Тривале зберігання свіжих овочів і фруктів — ціла проблема, особливо в міських умовах. Уважно вивчивши публікації про мінісховища («М-К» № 2 за 1984 р., «М-К» № 8, 9 та 11 за 1985 р.), маю зауважити, що всі ці конструкції мають досить складні системи терморегуляції, а також зроблені з матеріалів, які рідко бувають у вільному продажу. Пропоную свій варіант «підвалу» на балконі. Для його виготовлення знадобляться прості, загальнодоступні та дешеві матеріали: тарні дощечки товщиною 10–15 мм, пакувальний картон, тирса, лист азбоцементу або шиферу.
Стіни сховища подвійні, з наборних щитів, між якими розміщуються два листи товстого картону, а решта простору засипається тирсою. Під днище, виготовлене з листа шиферу, також насипається тирса. На висоті 30…50 мм від днища розміщується решітка з рейок 25×50 мм. При збиранні стінок стики для герметичності бажано ізолювати нетовстим поролоном.
Як показав досвід експлуатації, наявність щільної кришки зовсім не обов’язкова, оскільки волога, що міститься в овочах і фруктах, під час зберігання виділяється у вигляді парів і конденсується на кришці. Конденсат, у свою чергу, у вигляді крапель знову потрапляє на вміст сховища — відбувається своєрідний «кругообіг води», а це дуже небажано. Тому я ставля впритул до корпусу решітку і накриваю її зверху стеганою ватяною ковдрою, зробленою зі старої телогрейки. Просто, зручно й тепло!
1 — решітка верхня, 2 — решітка нижня, 3 — нагрівач (електрогрілка 60 Вт, 220 В), 4 — брус каркасу 40×60 мм, 5, 9 — тирса, 6 — картон, 7 — дошка обшивна, 8 — днище (шифер).
Кілька слів про нагрівач. Йому слугує широко поширена в побуті електрогрілка потужністю 60 Вт і напругою живлення 220 В. Основна перевага в тому, що вона віддає тепло «м’яко», помірно, не так, як потужні нагрівачі від електрокамінів або електролампочки, використання яких призводить до місцевого перегріву овочів (це перевірено на досвіді). Наявність вбудованого термодатчика та можливість двоступеневої регулювання теплового режиму дозволяють підтримувати потрібну температуру тривалий час.
Для отримання оптимальної температури в міні-сховищі електрогрілку треба трохи доопрацювати — переналаштувати термодатчик. Для цього слід обережно розпороти чохол, витягнути та від’єднати терморегулятор. Потім зібрати електросхему (див. рис. 2). Трохи вивернути регулювальний гвинт (але не до кінця) і помістити терморегулятор разом з контрольним термометром у міжрамний простір, що дає можливість, трохи привідкриваючи зовнішню раму і спостерігаючи за показами термометра, досягти температури +1…+4 °C. Коли потрібна температура встановиться, треба почати не поспішаючи ввертати регулювальний гвинт до загоряння контрольної лампочки. Таке положення гвинта і буде робочим.
1 — контрольна лампочка 60 Вт, 220 В, 2 — термодатчик.
Після регулювання датчик за допомогою проводів завдовжки 15…20 см під’єднується до нагрівача. Він знаходиться поза нагрівачем — це потрібно для точнішого підтримання температури. Залишається привести у порядок чохол, і модернізований варіант грілки готовий до встановлення в сховище.
У тих регіонах країни, де бувають суворі зими, можна встановити кілька нагрівачів. Так само можна вчинити при збільшенні ємності сховища.
Картоплю та яблука рекомендую зберігати в невеликих ящиках — це дає можливість періодично перевіряти їхній стан.
«М-К» 9’90, У. ХАСАНОВ