшла «хиткою». Тому її бажано прикріпити до стіни приміщення металевими куточками (достатньо у двох точках). Підвищити ж жорсткість можна й за допомогою перекладини, що утворює жорстку фігуру «трикутник».


Полиці обшивав вагонкою, що залишилася після реконструкції веранди сільського будинку. Спереду оздобив їх дерев’яним куточком перерізом 20×20 мм, а ззаду й збоку закріпив такі ж куточки, але розміром 40×40 мм, щоб речі не упиралися в стіну підсобного приміщення.
Загалом усі залишилися задоволені незвичним виглядом стелажу, який виявився зручним у побуті. Але якщо ви задумаєте зробити щось подібне, варто перевірити паралельність стін приміщення. Інакше з одного боку стелажу (навіть у новому будинку) може з’явитися помітна оку щілина.
«Моделіст-конструктор» № 11’2016, Н. ВАСИЛЬЄВ
