Заняття на тренажері — частина комплексу організаційних, методичних і технічних заходів Каунаського дельтапланерного спортивно-технічного клубу ДОСААФ, спрямованих на підвищення безпеки польотів, і призначений для опанування навичками управління дельтапланами будь-якого класу.
***
В основу конструкції тренажера покладено пристрій для наземного навчання планеристів, за який Б. І. Ошкініс ще в 50-ті роки отримав авторське свідоцтво.
Тренажер складається з двох основних частин: вертикальної щогли та горизонтальної збірної стріли. У стаціонарному варіанті щогла кріпиться болтами до монолітного фундаменту, у мобільному — до хрестоподібної основи, що укладається прямо на ґрунт.
Верхній кінець щогли обладнано поворотним механізмом, на який встановлюється стріла. Виходить щось на кшталт гойдалок, тільки з двома осями обертання: горизонтальною та вертикальною. До короткого кінця стріли підвішується сталева кошик противаги, а до довгого, через шарнір з трьома ступенями свободи, — дельтаплан (за верхню, найближчу до центру ваги крила частину трапеції). Учень підчіплюється до центрального вузла апарату точно так само, як і для звичайного вільного польоту.
Кошик противаги завантажується злитками металу, цеглою або камінням, поки пілот і дельтаплан (при нульовому куті атаки, коли відсутня підйомна сила крила) не зрівноважаться. Можна починати тренування.
1 — кошик противаги (труби 25X25 мм, 30 шт.), 2 — перша секція стріли (труба або куточки 80X60 мм), 3 — друга секція (труба 80X60 мм), 4 — розпірка (труба 40X40 мм), 5 — сталевий трос Ø 8 мм, 6 — третя секція стріли (труба 60X60 мм), 7 — четверта секція (труба 60X60 мм), 8 — страхувальний фал, 9 — п’ята секція стріли (труба 50X50 мм), 10 — ферма (труба 25X25 мм), 11 — законцівка (труба 40Х40 мм), 12 — хрестоподібна ферма (мобільний варіант фундаменту), 13 — швелер № 12, 14 — швелер № 14, 15 — болти кріплення M16X40 мм (8 шт.), 16 — щогла, 17 — опорний фланець (куточки 50X50 мм), 18 — болт стаціонарного фундаменту М18 (4 шт.), 19 — додаткові розтяжки (трос Ø 4 мм, труби 25X25 мм), 20 — підвіска кошика (швелер 50X 37 мм, 2 шт.), 21 — фланці (Ст. 3, 8 шт.), 22 — поворотна плита (Ст. 3), 23 — опорна п’ята (Ст. 3), 24 — болт М10 (20 шт.), 25 — стакан (Ст. 3), 26 — вертикальна вісь (Ст. 3), 27 — роликовий підшипник № 7306, 28 — страхувальний болт M12 (Ст. 45), 29 — вал (Ст. 45), 30 — корпус підшипника (Ст. 3), 31 — опорна плита (Ст. 3), 32 — куточок 40X40 мм, довжина 2300 мм, 33 — підшипник № 305 (2 шт.), 34 — силовий набір щогли (куточки 25X25 мм), 35 — підкладка (Ст. 3, 4 шт.).
Треба сказати, що найцікавіше працювати на тренажері при швидкості вітру біля землі чотири-сім метрів на секунду. Як тільки дельтапланерист віддає ручку від себе, при зустрічному вітрі на крилі виникає підйомна сила і апарат стрімко рушає вгору, утягуючи за собою стрілу. Максимальна висота, на яку можна піднятися над землею, сягає восьми метрів. При цьому противага опускається, описуючи навколо горизонтальної осі дугу кола. Чим нижче кошик, тим менше створюваний ним крутний момент через укорочення плеча відносно осі обертання.
Виходить самоврегульований режим: швидкість вітру в міру підйому зростає і, здавалося б, має збільшуватися і підйомна сила крила; проте вищезгадана зміна крутного моменту не дозволяє піднятися надто високо. Це дуже зручно, можна без особливої обережності маневрувати, змінюючи центрування та кут атаки. Варто лише пілоту перевести трапецію, наприклад, вправо, як крило відносно шарніра нахилиться в протилежну сторону, і дельтаплан переміститься в потоці повітря вліво.
Щоб відновити горизонтальний політ, потрібно повернути трапецію назад, тобто керувати так само, як і в справжньому польоті. Навантаження на крило та орган управління досить сильні і цілком відповідають реальним, що діють у динамічному потоці з тенденцією до турбулентності. Різниця лише в тому, що відчувається деяка сповільненість реакції всієї системи «тренажер—дельтаплан—пілот», її інерційність. Але до цього швидко звикаєш.
Тренажер корисний не тільки для початкового навчання та тренувань уже підготовлених спортсменів. Цінність пристрою ще й у тому, що за допомогою нескладних вимірювальних засобів на ньому можлива перевірка симетричності крила та попередня оцінка його антипікіруючих властивостей.
1 — законцівка (разом з кронштейном умовно повернута на 90°), 2 — кронштейн (Ст. 3), 3 — хомут (Ст. 3), 4 — болт М7Х24 мм, 5 — вушко з гайкою (Ст. 45), 6 — курсова вісь (БрАЖ9-4), 7 — вушко з болтом (Ст. 45), 8 — болт М10, 9 — вісь крену (БрАЖ9-4), 10 — втулка (БрАЖ9-4).
Окремо кілька слів про техніку безпеки. Зрозуміло, головний залог тривалої безпечної служби тренажера — застосування якісних матеріалів при виготовленні та акуратне збирання. Особливо надійні мають бути зварні шви. Перед тренуванням і після слід ретельно оглядати всі елементи конструкції: чи немає тріщин, вм’ятин, прогинів.
Під час польотів треба обов’язково користуватися прив’язаним до довгого кінця стріли страхувальним фалом для запобігання неконтрольованим діям учня або сильних поривів вітру.
Коли змінюються пілоти (кошик противаги завантажений), ні в якому разі не можна відпускати кінець стріли. Необхідно, щоб не менше двох осіб утримували її, а біля страхувального фала знаходився інструктор. Якщо дельтаплан знімається, то три особи, підстраховуючи один одного, відпускають фал до тих пір, поки кошик не ляже на землю. Під час роботи тренажера стороннім заборонено заходити в зону тренування.
Йдучи, слід розвантажити кошик противаги, зняти стрілу і примкнути її до щогли, щоб діти, граючи поблизу, не могли з необережності поранитися.