Свого часу захоплювався риболовлею з човна. Тож вирішив зробити підвісний електромотор для лову риби методом тролінгу (з плавзасобу, що рухається під мотором, зазвичай використовується спінінг із блешнею).
Пропоную до уваги конструкцію, яка з’явилася в результаті цього рішення. В її основу ліг двигун від пічки обігрівача салону ВАЗ-2121. Власне, для живлення електромотора використовується звичайна автомобільна акумуляторна батарея на 12 вольт. Електродвигун було поміщено всередину «кокона», створеного з монтажної піни, якій надається необхідна обтічна форма шляхом обрізки зайвого. Потім весь вузол обклеюється марлею на епоксидному клеї ЕДП у п’ять-шість шарів. Назовні виведено лише дроти живлення та вал двигуна.
1 – дейдвуд; 2 – кільце; 3 – гвинт (повернутий); 4 – дейдвудна труба; 5 – вимикач; 6 – кріпильна струбцина; 7 – румпель; 8 – дроти з затискачами типу «крокодил»
Робити вузол розбірним, для можливості заміни чи ремонту двигуна, я вважав недоцільним, оскільки ресурс моторчика досить великий, а експлуатація не надто інтенсивна. Тож не думаю, що коли-небудь знадобиться заміна електромотора (принаймні за п’ять років не знадобилася). А в разі потреби вузол неважко виготовити заново.
1 – електродвигун; 2 – харчова плівка; 3 – картонна коробка; 4 – балон з монтажною піною; 5 – ніж; 6 – застигла монтажна піна
Герметизацію вала гвинта виконано наступним чином: обрізано горлечко поліетиленової пляшки від кока-коли, у нього вклеєно сальник з повсті, крізь який проходить вал гвинта. Горлечко вклеюється «намертво» в корпус мотора, повсть просочується відповідним мастильним матеріалом (я використовував автомобільне моторне масло) і затискається закручуванням кришки від тієї ж пляшки, з просвердленим у центрі отвором для вала гвинта. Дейдвуд підвісного мотора виготовлено з алюмінієвої труби, всередині якої проходять лише дроти живлення. На верхньому кінці труби розташовано вимикач живлення, струбцину для кріплення мотора до транця човна та рукоятку управління (румпель).
1 – корпус (тканина, просочена епоксидним клеєм); 2 – наповнювач (монтажна піна); 3 – електродвигун (від «пічки» автомобіля ВАЗ-2121); 4 – вал електродвигуна; 5 – демпфер (пружина); 6 – вал гвинта; 7 – хвостовик корпусу (горлечко від пляшки ПЕТ); 8 – сальник (повсть, просочена машинним маслом); 9 – пробка (від пляшки ПЕТ)
До акумуляторної батареї дроти живлення приєднуються швидкознімними затискачами типу «крокодил». Гвинт саморобний, чотирилопатевий, виготовлений з АБС-пластику. Його діаметр — 220 мм. Гвинт збалансовано за методом двох лез (докладніше про це можна дізнатися з відповідної літератури). Балансування допускає досить велику похибку, оскільки оберти мотора, як і маса гвинта, незначні. Навколо гвинта я виготовив кільцеву насадку з металевої смуги — для захисту від намотування водної рослинності та можливості керування човном без керма.
Під час випробувань тягове зусилля електромотора склало близько 3 кг, що цілком достатньо для забезпечення руху невеликого човна на риболовлі. Надалі планую вмонтувати у схему живлення двигуна змінний резистор, щоб керувати обертами гвинта і, відповідно, швидкістю руху.
І. ПРОНІН