Як би невеликою не була заміська ділянка, її обробіток потребує чимало праці й повсякденних клопотів. То треба щось посадити, то розпушити, то підгорнути. І все це доводиться робити, зігнувшись або сидячи на корточках, через що починає боліти спина або змерзають ноги.
Працю домашнього городника чи квітникаря набагато полегшить універсальна лавочка, запропонована угорським журналом «Езермештер». У її універсальності те, що під час роботи на грядках майже всі складові виявляються корисними — достатньо лише змінювати їхнє положення. Це враховано під час розробки нескладної конструкції сидіння. Судіть самі.
Лавочка, на перший погляд, має досить просту традиційну форму. Вона складається лише з трьох панелей: сидіння й двох боковин-ніжок. Однак варто перевернути лавочку — видно, що боковини є ще й ручками для перенесення, і не лише самої лавочки, але й будь-якого вантажу, покладеного на неї. А між боковинами закріплений м’який матрацик із поролону, вати або багаторазово складеної старої ковдри, обшитий шкірзамінником (щоб його можна було легко відмити). Упершись колінами в такий матрацик, можна годинами возитися з рослинами, ногам не буде боляче. Звісно, якщо перестаратися, ноги все одно змерзнуть і піднятися з колін буде непросто. Але тут знову виручать боковини: обпертися на них руками — вставати буде легше. А поставлена на одну з боковин, лавочка перетворюється на тумбочку — до того часу, коли знов знадобиться для роботи на грядках.
1 — сидіння; 2 — боковини-ніжки; 3 — матрацик; 4 — паз для рук; 5 — металевий кутник; 6 — нагелі
Матеріалом для виготовлення універсальної лавочки можуть бути товста фанера, широкі дошки або відрізки ДСП. З’єднати панелі можна круглими вставними шипами з клеєм, шурупами (з попереднім свердлінням під них отворів тоншим свердлом) або просто цвяхами — усе залежить від матеріалу панелей. Для більшої міцності кути стику доцільно посилити металевими (віконними) кутниками.
Перед збиранням ретельно відшліфовані наждачним папером заготовки необхідно пофарбувати олійною фарбою в кілька шарів із проміжним висушуванням кожного шару. Колір фарби може бути будь-який непомітний (зелений, синій, коричневий) або, навпаки, яскравий, добре помітний у зелені здалеку, наприклад жовтий, помаранчевий або червоний.
«Моделіст-конструктор» № 5’2003