Про те, наскільки велика небезпека виявитися раптом без коліс, автомотолюбителі та власники сільгосптехніки знають не з чуток. А тому готові йти на будь-які хитрощі та витрати у пошуках патентованих «секреток» (благо число їх давно вже налічує сотні), аби вберегти свої машини від зловмисників. Але… «роззувають»!
У моєї «Лади» колеса поки що ніхто не викрадав і, гадаю, не викраде, оскільки вони захищені саморобними (ідея запозичена у ряду закордонних патентних видань) «секретками», що мають досить високий ступінь надійності.
У їх основі — модифіковані болти для стандартного автомобільного колеса. Причому до складу кожного кріпильного вузла неодмінно входить захисна втулка, що вільно повертається, з буртиком. Повністю закриваючи головку болта або гайку, вона унеможливлює «несанкціонований» демонтаж (навіть якщо зловмисник намагається скористатися «газовим» ключем та іншими засобами злому).
1 – болт; 2 – насадка конусна; 3 – втулка захисна (з буртиком та виступами); 4 – ключ «секретний» (з западинами та головкою під стандартний колісний ключ).
У першому з реалізованих мною варіантів “секреток” захисна втулка встановлюється під головку болта. Посадка її, як наголошено вище, вільна. На внутрішній бічній поверхні втулки виконані виступи, що кодують, під «секретний» ключ, а біля основи — буртик, що контактує з напресованою на болт конусною насадкою. Остання своєю зовнішньою поверхнею щільно входить у отвір диска колеса.
«Секретний» ключ виконаний з западинами, форма, кількість та розташування яких відповідають виступам захисної втулки. Є в ньому і отвір – під головку болта, типова головка – під стандартний колісний ключ.
Для підвищення секретності кількість граней болта та, відповідно, отвори ключа бажано зробити нестандартними.
1 – шпилька; 2 – кільце фасонне, лійкоподібне; 3 – гайка; 4 – втулка захисна (з буртиком); 5 – кінцевик; 6 — ключ «секретний» (зі штифтами та ребром, що утримує).
Другий варіант пристрою, що захищає колеса від «несанкціонованого» демонтажу, розрахований на інший вид кріплення. До складу «секретки» тут входить лійкоподібне фасонне кільце, що встановлюється на шпильку і штатною автоматичною гайкою, що затягується. На останній розміщується захисна втулка із внутрішнім буртиком. У гайку через втулку повертається на 1-2 витки різьблення кінцевик. Його зовнішній торець виконаний з отворами, що кодують. До того ж кінцевик має циліндричний уступ, торець якого упирається в торець гайки.
Монтаж-демонтаж такої “секретки” здійснюють ключем зі штифтами. Їх розміри, розташування та кількість відповідають отворам у зовнішньому торці кінцевика. Для зручності відгвинчування кінцевика на ключі передбачено ребро, що утримує.
Надалі конкретизації пропоновані мною технічні рішення не потребують. Ну а параметри секретних елементів у кожного свої та розголошенню не підлягають.
В. ЖУК, м. Хмельницький, Україна