Я давній, а точніше, спадковий передплатник журналу «Моделіст-конструктор». Спочатку (з 1972 року) журнал виписував мій батько – Галкін Григорій Петрович (йому зараз вже 80 років), а потім і я сам. З початку виходу додатку «Авіаколекція» – передплачую і на нього.
Скільки себе пам’ятаю, у нас у дворі завжди була автомототехніка. Любов до неї від батька передалася і брату, і мені. А в юнацькі роки ще захопився авіацією. Під впливом журналу обрав і професію: закінчив Виборзьке технічне училище і отримав спеціальність авіаційного механіка. Відпрацював 21 рік з нальотом 7000 годин бортовим механіком на вертольоті Мі-8 в районах Крайньої Півночі.
В кінці 1990-х років батько вийшов на пенсію (хоча пропрацював ще років 7 – 8 за проханням керівництва – він був класним крановщиком). В цей же час він побудував трактор, який і представляю читачам «М-К».
1 — радіатор (від автомобіля ГАЗ-52); 2 — повітряний фільтр; 3 — масляна центрифуга; 4 — рульовий вал (від автомобіля ГАЗ-52); 5 — звуковий сигнал (від автомобіля ВАЗ); 6 — передній щит; 7 — паливний бак (V=57 л.); 8 — паливопровід; 9 — паливний фільтр; 10 — рульова сошка (подовжена); 11 — рульовий редуктор (від автомобіля ГАЗ-52); 12 — рама; 13 — заливна горловина масла двигуна; 14 — стійка-тримач капота; 15 — фара (2 шт.); 16 — захисна решітка радіатора; 17 — двигун (від автомобіля ГАЗ-52); 18 — переднє крило (2 шт.); 19 — впускний колектор двигуна; 20 — піддон картера; 21 — стійка тросової проводки
Початок будівництву трактора поклав старий болгарський навантажувач, який батько купив в одній з скорочуваних військових частин. Правда, і від нього пригодилися тільки чотирициліндровий дизельний двигун, передній ведучий (тягнучий) міст та деякі другорядні агрегати і вузли – наприклад, паливний бак, приладний щиток. І якщо двигун був некомплектний (без форсунок) і досить зношений, то міст виявився справжньою знахідкою: з колісними планетарними редукторами і блокуванням диференціала. На тракторі він став теж ведучим (але штовхаючим) заднім мостом.
Форсунки та іншу паливну апаратуру для двигуна пристосував від трелювального трактора Т-40 (згодом замінив їх на апаратуру від шведського лісовоза, яка підійшла майже без переробок).
1 — передня поперечина (швелер № 12); 2 — середня площадка (сталевий лист s4); 3 — передня поперечина (швелер № 12); 4 — кронштейн кріплення передніх опор двигуна (П-подібний профіль зі сталевого листа s4); 5 — передня частина лонжерона; 6 — центральна поперечина (швелер № 12); 7 — задня частина лонжерона (швелер № 12, 2шт.); 8 — задня поперечина (швелер № 12); 9 — ложемент заднього моста (швелер № 12, 2 шт.); 10 — проставка (швелер № 12, 2 шт.); 11 — верхня площадка (сталевий лист s4)
Рама трактора – зварна, відносно проста – має в плані злегка трапецієподібну форму – трохи ширша ззаду відносно передка. Варилася на рівній підлозі. Складається рама з пари лонжеронів і кількох поперечин. Лонжерони виконані зі швелера № 15 розмірами (полиця х висота стінки х товщина стінки) 52x150x4,8 мм з уступом (зниженням) в середній частині – для того, щоб контактні плями шин різних передніх і задніх коліс знаходилися на одному рівні при горизонтальному положенні рами. Місце уступу зварено внахлест і посилено косинками і накладками. Поперечини виконані зі швелера № 12 розмірами (ширина полиць х висота стінки х товщина стінки) 52x120x4,8 мм. При цьому передня і задня поперечини є і бамперами. За переднім бампером знизу приварена площадка шириною 600 мм зі сталевого 5-мм листа. До площадки приварено дві проставки зі швелера № 12 довжиною 700 мм теж з площадкою, до якої прикріплена втулка шарніра качання переднього моста.
