Багато сільських мешканців, які раніше не тримали корів у господарстві, змушені заводити їх тепер. Адже корова завжди допомагала людині вижити в тяжкі часи, забезпечуючи її молоком. Але й господареві потрібно піклуватися про тварину, щоб корова була ситою і в стійловий період.
Як відомо, основний корм корівки — трава або сіно. На жаль, перебуваючи у стійлі, корова не надто бережно ставиться до свого харчування і в пошуках смачної билинки може запросто затоптати цілу охапку сіна або трави.
Щоб цього не відбувалося, роблять спеціальну годівницю-ясла.

Пропоную одну стару, перевірену конструкцію ясел — просту й безпечну для тварини, адже така годівниця виготовляється практично без цвяхів.
Конструкція ясел — каркасна. Каркас збирають з однакових верхньої та нижньої прямокутних обв’язок і 16 приблизно рівновіддалених одна від одної стійок.
Обв’язки виготовляють із бруса перерізом не менш як 100×100 мм або із колод діаметром близько 150 мм і довжиною 1200 мм. Верх і низ колод у цьому випадку окантовують, тобто кожну колоду підрізають з протилежних боків. Обв’язки збирають на врубках впівдерева із залишком, який має становити не менше 50 мм на обох кінцях кожного бруса (колоди). За потреби деталі обв’язок скріплюють між собою скобами зі сталевого дроту діаметром 6 мм.

1 — нижня обв’язка (брус 100×100 або колода Ø150); 2 — жердини-стійки (Ø40); 3 — рама вікна (брус 50×50); 4 — верхня обв’язка (брус 100×100 або колода Ø150)
На верхній площині кожного бруса (колоди) нижньої обв’язки просвердлюють по чотири глухі отвори діаметром близько 30 мм на глибину приблизно 2/3 товщини бруса. Середні отвори при цьому розташовують ближче до зовнішнього боку бруса, а крайні — до внутрішнього.
Такі самі відповідні отвори просвердлюють і на нижніх площинах брусів верхньої обв’язки.

Далі, в отвори нижньої обв’язки забивають жердини довжиною близько 1500 мм і діаметром приблизно 40 мм, попередньо наточивши їх кінці за розміром отворів для щільної посадки. Але з одного боку обв’язки дві середні жердини встановлюють короткими (близько 400 мм). У цьому місці облаштовують вікно, через яке корівка могла б діставати із годівниці сіно або траву. Вікно з розмірами «в світлі» не менш як 600×500 мм (висота х ширина) збирають із брусків перерізом 50×50 мм. Кутові з’єднання рами — одинарний шип плюс вушко з закріпленням дерев’яними нагелями. У верхньому та нижньому брусках зовні свердлять відповідні отвори під жердини.
Для стінок використовують прути (вербові або подібні їм, добре гнучкі) з діаметром у комлі не більше 20 мм. Ними по колу обплітають жердини, обходячи їх по черзі то з одного боку, то з іншого, як плетуть кошики. Коли висота плетіння разом із обв’язкою становитиме близько 500 мм, на короткі жердини насаджують раму вікна. Під час плетіння, наблизившись до стійки рами, прути огинають навколо найближчої довгої жердини на 180° і плетуть у зворотному напрямку. Дійшовши таким чином до верху вікна, прути знову заплітають по колу. Коли до верху жердин залишиться близько 50 мм, плетіння завершують, а на кінці стійок насаджують верхню обв’язку.

Якщо передбачається встановлювати ясла під відкритим небом, то для них треба виготовити ще й легку кришку та закріпити її на верхній обв’язці на петлях.
Багатовікова експлуатація таких ясел показала їхню надійність, практичність і безпеку. А головне те, що тварина не має можливості розкидати корм і поїдає його повністю.
«Моделіст-конструктор» № 2’2003, П. БЕЛОУСОВ
