…Тишу сонячного весняного ранку роздробив дзвінкий перестук мотора. Селянин, що перекопував лопатою свій город, розігнувся і глянув через огорожу на сусідську ділянку: що це за шум у старих Ільїчових? Він побачив, як з-за господарської будівлі на город виїхала, пострілюючи сизим димком, маленька двоколісна машина, позаду якої, тримаючись за довгі ручки управління, крокував син Ільїчових — Сергій Олексійович.
Сільський механізатор одразу зрозумів, яку машину збудував сусід: плуг, підвішений ззаду, і ручки управління характерних обрисів говорили самі за себе. Конструкція мотоплуга явно не становила великої складності. Марка двигуна була знайома сусідові. Такий самий мотор разом із деталями відбігав свій моторолер лежав у нього в сараї під брезентом — усі руки не доходили відремонтувати…
Тим часом Ільїчов розвернувся і, додавши газу, заглибив плуг у ґрунт. За ним у пригладженій снігом і дощами землі з’явилася перша борозна. Так відбулося «бойове» хрещення «Вятича», саморобного мотоблока, створеного інженером-конструктором Ільїчовим.
1 — рама, 2 — ходова ланцюг, 3 — ведуча ланцюг, 4 — з блок проміжних зірочок, 5 — проміжний міст, 6 — кожух двигуна, 7 — паливний бак, 8 — кран паливного бака, 9 — карбюратор, 10 — двигун, 11 — болти кріплення двигуна, 12 — важіль перемикання передач, 13 — вихідна зірочка, 14 — кронштейн, 15 — болти підвіски тримача, 16 — обойма тримача, 17 — плуг, 18 — труба ручки управління, 19 — троси управління (умовно обірвані), 20 — підтримуюче колесо, 21 — ходова зірочка, 22 — корпус ходового моста, 23 — важіль зчеплення, 24 — ліва рукоятка управління, 25 — права рукоятка, 26 — важіль газу, 27 — педаль кікстартера, 28 — ґрунтозачепи, 29 — основне колесо, 30 — фланець основного колеса.
З тих пір жителі села часто бачать, як працює на ділянці механічний помічник городника. Закущився картопля — Ільїчев, змінивши колеса і ґрунтообробний орган, виводить його в город окучувати посадки… Треба перевезти щось — і ось замість плуга або окучника позаду «Вятича» саморобна ж візок. Урчачи двигуном, мотоблок впевнено тягне доверху навантажену візок і вершника в придачу — майже півтонни.
Приходить час заготовляти на зиму дрова — і тоді Ільїчеву допомагає його мікроуніверсал. Він знімає двигун з рами «Вятича» разом із кронштейном кріплення і ставить на простий пристрій з маятниковою дисковою пилою.
Очевидна користь мотоблока в сільському господарстві. І сусід Ільїчевих все частіше став зупинятися біля свого розібраного моторолера…
Журнал «Техніка — молоді» в №7 за 1981 рік познайомив читачів із загальною компонуванням «Вятича» та операціями, які з його допомогою можна виконувати на присадибних ділянках. Мета нашої публікації — дати тим, хто зацікавився ним, більш поглиблене пояснення конструкції мотоблока.
Умовно її можна розділити на п’ять частин: раму, моторну групу, трансмісію, колеса та тримач ґрунтообробних знарядь із органами управління. Так, по порядку і будемо розглядати пристрій «Вятича» (рис. 1).
Рама (рис. 2) зварена з трьох балок — відрізків швелера №8. У стінці верхньої балки в двох отворах нарізана різьба М8 для кріплення кронштейна двигуна. Там же, трохи нижче отворів, приварений центральний упор — куточок із регулювальним болтом М8Х60 мм, яким можна переміщувати кронштейн по рамі. Для чого — проясниться пізніше.
1 — петлі підвіски тримача, 2 — п’ята, 3 — центральний упор, 4 — верхня балка, 5 — платформа ходового моста, 6 — платформа проміжного моста, 7 — похила балка, 8 — бічний упор (2 шт.), 9 — регулювальний болт (3 шт.), 10 — нижня балка, 11 — сережка.