1 — переднє колесо (шина і обід — від автомобіля УАЗ-469, диск — від сільгосптехніки); 2 — ступиця переднього колеса (від сільгосптехніки, 2 шт.); 3 — переднє крило (панель від холодильника, 2 шт.); 4 — фара (від автомобіля ЗІЛ-157); 5 — захисна решітка радіатора (радіатор холодильника); 6 — радіатор (від вантажівки ГАЗ-52); 7 — капот (від автомобіля ГАЗ-69); 8 — передній щит (від навантажувача); 9 — рульове управління (від вантажівки ГАЗ-52); 10 — акумуляторна батарея; 11 — підлокітник; 12 — сидіння водія; 13 — задні сигнальні ліхтарі (від ВАЗ-2101); 14 — заднє крило (панель від холодильника, 2 шт.); 15 — заднє колесо (шина і обід – від вантажної тележки трактора К-700, диск від сільгосптехніки, 2 шт.); 16 — ступиця заднього колеса (від сільгосптехніки, 2 шт.); 17 — підніжка (2 шт.); 18 — паливний бак; 19 — рама; 20 — двигун; 21 — балка переднього моста (від вантажівки ГАЗ-52); 22 — вісь качання моста; 23 — кронштейн підвіски балки моста до рами; 24 — опорна плита; 25 — проставка (2 шт.); 26 — задній щит; 27 — фаркоп; 28 — спинка пасажирського сидіння; 29 — сидіння пасажирів; 30 — підлога (сталевий лист s4); 31 — рукоятка стоянкового гальма; 32 — важель перемикання передач
За уступами лонжеронів до них приварена поперечина з такого ж швелера, а до неї – щит. До щита кріпляться педалі управління трактором, кронштейн рульового вала, а з боку моторного відсіка -електроагрегати.
До задніх кінців лонжеронів, знизу, приварені ложементи кріплення до рами балки заднього моста.
Передній міст (разом з рульовою трапецією і поворотними кулаками) пристосував від вантажівки ГАЗ-51. До рами він кріпиться на центральному шарнірі, тобто міст – качаючийся. Ступиці передніх коліс – від вантажної тележки трактора Т-40, але самі колеса і шини – від автомобіля УАЗ-469.
Задній міст підстиковується до ложементів рами через гумові підкладки і кріпиться стременами – по парі з кожного боку. Безпосередньо до моста приварений фаркоп – це навіть надійніше, ніж до рами – адже раніше, коли міст стояв на автопогрузчику, на ці кронштейни кріпилася вантажопідйомна стріла, та й всі навантаження ніс безпосередньо міст.
Задні колеса саморобні. Їх обід – від коліс автомобіля ЗІЛ-157, а ступична частина (диск) -від коліс автопогрузчика. Диск був вирізаний електрозварюванням і обточений на токарному верстаті. Потім диск вставлявся в обід, і, після вивірки їх взаємного положення, деталі зварювалися: зсередини суцільним швом, а ззовні – переривчастим. Шини від ЗІЛ-157 по зносу замінені ідентичними покришками, але від сільгосптехніки.
В трансмісії коробку перемикання передач і корзину зчеплення використав від вантажівки ЗІЛ-130. Далі до ведучого моста крутний момент передається за допомогою подвоєного карданного вала з двома шліцевими муфтами.
1 — двигун; 2 — корзина зчеплення; 3 — коробка перемикання передач; 4 — редуктор відбору потужності; 5 — подвоєний карданний вал; 6 — дискове гальмо; 7 — задній ведучий міст;
8 — картер головної передачі з самоблокувальним диференціалом; 9 — корпус планетарного редуктора ступиці (2 шт.); 10 — заднє ведуче колесо (2 шт.); 11 — рульове колесо з рульовим валом; 12 — черв’ячний редуктор з сошкою; 13 — поздовжня тяга; 14 — поворотний кулак з важелем (2 шт.); 15 — поперечна рульова тяга; 16 — вісь качання переднього моста; 17 — переднє керуюче колесо (2 шт.)
