У цьому випуску «М-К» ми хочемо познайомити читачів з одним із найефективніших ґрунтообробних механізмів, який останнім часом завойовує все більшу популярність серед саморобників. Це мотолебідка, головна перевага якої в тому, що, на відміну від самохідних агрегатів, вона для створення тягового зусилля використовує всю потужність двигуна.
Основою мотолебідки, розробленої москвичем І. Сорокіним, є двигун V-50 — свого часу таким мотором потужністю близько 2 к.с. оснащувалися «важкі» мопеди типу «Рига» або «Карпати» (таких транспортних засобів і досі чимало зберігається у гаражах та сараях). Двигун установлений на моторній рамі, звареній з відрізків сталевих труб діаметром 30×2,5 мм і деталей із листової сталі товщиною близько 3 мм. Зверху на рамі закріплено кермо від мопеда, знизу — опорний майданчик із труб із барабаном і зірочкою приводу. Позаду до опорного майданчика підвішено якірний пристрій — П-подібна пружинна трубчаста рамка з двома привареними до неї якорями зі сталевих загострених пластин, схожих на лезо саперної лопати.
1 — паливний бак; 2 — підкоси переднього вузла кріплення двигуна; 3 — двигун типу V-50; 4 — глушник; 5 — важіль зчеплення; 6 — важіль перемикання передач; 7 — ручка керування дросельною заслінкою карбюратора; 8 — важіль ручного гальма; 9 — стійки моторної рами; 10 — щоки заднього вузла кріплення двигуна; 11 — барабан лебідки; 12 — поперечини рами; 13 — містки вилки; 14 — сталевий трос Ø5; 15 — напрямна скоба (сталевий прут Ø8); 16 — опорна платформа (труба 22×2,5); 17 — якір; 18 — лапа якоря; 19 — зірочка приводу
Як барабан лебідки використана маточина колеса мопеда (підійде також маточина будь-якого легкого мотоцикла), до якої прикріплені дюралюмінієва щека та ведена зірочка — наприклад, велике зубчасте колесо від дорожнього велосипеда.
Якщо передавальне число ланцюгового редуктора виявиться недостатнім, доведеться виготовити ведену зірочку з більшим числом зубців — найкраще для цього підходить листовий дюралюміній товщиною 4–5 мм. Розрахунок такої зірочки нескладний. Наприклад, якщо z = 80, то 80 × 12,7 мм = 1016 мм — це довжина ділильного кола. Поділивши на 3,14 (π), отримаємо діаметр ділильного кола Dd = 323,6 мм.
Далі — на заготівлі позначаємо центр майбутньої зірочки, штангенциркулем креслимо ділильне коло, ретельно розмічаємо 80 отворів з кроком 12,7 мм, намічаємо центри, свердлимо їх (найкраще на свердлильному верстаті). Потім підбираємо стрижень діаметром, що відповідає втулці ланцюга, і, вставляючи його поперемінно в кожен отвір, за шаблоном (ведуча зірочка велосипеда) викреслюємо профіль зубців. Дискова заготівля перетворюється на зірочку за допомогою ножівки та напилків.
Паливний бак — це пластикова каністра з-під моторної оливи об’ємом 3 л; у нижній її частині встановлено стандартний мотоциклетний кран із відстійником.
Органи керування лебідкою — як у мопеда: праворуч на кермі — ручка газу і важіль ручного гальма (про його функцію — нижче), ліворуч — важіль зчеплення та перемикач коробки передач.
1 — підніжка (труба 22×2,5); 2 — кронштейн підніжки; 3 — рульова колонка (труба 30×2,5); 4 — вісь рульової колонки (болт М12 із гайкою та шайбою); 5, 7 — косинки (сталь, лист s2,5); 6 — дишло (труба 40×2,5); 8 — кронштейн сидіння (швелер 50x50x3); 9 — сидіння; 10 — стійка сидіння (труба 22×2,5); 11 — болт М6 з гайкою; 12, 14 — стінка і дно кузова (фанера s12); 13 — окантовка (кутник 40x40x2,5); 15 — болт М8 з гайкою та шайбою; 16 — ложемент кузова (дерев’яний брусок 40×100 мм); 17, 21 — платформи ложементів (сталь, лист s3); 18 — підкіс (труба 22×2,5 мм); 19, 22 — колеса; 20 — вісь візка; 23 — зірочка приводу переднього ведучого колеса
Двигун мотолебідки оснащений саморобним глушником із тонкостінних труб діаметром 20 і 80 мм та двома заглушками з листової сталі товщиною 2 мм. Усередині — заплутаний сталевий дріт або тонка стружка. Конструкція проста, але ефективна.
Зазвичай двигун цього типу здатен довго працювати без примусового охолодження — особливо на вітрі. Але краще все ж встановити примусову систему повітряного охолодження. На маховику монтують шків клинопасової передачі, а на головці циліндра — кронштейн із підшипниковим вузлом, у якому обертається вал із шківом та крильчаткою вентилятора.
Кілька слів про роботу з мотолебідкою. Спершу її розміщують на краю ділянки та фіксують якірним пристроєм. Перемикач передач — у нейтраль, робочий інструмент (плуг, окучник, культиватор) переносять на інший край ділянки. Працювати краще вдвох: один керує лебідкою, другий — інструментом.
Отже, починаємо. Кікстартером запускаємо й прогріваємо двигун, вижимаємо зчеплення, вмикаємо першу передачу і плавно відпускаємо важіль. Трос починає намотуватись, а плуг — рухатись. Ось і все.
Використовувати потужний компактний двигун лише для обробки ґрунту — недоцільно. Його можна без суттєвих змін адаптувати як привід для вантажного причепа. Такий «гібрид» легко транспортує лебідку на місце роботи разом з інструментами, розсадою чи добривами. На місці — трансформація у лебідку, виконання робіт, потім знову — у мотовантажівку, яка везе назад не тільки інструменти, а й, скажімо, зібрану картоплю.
Щоб перетворити лебідку на силовий агрегат мотовантажівки, її доопрацьовують. Замість опорного майданчика на раму монтують колесо з веденою зірочкою, а трос від ручного гальма правої рукоятки з’єднують із гальмівним механізмом маточини.
Основою вантажного причепа є зварна рама зі сталевих труб різного діаметру, на яку встановлено фанерний кузов. З мотоустановкою рама з’єднується за допомогою дишла, передній край якого закінчується рульовою колонкою — відрізком труби 30×2,5 мм із двома бронзовими або текстолітовими втулками. Інший кінець дишла приварено до осі візка — відрізка труби того ж діаметру, в яку приварено дві півосі — валики з різьбою, що відповідає підшипникам колеса.
До осі візка приварено два підкоси з платформами для ложементів із дерев’яного бруса 40×100 мм. Кузов зібраний із фанери товщиною 12 мм та металевих (сталевих або дюралюмінієвих) куточків на болтах і гайках з різьбою М6.
Перед кузовом встановлено сидіння й Т-подібну підніжку для водія. Кут повороту руля — близько 90° в кожен бік, отже мотовантажівка може розвертатися буквально на місці.
Якщо планується використання мотовантажівки в темну пору доби, її варто оснастити фарою й задніми габаритами з живленням від низьковольтної обмотки генератора.