До нижньої та похилої балок рами приварені квадратні сталеві пластини — платформи ходового та проміжного мостів мотоблока. Отвори в платформі ходового моста для кріплення його корпусу — циліндричні. У платформі ж проміжного вони зроблені у вигляді пазів, а нижче платформи до полиць похилої балки приварені два бічні упори з регулювальними болтами М8Х60 мм.
До задньої частини рами приварена прямокутна пластина — п’ята, а до неї — ззовні — петлі підвіски тримача. До внутрішнього боку п’яти приварена сережка з отвором Ø 10 мм, в який входить регулювальний болт тримача.
Моторна група «Вятича» складається з двигуна, кронштейна кріплення його до рами, вихідної зірочки та паливного бака. Двигун узятий від широко відомого моторолера «Вятка-150М» (можна і від «Електрона»), Серйозним доопрацюванням він не піддався, але дещо в ньому змінено. Труба карбюратора (рис. 3) відокремлена від фланця, розвернута на 180° у горизонтальній площині і знову приварена до фланця (інакше при встановленні двигуна на раму карбюратор упреться в конструкцію; з тієї ж причини видалений і глушник). Важіль кікстартера в двох місцях надрізаний, зігнутий по надрізах і в такому вигляді зварений. Після цього важіль, опускаючись при запуску двигуна, перестав зачіпати колесо.
1 — труба карбюратора, 2 — важіль кікстартера, 3 — важіль перемикання передач.
Доопрацьований і сектор перемикача передач. До нього приварений сталевий пруток з кулькою на кінці, до якого можна без праці дотягнутися, перебуваючи за ручками управління мотоблоком.
Вихідна зірочка (див. рис. 1) надіта на вал відбору потужності двигуна. У неї 19 зубів із кроком 12,7 мм. Шліци зірочки відповідають шліцам вала.
Двигун встановлений на рамі за допомогою кронштейна, звареного з кількох деталей, в основному відрізків швелера № 8 (рис. 4). Затиск кронштейна, стягнутий болтами, обхоплює шийку вихідного вала і надійно утримує двигун. Сам кронштейн прикріплений до рами двома болтами М8Х10 мм. Для цього в його основі пропилені пази, що дозволяє переміщувати кронштейн по рамі і тим самим змінювати натяг ведучої ланцюга (регулювальний болт при цьому обертається в упорній гайці, привареній до низу консолі). А щоб кронштейн при регулюванні не перекосився, до країв його основи приварені обмежувачі, які орієнтують кронштейн вздовж верхньої балки.
1 — основа, 2 — ребро жорсткості, 3 — підпірка, 4 — передня губа затиску, 5 — задня губа, 6 — стягуючий болт (2 шт.), 7 — затиск, 6 — опора, 9 — консоль, 10 — упорна гайка, 11 — обмежувач.
Паливний бак циліндричної форми встановлений на двох стійках над двигуном. Паливо з нього надходить у карбюратор самопливом.
Трансмісія — це проміжний та ходовий мости (див. рис. 1), взяті від списаних картоплезбиральних комбайнів, зірочки, фланці коліс та ланцюги. Проміжний міст розміщується на платформі похилої балки рами і може трохи переміщуватися в її пазах, натягуючи ходову ланцюг. Натяг регулюється болтами М8Х60 мм у бічних упорах рами.
1 — передплужник, 2 — відбивач, 3 — упор.
На ліві шліци вала моста насаджений і зафіксований гвинтом М6Х8 мм блок проміжних зірочок. Велика з них має 64 зуби, менша — 18. Крок зубів однаковий — 12,7 мм. Обертальний момент з вихідної зірочки двигуна ланцюгами від мотоцикла «Ява» передається на проміжний міст, а з нього — на ходовий. Там зірочка має 30 зубів із кроком 12,7 мм і зроблена разом із фланцем кріплення лівого колеса мотоблока. Насаджена вона на шліци лівого кінця вала моста і зафіксована гвинтом М6Х8 мм. На шліци правого кінця ходового моста так само насаджений і зафіксований фланець кріплення правого колеса.