Електрообладнання на тракторі зібрано, що називається, «зі світу по нитці»: фари – від ЗІЛ-157, передні «поворотники» – від ГАЗ-53, задні ліхтарі – від ВАЗ-2101. Пуск двигуна здійснюється від замка запалювання електростартером (є і кік-стартер, але скільки пам’ятаю – ним і не користувалися). Акумулятор -на 72 А*год, знаходиться під пасажирським сидінням і закритий спереду кришкою на пружинних замках.
Капот моторного відсіка – від ГАЗ-69. Водійське сидіння – від трактора К-700, але без підвіски. Пасажирське сидіння – двомісне, саморобне: його каркас – зі сталевого куточка 25×25, основа -з товстої фанери, набивка – з пористої гуми, обшивка – дерматинова.
Пропрацювавши на тракторі ще близько десяти років, дизель від автопогрузчика «наказав довго жити». Розточка циліндрів і шийок колінчастого вала допомогли ненадовго. Все упиралося в відсутність «рідних» запасних частин, оскільки від інших дизелів вони не підходили. Постало питання про заміну двигуна.
В цей час, в черговий раз, відбувалося скорочення в армії, і розформовували близь розташований ремонтний батальйон. Йшла розпродаж техніки. Ось там і купив двигун від БТР-60 потужністю 84 к.с. з усім обладнанням: екранованою проводкою запалювання, стартером, генератором, карбюратором, а також з корзиною зчеплення і коробкою перемикання передач. Цей рядний шестициліндровий двигун використовувався і на вантажівках ГАЗ-52, тому недостатнє обладнання (наприклад, систему рідинного охолодження) запозичили від нього. При встановленні мотора довелося переробити вузол кріплення до рами. Тепер він закріплений спереду на гумових подушках в П-подібній (перевернутій) підвісці, а ззаду – на розкосах за картер коробки перемикання передач. Зате перемикання передач стало безпосереднім, а було куліснодистанційним.
Гальмо трактора – механічне, дискове. Знаходиться на хвостовику вала шестерні головної передачі (біля редуктора моста). Привід гальма – подвійний: від педалі через тягу і від рукоятки (знаходиться під щитком приладів) – за допомогою троса.
Рульовий механізм (редуктор, колонка, рульове колесо) – від автомобіля ГАЗ-52. Переробці піддалася тільки рульова сошка: подовжена привареним підходящим чотиригранним сталевим прутком. Тяга, що йде від сошки до важеля поворотного кулака, – саморобна, трубчаста з наконечниками.
Панель приладів використана від ГАЗ-52. На ній є амперметр, вказівник температури охолоджуючої рідини, тиску масла, рівня палива, спідометр. Під приладовою панеллю схований механічний вимикач «маси» (тумблер) – він виконує функції протиугонного пристрою.
Трактор виконаний грубувато, але надійно – експлуатація протягом двох десятків років як для транспортування вантажів, так і для обробки землі це довела. Багато в чому вдала конструкція трактора вийшла завдяки задньому мосту від болгарського автопогрузчика. Він виявився надійним і відмінно справляється з забезпеченням прохідності трактору в складних дорожніх умовах і тяговитості на сільгоспроботах. В разі пробуксовки одного з коліс заднього моста при прямолінійному русі воно миттєво блокується з іншим. На поворотах в мості починають працювати ступичні планетарні механізми, а при викручуванні руля до упору трактор може розвертатися навколо одного колеса з заносом передка. Але це вже екстрим, і так різко повертати небажано.
За своїми можливостями міст від навантажувача перевершує навіть міст від вантажівки-вездехода ГАЗ-66, який, до того ж, для трактора треба вкорочувати (завузити колію).
Для транспортування вантажів до трактора причіпляється теж саморобна одноосна тележка. Вона вже третя за рахунком – від однієї до іншої збільшувалася вантажопідйомність, а конструкції були схожими.
Рама тележки зварена з такого ж швелера, що і рама трактора (№ 12). Вісь і ступиці коліс – від сільгосптехніки, ресори підвіски -від вантажівки ГАЗ-53. Каркас кузова зварений зі сталевого куточка 25×25. Обшивка – зі шпунтованої дошки «двадцятки», прикріплена до каркасу болтами. Передній і задній борти тележки – відкидні (в горизонтальному положенні утримуються ланцюгами), що дозволяє транспортувати довгомірні вантажі.
«Моделіст-конструктор» № 9’2011, А. ГАЛКІН