Перший саморобний моторизований помічник з’явився в нашій родині майже 20 років тому. Змайстрували ми його за розробкою В. Іллічова, опублікованою в одному з номерів журналу «Моделіст-конструктор». І переконалися, наскільки добре мати в господарстві мотоблок-універсал, який у будь-якій справі не підведе, будь то обробка землі або прибирання та вивіз врожаю з поля.
Але ми не задовольнялися досягнутим. Вирішили, що непогано було б нашому мотопомічнику додати легкості в борозні, швидкохідності та керованості на дорозі. Особливо після ознайомлення з системами лебідка-плуг та тягач-причіп (опублікованими, наприклад, в № 9’81, 3’89, 4’94, 2’95, 1’97, 11’97 журналу «Моделіст-конструктор»). Наслідком наших творчих роздумів та експериментів стали різні модифікації мотопомічника.
Зокрема, дало позитивний результат впровадження в пару лебідка-плуг двох додаткових регулювань: для зміни ширини та глибини захоплення. Тепер при посадці картоплі борозенне колесо йде з максимальним зміщенням у бік ораного поля, а плуг присипає землею висаджені бульби, автоматично витримуючи потрібну глибину загортання. Переконалися також у тому, що якщо земля легка і не перший рік в обробці, то на плужок доцільно встановити додаткові колесика, що перетворюють перевернутий при зворотному ході плуг на своєрідну візочку, яка завдяки спеціальному стальному гачку вільно перекочується до початку наступної борозни.
1 — мототягач Одегова, модифікований; 2 — вузол «м’якого» кріплення силового агрегату; 3 — механізм натягу ланцюга; 4 — колесо переднє, комбіноване; 5 — рама самоскида; 6 — сережка (2 шт.); 7 — важіль торсійно-важільної підвіски (2 шт.); 8 — напіввісь (2 шт.); 9 — колесо заднє (від мотоцикла «Восход», 2 шт.); 10 — кузов-самоскид; 11 — амортизатор (гумовий шланг, 4 шт.); 12 — сідло (від мотоцикла «Урал») на ресорі.
Найвдалішими ж, на наш погляд, стали експерименти зі стикування «мототягача по Одегову» («Моделіст-конструктор» № 6’90) з вантажною візочкою. В результаті з’явилася конструкція, яка виноситься на суд читачів.
Замість переднього колеса у неї встановлений скат від мотоколяски. Точніше, два диски від СЗА з барабаном від моторолера «Тула» та саморобним фланцем зі зірочкою. За натягом ланцюга «стежить» спеціальний пристрій, принцип дії якого дуже схожий на так звану англійську шпильку. Здавалося б, дрібниці. Але з ними тягач-самоскид у будь-яких ситуаціях став працювати рівно, без проскакування ланцюга на моторній зірочці навіть при ударних навантаженнях.
Оскільки в даному випадку, як і в конструкції прототипу, поршень двигуна здійснює горизонтальні зворотно-поступальні рухи, то вібрації від силового агрегату передаються на раму мототягача і далі — на кермо управління. Тому використана «м’яка» підвіска двигуна. В основі її — пружні ресорні втулки від автомобіля «Москвич», що чудово справляються з вібрацією.
1 — повзун; 2 — шайба посилена (4 шт.); 3 — «гусак»; 4 — косинка рами мототягача Одегова (2 шт.); 5 — болт М12 короткий (12 шт.); 6 — лапа (сталевий куточок 35×35, 4 шт.); 7 — втулка (2 шт.); 8 — втулка ресорна (від автомобіля «Москвич-2140», 4 шт.); 9 — болт-шкворень М12 (2 шт.); 10 — болт М12 довгий; 11 — болт М8 (3 шт.).
Кронштейн кріплення силового агрегату виконаний складовим, з можливістю переміщення повзуна відносно «гусака». Взаємне розташування цих деталей визначає вгвинчуваний зверху довгий болт М12 з гайкою-фіксатором. Напрямними служать чотири короткі болти, що проходять через пази в повзуні. В результаті істотно полегшується не тільки точність установки силового агрегату, але й підтримується належне натягнення роликового ланцюга, що передає обертальний момент від ведучої (моторної) зірочки до веденої на колесі мототягача. За допомогою двох верхніх лап (відрізків сталевого куточка 35×35 мм) такий складовий кронштейн кріпиться до верхньої косинки рами мототягача, а двох нижніх — до нижньої.
Стільки ж невибагливий і натягувач ланцюга типу англійської шпильки. Виконавчий елемент його виготовлений зі сталевого дроту діаметром 2—3 мм. Розміри — по місцю, причому вільний кінець «шпильки» має таку довжину, щоб вільно перекочуватися по роликах ланцюга (такої пружини цілком вистачає на два сезони напруженої роботи).. А ось шайба натягувача ланцюга повинна бути ґрунтовною, що представляє собою вигнуту сталеву смугу з прорізом, яка служить кінцю «шпильки» своєрідною кулісою.
1 — кронштейн рульової колонки; 2 — шайба посилена; 3 — натягувач (типу англійської шпильки); 4 — болт М10; 5 — зірочка ведуча (моторна); 6 — ланцюг роликовий; 7 — зірочка ведена.
Модифікований таким чином мототягач цілком прийнятний для використання в зчіпці з будь-якою підходящою візочкою. А якщо розмістити кузов на причіпній рамі і зробити перекидаючимся, поєднавши вісь коливання з центром симетрії, то й розвантаження його буде механізованим. Скажімо, «відстебнув» задній борт, перекинув дві-три лопати вантажу назад — і кузов перекинеться. Досить просунути вантажівку-самоскид трохи вперед, як відбудеться саморозвантаження.
