Все рідше і рідше побачиш на наших дорогах жваві мопеди виробництва Львівського та Ризького мотозаводів. Їх з часом замінили скутери. Так що все те, що ще з цього ряду продається нині в спеціалізованих магазинах, — це іномарки. Відповідно, і ціна…
До всього, мінлива мотомода підсовує споживачеві зручніші, сучасніші машини того ж класу — скутери. Мініатюрні моторолери з 50-кубовим мотором, оснащеним автоматичною трансмісією та стартером, розвивають швидкість до 80 км/год, надаючи комфорт, який і не снився власнику «Риги» або «Карпат».
Але навіщо витрачатися на модні скутери, якщо можна переобладнати старий мопед у сучаснішу машину класу «сіті-байк»? Машина, з конструкцією якої ми хочемо вас познайомити, відрізняється компактністю, надійністю та підвищеною комфортабельністю, що цілком виправдовують її приналежність до сімейства міських міні-мокіків.
Слід зауважити, що сіті-байк створювався на базі мокіка «Карпати» (в принципі, підійшов би і будь-який інший мопед або мокік з двигуном Ш-58, Ш-62 або V-50). Зокрема, від нього використовувалися передня вилка з рульовою колонкою, задня маятникова вилка з амортизаторами, сидіння, двигун V-50 і всякі дрібниці на кшталт фари, рукояток управління та заднього ліхтаря. Колеса сіті-байка — від міні-мокіка ризького виробництва.
Сіті-байк проектувався за допомогою плоских моделей. Для цього на картоні в зручному для роботи масштабі 1:2 були викреслені силуети всіх готових агрегатів і вузлів — двигуна, передньої та задньої вилок, амортизатора, фари тощо. Зрозуміло, знадобився також шарнірний силует водія.
Розробка компонування починалася з розміщення на площині креслення шарнірного силуету людини в положенні, зручному для їзди на мокіку. Далі під «водія» було підведено сидіння та підніжки, під його руки — рукоятки керма. Від положення рукояток визначилися координати передньої вилки і, відповідно, переднього колеса, після чого неважко було, задавшись колісною базою (в даному випадку 1060 мм), визначити координати центру заднього колеса, задньої вилки та амортизатора.
Наступний етап роботи — це розміщення силового агрегату та паливного бака. Найбільш раціональне положення мотора на рамі таке, при якому центр ведучої зірочки двигуна, вісь маятникової вилки та вісь заднього колеса знаходяться на одній прямій — в цьому випадку при коливанні задньої вилки перепади натягу ланцюга приводу мінімальні. Таким чином, розташування двигуна на рамі також виявилося визначеним однозначно. Та й розмістити на мокіку паливний бак місткістю близько 5 л було нескладно: єдине більш-менш підходяще для нього місце — під сідлом водія.
1 — обтічник; 2 — фара; 3 — кермо; 4 — дзеркало; 5 — рама; 6 — сідло водія; 7 — бак паливний; 8 — колесо заднє; 9 — двигун V-50; 10 — колесо переднє; 11 — підніжка; 12 — педаль гальмова; 13 — ручка управління дросельною заслінкою карбюратора («газ»); 14 — важіль гальмовий; 15 — важіль управління зчепленням.
Далі слідувало те, що вимагало від компонувальника справжньої конструкторської роботи — об’єднання всіх вузлів і агрегатів мокіка жорсткою, міцною та легкою рамою. Найпростіший її варіант — на рисунку. Це рама хребтового типу зі сталевих квадратних труб 34×34 мм і круглих — діаметром 20 мм, з вузлами кріплення двигуна (переднім і заднім) та кронштейнами кріплення амортизаторів.
Виготовлення сіті-байка починалося зі збирання плоскої частини рами, що складається з хребтової та підсідельної балок і рульової колонки. Ці елементи стикувалися на деревностружковій пліті, на якій попередньо була викреслена рама сіті-байка. Такий плаз дозволив підігнати елементи рами і контролювати її геометрію після зварювання.
Наступний етап — виготовлення та закріплення зварюванням на рамі підсідельної частини зі сталевої труби діаметром 20 мм. Труба згиналася за стандартною технологією: вона заповнювалася сухим піском, місце згину підігрівалося паяльною лампою, після чого заготовка закручувалася навколо підходящої оправки (сталевої труби) діаметром 130 мм.
Зі сталевого листа товщиною 3 мм були вирізані щоки вузлів кріплення двигуна та кронштейнів амортизаторів. Як видно з креслення, в щоки заднього вузла кріплення двигуна врізані шарнір маятникової вилки та втулка для фіксації підніжки сіті-байка. І шарнір, і втулка являють собою відрізки труб (втулка — діаметром 20×2 мм, шарнір — 22×2 мм). Після фіксації на рамі щок заднього вузла в них був встановлений двигун, після чого підігнані по місцю і прихвачені зварюванням щоки переднього вузла кріплення мотора. Потім двигун знятий з рами, і щоки приварені остаточно. Аналогічно приварені до підсідельної частини рами і щоки кронштейнів амортизаторів.
