Фрукти сушать по-різному. Найчастіше — повітряно-сонячним способом, який, окрім явних переваг (простота, доступність тощо), має всім відомі недоліки.
Запропонований варіант геліосушарки позбавлений багатьох властивих іншим конструкціям недоліків. «Парниковий ефект» у ній, як то кажуть, працює на всі сто відсотків, забезпечуючи температуру під плівкою на 20—25°С вищу за температуру навколишнього середовища.
Процес сушіння тут іде майже в 3 рази інтенсивніше: за рахунок нахилу сушильного майданчика та різниці температур повітря створюються умови для оптимальної циркуляції останнього всередині установки та позитивного впливу природної конвекції. Частина сонячної енергії акумулюється в ґрунті (під «дном» сушарки, ролю якого виконує розстелена почорнена рулонна папір), що дозволяє продовжити денний цикл сушіння на 5—6 годин. Продуктивність установки, незважаючи на її ніби «слабку потужність», — 0,3—0,5 кг сухофруктів на добу з одного квадратного метра променеприймаючої поверхні.
1 — штанга (алюмінієва труба, заповнена піском), 2 — прозоре покриття (поліетиленова плівка), 3 — натяжний пристрій (резиновий бинт), 4 — дуги каркаса (алюмінієві труби), 5 — рама (дошка 20X200 мм), 6 — стійка кріплення дуги каркаса (сталевий пруток), 7 — теплопоглинаюче покриття основи сушарки (щільна папір чорного кольору).
Конструкція геліосушарки на перший погляд мало чим відрізняється від традиційних «плівкових» парників. По суті, та сама коробка зі склепінчастим дахом із прозорої синтетики на жорсткому каркасі. Матеріал для виготовлення бортів — будь-який. Наприклад, дошки відповідних розмірів. З’єднані між собо за допомогою шипів, посилених металевими кутниками (на ілюстрації не показано), вони утворюють міцний, орієнтований променеприймаючою поверхнею на сонце каркас для кріплення на ньому інших елементів.
До бокових бортів привинчені сталеві стрижні-стійки, на які насаджуються трубчасті дуги склепіння. Причому в якості останніх можна використовувати розпиляні та розігнуті за шаблоном до R=750 мм гімнастичні обручі: алюмінієві, діаметром 900 мм. Для підвищення міцності кінці трубчастих дуг, насаджені на сталеві стрижні-стійки, заштифтовані (на ілюстрації не показано). Крім того, отриманий каркас може бути додатково скріплений зверху поздовжнім трубчастим елементом.
А — за допомогою білизняних прищіпок: 1 — прищіпка, 2 — металевий пруток, 3 — плівка, 4 — опора (дерев’яний штапик перерізом 15Х 15 мм), 5 — рама основи сушарки.
Б — за допомогою рейки та цвяхів: 1 — цвях, 2 — рейка перерізом 15Х15 мм, 3 — плівка, 4 — рама основи сушарки.
В — за допомогою шипів і металевих прутків: 1 — металеві прутки, 2 — плівка, 3 — шип (цвях без шляпки), 4 — рама основи сушарки.
Саме прозоре покриття — зварене, із синтетичної (наприклад, поліетиленової) рулонної плівки. До основного полотна міцно приєднують дві боковини, залишаючи з північного боку сушарки незакріплений ділянку основного полотна (близько 100 мм) — для утворення вентиляційної щілини. Треба також передбачити й інше: проварений загин для подальшого зміцнення в ньому штанги — відрізка труби відповідного діаметра (можна від випрямлених гімнастичних обручів), заповненого піском.
З існуючих варіантів кріплення синтетичного покриття до рами на практиці добре себе зарекомендували штапиковий зажим, наколювання загнутого між двох металевих прутків краю плівки на забиті через кожні 200 мм цвяхи без шляпок, а також роз’ємне з’єднання за допомогою… прищіпок. Останні можна використовувати й для закріплення на потрібній висоті штанги, що забезпечує заданий режим вентиляції під час сушіння.
Щоб зменшити тертя плівки об дуги каркаса (і відповідно збільшити строк служби прозорого покриття геліосушарки), рекомендую обмотати ці металеві елементи смугою старої плівки. Підвищенню довговічності покриття слугують і резинові бинти, з яких виконано натяжний пристрій, що забезпечує постійне натягнення плівки під час різких поривів вітру.
1 — зварювальний ролик (сталева шайба з накаткою по зовнішньому діаметру), 2 — вісь ролика (заклепка), 3 — вилка (кріпиться в електропаяльнику замість штатного жала).
Геліосушарку розміщують на нахиленому майданчику, орієнтованому на південь, щоб максимально використати променевий потік сонячної енергії. Кут нахилу залежить від географічної широти даної місцевості і для середньої смуги країни знаходиться в межах 20…30°.
Попередньо оброблену (бланшування, сульфітація) сировину укладають всередину установки на розстелену папір (почорнену, рулонну). Приблизно 10—12 кг на квадратний метр. Сонячні промені, проходячи крізь прозору синтетичну плівку, поглинаються продуктами, що висушуються. Режим роботи багато в чому визначається шириною вентиляційної щілини, що регулює інтенсивність повітрообміну.
Не виключена можливість використання установки як парника навесні для вирощування ранньої розсади.
«М-К» 9’91, С. ЛАРКІН, кандидат сільськогосподарських наук