І ще одна, цілком здійсненна задумка: оснастити таке транспортне засоб амортизуючою підвіскою. Повільному-мотоблоку вона, природно, не потрібна. Але транспортній зчіпці, яка рухається не по рівному асфальту, а по вибоїнах та коліях зі швидкістю до 40 км/год, така підвіска просто необхідна.
Всім цим побажанням-вимогам у повній мірі відповідає конструкція, рама якої представляє собою симбіоз технічних рішень, що є у названих прототипів, з посиленням несучіх елементів та впровадженням торсійно-важільної підвіски. В якості стикувального вузла використовується втулка з відрізка товстостінної сталевої труби з бронзовими вкладишами-підшипниками та шкворневим болтом.
1 — втулка шкворнева (з бронзовими вкладишами-підшипниками); 2 — укосина мала; 3 — дісло; 4 — косинка; 5 — стійка; 6 — підніжка; 7 — амортизатор кузова (відрізок гумового шланга, 4 шт.); 8 — укосини великі; 9 — втулка-поперечина; 10 — втулка кузова, поворотна (2 шт.); 11 — напіврама.
Г-подібне дісло посилено трубчастими укосинами та косинкою і з’єднано внизу зі стійкою, підніжками та напіврамою. Разом з втулкою-поперечиною воно утворює міцну основу для кріплення підресореного сідла та поворотного кузова, центр ваги якого припадає на середину втулки-поперечини. Остання, будучи віссю самого кузова, служить і для кріплення сережок торсійно-важільної підвіски. А відрізки гумового шланга, надіті на кінці втулки-поперечини та великі укосини, відіграють роль додаткового амортизатора. (Замок для фіксування кузова в робочому положенні умовно не показано.)
Торсіонами в розглянутій конструкції служать половинки однойменного готового виробу від підвіски кабіни автомобіля КамАЗ. Одна половинка використана без будь-яких змін, в той час як шліцева частина другої перетворена в призматичну головку шляхом доробки перерізу до квадрата зі стороною 24 мм. Головка кожного з торсіонів міцно закріплена в квадратному гнізді відповідної сережки, привареній до рами самоскида, а циліндричний кінець затиснутий в розрізній втулці коливального важеля.
1 — торсіон (від автомобіля КамАЗ, укорочений удвічі); 2 — сережка сталева; 3 — важіль поворотний; 4 — напіввісь в зборі з заднім колесом.
Сережки, як і обидва коливальні важелі, саморобні. Заготовкою для перших послужили пластини розмірами 80x40x12 мм зі сталі марки Ст3. Важелі зварено зі сталевих труб відповідних типорозмірів, а в якості укосин використано пластини з тієї ж Ст3.
Завдяки потужним розрізним втулкам забезпечуються регулювання дорожнього просвіту, преднатяг торсіонів або робочий хід підвіски. Пружність підвіски задається довжиною коливального важеля, точніше, відстанню від центру торсіона до центру колеса. Відрізки гумового шланга, надіті на кінці втулки-поперечини та на великі укосини рами, виконують роль буфера відбою.
1 — борт передній; 2 — дно, що переходить у бічні борти; 3 — штир підвіски заднього борта (Ø10, 2 шт.); 4 — борт задній; 5 — ребро жорсткості (алюмінієвий куточок 45×45, L950).
Тепер про кузов. Його можна зібрати з типових дюралюмінієвих панелей, куточків та заклепок. Але краще використовувати саморобні гнуті профілі зі сталевого листа товщиною 1,2 мм. Складається кузов з чотирьох основних деталей: дна, що переходить у бічнини, ребер жорсткості (куточок 45×45 мм), переднього та заднього бортів. Причому останній — знімний, що закріплюється, як кришка на молочній флязі. Верхні краї у бічнин відігнуті назовні, а у переднього та заднього бортів — всередину, складаючи таким чином обв’язку, яка надає додаткову жорсткість всьому кузову. З такими бортами, якщо притупити гострі кромки згинів, вся саморобна сільгоспмашина набуває елегантного «промислового» вигляду. Особливо після ретельної ґрунтовки та остаточної фарбування.
Залишилося розповісти про дрібниці, які значно полегшують експлуатацію мототягача-самоскида. По-перше, це «іжевське» сідло на привинченій до рами ресорі. По-друге, не показана на рисунках захисно-декоративна пружна обмотка підніжок, ручок рульової колонки та інших деталей гумовими жгутами, вирізаними зі старої мотокамери. Більше того, можна зібрати і подібним же чином оформити саморобну рукоятку «газу» катушкового типу за будь-яким діаметром труби-основи. Для цього необхідні дві деталі: тримач зі сталевої смуги товщиною 0,8 мм та упор-тримач, який кріпиться під гвинт хомута переднього гальма. Тримач «прибинтовується» до труби-основи липкою ізоляційною стрічкою, поверх якої накладається гумовий жгут.
1 — кермо; 2 — ручка поворотна (відрізок вінілового шланга); 3 — тримач (сталева смуга s1); 4 — бобишка; 5 — упор-тримач; 6 — трос «газу»; 7 — хомут кріплення важеля переднього гальма; 8 — важіль переднього гальма.
Щоб виключити провертання покришки, обід колеса ошипований, тобто оснащений своєрідними виступами-напрямними (але не по бічній поверхні, а по посадочному діаметру). Після монтажу такого колеса тиск у ньому можна зменшити до мінімуму. І збереженість камери гарантована надовго.
Повітряний фільтр виконаний з пластмасового флакона від побутової хімії. Всередині у нього — два кружечки дрібної сітки, між якими — набивка з кінського волосу. Такий фільтруючий елемент легко знімається і промивається в бензині. Фільтр горловиною надітий на дифузор карбюратора і закріплений стрічковим хомутом.
«Моделіст-конструктор» № 8’2000, А. НЕВЛЕНІНОВ