Колеса на «Вятичі» моторолерні (рис. 6). Тільки диски їх кріплення до фланців саморобні, вирізані зі сталевого листа. Для кращого зчеплення з ґрунтом колеса обладнані ґрунтозачепами — куточками з полицями шириною 25 мм (по вісім штук на колесо). Куточки двох типів: половина їх із лапками, половина без лапок. Кріпляться вони, чергуючись, до двох комбайнових ланцюгів, надітих на шини. Щоб ланцюги не зісковзували, лапки у ґрунтозачепів відігнуті до коліс.
1 , 5 — ґрунтозачепи, 2 — колесо, 3 — обід, 4 — диск, 6 — ланцюг.
При оранці ліве моторолерне колесо знімають і на його місце ставлять підтримуюче. Воно цілком металеве (див. рис. 1): диск вирізаний зі сталевого листа, а вісім ґрунтозачепів — з куточка з полицями шириною 25 мм. З’єднуються куточки з диском зварюванням. Підтримуюче колесо до фланця кріпиться тими ж болтами, що й моторолерне.
І нарешті, останній вузол — тримач ґрунтообробних знарядь із органами управління. Підвішений він на петлі в задній частині рами. Вузол являє собою зварну конструкцію (рис. 7), основні деталі якої — відрізки труби та швелера № 8. Тримач виготовлений безпосередньо зі швелерів: з одного, до полиць якого приварена замикаюча стінка, зроблена обойма (у ній кріпляться ґрунтообробні знаряддя), з іншого — регульований кронштейн. Два нижні отвори цього кронштейна виконані у вигляді пазів. Якщо болти кріплення в них відпустити, а регулювальний болт тримача гайками переміщувати відносно сережки рами, то кут встановлення у вертикальній площині, скажімо, плуга буде змінюватися в межах 8°. Оптимальний же кут встановлення плуга для кожного виду ґрунту визначають, як правило, під час експлуатації.
1 — перекладина, 2 — ручки, 3 — косинка, 4 — ребро жорсткості, 5 — п’ята, 6 — стінка обойми, 7 — кронштейн, 8 — вилка, 9 — регулювальний болт з гайкою, 10 — вісь болта, 11 — обойма тримача.
До п’яти тримача приварені ручки управління. Щоб з’єднання було надійним, місце зварювання посилено накладною косинкою та ребром жорсткості. На кінці труб надіті пластмасові або гумові рукоятки. Перед ними гвинтами М5Х8 мм закріплені хомути важелів управління мотоблоком: зліва важіль зчеплення, справа — газу. Тросики від них йдуть безпосередньо до муфти та заслінки карбюратора двигуна. Усі ці органи управління — від моторолера.
На закінчення кілька слів про ґрунтообробні знаряддя. Долото та культиватор-окучник взяті без переробок від списаного культиватора. Ними добре руйнувати злежалу земляну кірку та окучувати картоплю. А ось плуг — саморобний (рис. 5). Основа його — передплужник звичайного навісного плуга. Знизу до нього приварений упор зі сталевої загостреної пластини, а зверху — до відвалу — відбивач. Ці додаткові елементи допомагають правильно формувати борозну. Щоб кріпити це знаряддя в обоймі тримача, у стійці передплужника просвердлені два отвори. Використовуючи їх, можна змінювати і глибину оранки.
Мотоблок «Вятич» побудований у 1972 році і з тих пір бездоганно служить Ільїчеву. Конструкція його безперервно вдосконалювалася і зараз має той вигляд, який описано в даній статті. Тому вона в достатній мірі відпрацьована, і її можна рекомендувати для повторення тим, хто захоче механізувати роботу на присадибній ділянці. Якщо під рукою не виявиться саме тих вузлів і деталей, які перелічені вище, то не біда. Конструкція настільки проста, що без шкоди зазнає можливих змін. Важливо лише витримати основні пропорції та взаємне розташування агрегатів.
Не менш істотний і правильний догляд за мотоблоком. І тоді маленький богатир «Вятич» буде служити довго і безвідмовно.