Шкільний ранець своїми руками: матеріал і збірка

Яку тільки «тару» для підручників не використовують учні, вирушаючи до школи, — від модних рюкзаків і портфелів до полотняних мішечків і пластикових пакетів. Але якщо старшокласникам це дозволено без жодних обмежень, то для малюків усе ж є чіткі рекомендації лікарів-педіатрів: лише ранець! Бо, будучи на спині, він забезпечує рівномірне навантаження на хребет, оберігаючи його від шкідливого для постави перекосу, неминучого, якщо нести, наприклад, портфель в одній руці.

Однак у витратах, пов’язаних із підготовкою першокласників до школи, вартість ранця (а більшість із тих, що продаються, — імпортні, дорогі) становить немалу суму. Та в батьків є типовий для таких випадків резервний вихід: виготовити ранець самим, тим більше що, як свідчить угорський журнал «Езермештер», зробити це нескладно: конструкція заплечного портфеля досить проста, і дефіцитних матеріалів та фурнітури особливо не потрібно (мені в тяжкі повоєнні роки батько зробив ранець із товстошарового смолистого рубероїду — товстого картону з тонкими рейками по кутах).

Матеріал і викрійка

Підібрати щільну тканину для корпуса ранця зараз не проблема: є й дубльована з пластиковим шаром, і жорсткі варіанти на кшталт брезенту. Крім того, знадобляться будь-які (бажано — широкі) ремені та прості пряжки.

**Рис. 1. Полотнища — заготовки для ранця:** А — основне (корпус); В — відрізки на боковини (2 шт.)

**Рис. 3. Фініш формування корпуса ранця**

**Рис. 4. Заготовка днищевої пряжки під ремені**

**Рис. 5. Пришивання ременів і днищевої пряжки**

Особливого викроювання практично й не потрібно: корпус формується з полотнища розміром 940×330 мм: завдяки відповідному згинанню та прострочуванню згинів із нього утворюються обидві стінки ранця (передня й задня), дно та накидний клапан-кришка. І лише для боковин знадобляться дві додаткові смужки тієї самої або жорсткішої тканини.

Збірка корпуса

Прострочування основного полотнища та пришивання до нього всіх інших деталей не обов’язково виконувати на машинці — це можна зробити й ручним швом, який за акуратного виконання виглядатиме ще й як декоративний елемент оздоблення. Вшивання боковин допустиме й просто в край, бо видимі шви наприкінці збірки корпуса можна закрити пришитою або приклеєною накладною декоративною смужкою (наприклад, із шкірзамінника або будь-якої стрічки).

Фурнітура

Мало зібрати сам корпус — потрібно, щоб ранець став заплечним. Для цього його необхідно оснастити ременями.

**Рис. 6. Оформлення передніх кінців ременів і обкантовка шва стрічкою**

**Рис. 7. Прикріплення лейбла-аплікації на кришку ранця**

**Рис. 9. Послідовність закріплення ременів у пряжках — для заплечного варіанта і через плече**

Їх два: вони можуть бути тканинними, як ремені безпеки в автомобілі; тонкими шкіряними або з шкірзамінника. Під них на передній стінці корпуса ранця пришивають або кріплять дві металеві ґудзики (як у сучасних джинсів чи курток) або стрічки-липучки типу «реп’ях». Відповідно, і на кінцях ременів мають бути парні деталі: «реп’ях» або дротяна петля.

**Рис. 10. Варіанти готового ранця:**
а — з ручкою; б — із заплечними ременями

Самі ремені пришивають на згині кришки-клапана. Можливий варіант, коли вони утворюють дві петлі, у які вставляється дерев’яний стрижень-ручка. А вільні кінці стануть плечовими «лямками», будучи пропущеними внизу спинки ранця через пряжку, пришиту до дна, і зафіксованими в двох додаткових пряжках на їхній середині. Застебнуті по-іншому, ремені перетворюються на єдину велику петлю, що дозволяє носити ранець не за спиною, а через плече — це, звісно, оберуть старші діти.

«Моделіст-конструктор» № 1’2007, Б. ВОЛОДИМИРІВ

Ранець — не іноземець

Рекомендуєм почитати