Сьогодні все ширше застосування знаходить снігохідна техніка. Промисловість і самодіяльні умільці створюють найрізноманітніші конструкції машин, спеціально призначені для експлуатації взимку. Але ось приходить весна, і потужний «Буран» відправляється на стоянку в гараж — дожидатися наступного сезону, а його власник пересідає на іншого «коня», найчастіше — мотоцикл. Але чи доцільно мати два практично однакові транспортні засоби, що відрізняються лише ходовою частиною? А чи не можна зробити універсальний мотоцикл-снігохід?
Це завдання з успіхом вирішив наш читач з міста Воткінська А. Барабанщиков.
Давно задумав обзавестися снігоходом, але від покупки промислового «Бурана» вирішив утриматися. І не тільки тому, що ця машина недешева і, призначена тільки для зимової експлуатації, влітку лише займає місце в гаражі. Буває, зберешся ранньою весною на риболовлю, а дорога до неблизького водоймища вже звільнилася від снігу, і «Буран» вже не пройде. Але, на жаль, і старий друг — мотоцикл — тут не допоможе: за узбіччям сніг ще глибокий і пухкий. Ось чому я зупинив свій вибір на конструкції універсального снігохода, зробленого на базі мотоцикла ІЖ з коляскою.
Ідея ясна з малюнка. Замінюємо заднє колесо гусеницею, а на інші колеса надіваємо широкі металеві лижі, і ваш мотоцикл без будь-якої переробки перетворюється на відмінний снігохід, що легко долає підйом і заноси, а на рівних ділянках розвиває швидкість до 40 км/год. Причому переобладнання його в зимовий варіант і назад займає не більше 15 хвилин, а гусенично-лижний комплект досить компактний, щоб взяти його з собою.
Лижі для переднього колеса мотоцикла і колеса коляски влаштовані просто. Їхня основа — дюралюмінієвий лист з приклепаними поздовжніми куточками. Вони надають лижі поздовжню жорсткість; до них же кріпляться дві сталеві пластини, між якими і закріплюється колесо всього двома болтами. Для зменшення тертя об сніг підошву лижі рекомендую зробити з нержавіючої сталі, латуні або поліетилену. А для покращення керованості лижа переднього колеса повинна мати підріз — сталеве вертикальне ребро на нижній площині.
Складніший у виготовленні гусеничний рушій, що встановлюється на місце знятого заднього колеса мотоцикла.
Його рама зварена зі сталевих труб Ø 30 і Ø 20 мм і чотирьох сталевих пластин товщиною 8 мм. Поздовжні пази в пластинах призначені для під’єднання переднього і заднього валів опорних барабанів гусениці і регулювання її натягу. До вертикальної трубчастої дуги приварена сталева втулка. Через її отвір при встановленні на мотоцикл проходить вісь знятого заднього колеса. Вушко в передній частині цієї дуги служить для кріплення спеціального вузла, яким вся рама фіксується на задній вилці мотоцикла. А два такі ж вушка, приварені під поздовжніми трубами, необхідні для під’єднання осі балансирів. Крім того, на кінцях ці труби мають упори для різьбового натягувача гусениці.
Ваги передніх і задніх опорних барабанів гусениці виточені зі сталевого прутка Ø 25 мм. На кінцях кожного проточені шийки під підшипник № 204, а в середній частині приварені зірочки (Z=17) ланцюгової передачі і фланці опорних барабанів. Оскільки ведучим є тільки передній вал, зірочка заднього не використовується, зате вали виходять повністю взаємозамінними, що може знадобитися при виході з ладу зірочки.
Корпуси підшипників цих валів виточені зі сталевих заготовок. У них, крім гнізда під підшипник, виконані осьові отвори для кріплення до пластин рами і радіальний отвір (по місцю) — під довгу шпильку, що використовується як шток натяжного пристрою гусениці.
1 — вузол кріплення рушія до мотоцикла, 2 — ведуча зірочка (Z=42) зі ступицею, 3 — рама, 4 — гусениця, 5 — диск веденого вала, 6 — опорний каток, 7 — зірочка ведучого вала, 8 — балансир, 9 — шток натяжного пристрою, 10 — упор натяжного пристрою, 11 — вал, 12 — зірочка приводу (Z = 17), 13 — опорний барабан, 14 — кришка підшипника, 15 — підшипник № 204, 16 — корпус підшипника.
Кришки корпусів мають проточку для встановлення ущільнювальної манжети і кріпляться до корпусу болтами М5.
Опорні барабани гусениці виточені з дюралюмінієвих заготовок і збираються з двох половин на шести болтах М6. При збиранні між ними затискаються вирізані з товстого гумового листа ведучі зірочки — на передньому валу і циліндричні катки — на задньому. Зубці ведучих зірочок передають зусилля гусениці, зачіпляючись за ґрунтозацепи через зазор між стрічками гусениці. А самі барабани котяться по внутрішній стороні гусениці. Напівкруглі канавки на їхній зовнішній поверхні зроблені для того, щоб головки гвинтів, якими ґрунтозацепи кріпляться до стрічки, не заважали роботі.
Гусениця складається з чотирьох смуг шириною 56 мм, вирізаних з транспортерної стрічки і з’єднаних разом спільними ґрунтозацепами — сталевими П-подібними профілями, зігнутими зі смуг товщиною 2 мм.
Передній вал гусениці приводиться в обертання ланцюговою передачею від ведучої зірочки (Z = 42), встановленої на місці колеса. Власне зірочка запозичена від мотоцикла ІЖ-10. Вона кріпиться шістьма болтами М6 до доопрацьованої, як показано на кресленні, колісної ступиці. Монтується ця деталь на задню вилку аналогічно задньому колесу з додаванням простої розпірної втулки.
Проміжними опорами гусеничного рушія є балансири — встановлені на спільній осі чотири двоплечі важілі з закріпленими на кінцях осями катків.
Не знайшовши відповідних за розміром і міцністю коліс для балансира, зробив їх сам. За допомогою нескладного штампа вигнав з круглих сталевих пластин половинки дисків коліс, виточив бронзові ступиці — підшипники ковзання і прес-форму для шин катків. З’єднавши напівдиски шістьма болтами, отримав міцне колесо, що легко ремонтується у разі зносу.