Для перевірки правильності збирання рами на неї були змонтовані переднє і заднє колеса, потім рама перевернута, і в такому положенні перевірена паралельність коліс.
Підніжки мокіка являють собою стальний пруток діаметром 16 мм, зафіксований в призначеній для нього втулці за допомогою пари електрозаклепок. На підніжки натягнуті гумові чохли від мокіка. З правого боку змонтована гальмова педаль, зігнута зі сталевого прутка діаметром 10 мм, який приварен до сталевої втулки. На цій же втулці закріплений зварюванням гальмовий важіль, що складається з двох сталевих пластин товщиною 2,5 мм, а на втулці рами приварен упор під боуденівську оболонку гальмового троса.
1 — вилка передня (від мокіка «Карпати»); 2 — колонка рульова (від мокіка «Карпати»); 3 — косинка (сталевий лист s2,5, 2 шт.); 4 — щоки переднього вузла кріплення двигуна (сталевий лист s3); 5 — балка хребтова (сталева труба 34×34); 6 — частина рами, підсідельна (сталева труба 20×2,5); 7 — балка підсідельна (сталева труба 34×34); 8 — щоки заднього вузла кріплення двигуна (сталевий лист s3); 9 — вилка маятникова, задня (від мокіка «Карпати»); 10 — щоки кронштейна кріплення лівого амортизатора (сталевий лист s3); 11 — амортизатор лівий; 12 — втулка кріплення підніжки (сталева труба 22×3); 13 — корпус шарніра маятникової вилки (сталева труба 22×2); 14 — втулка (текстоліт або фторопласт); 15 — підніжка (сталевий пруток Ø16).
Розміри зі знаком * уточнюються при збиранні.
Паливний бак сіті-байка — з підходящої каністри місткістю 5 літрів. Для фіксації каністри на підсідельній частині рами передбачені ложементи зі сталевої смуги перерізом 30×2 мм. В нижній частині каністри розташований стандартний мотоциклетний кран з фільтром-відстійником. В пробці паливного бака передбачено дренажне отвір з найпростішим клапаном з тонкого листового маслобензостійкого гуми, що перешкоджає протіканню палива при випадковому падінні мокіка.
Кермо сіті-байка — від міні-мокіка ризького виробництва, однак не настільки вже складно зробити його і самостійно зі сталевої труби діаметром 22×1,5 мм. Фара закріплена в приварених до керма кронштейнах.
Після монтажу на ходову частину сіті-байка сідла, двигуна та вихлопного тракту машина була відрегульована та випробувана на ходу.
Останнім був виготовлений легкий склопластиковий обтічник, що дає мокіку право називатися сіті-байком. Обтічник проектувався для виклейки зі склотканини по болвану, і це дозволило надати йому не зовсім звичайну форму.
1 — оболонка педалі (відрізок гумового шланга); 2 — педаль гальмова (сталевий пруток Ø 10); 3 — сухар гальмового троса; 4 — важіль гальмовий (сталевий лист s3); 5 — упор (сталевий лист s4); 6 — оболонка гальмового троса, боуденівська; 7 — втулка гальмової педалі (сталева труба 24×4); 8 — підніжка (сталевий пруток Ø 16); 9 — чохол підніжки.
Болван збирався з блоків будівельного пінопласту. Щоб обтічник вийшов симетричним, скористалися наступним способом обробки болвана. Спочатку довели лише ліву його сторону, прошпаклювали її пластиліном і зняли з болвана кілька шаблонів (з щільного картону). Відповідно до цих шаблонів обробили праву сторону болвана. В завершення роботи до пластилінової поверхні прикатали тонку поліетиленову плівку, що забезпечує зняття оболонки з болвана після виклейки.
Перед виклейкою зі склотканини видалено воскове покриття, для чого склотканина була вимочена в бензині, але можна і відпалити — рівномірно протягнути смугу склотканини над розігрітою електроплиткою.
В якості зв’язувального для виклейки використовувалася епоксидна смола. Для отримання оболонки необхідної товщини знадобилося накласти на болван п’ять шарів склотканини.
Після полімеризації смоли оболонку зняли з болвана, зашпаклювали і відшкурили, після чого покрили ґрунтом та автоемаллю. Готовий обтічник закріпили на рамі сіті-байка в чотирьох точках: до верхнього містка передньої вилки, до підсідельної частини рами та заднього вузла кріплення двигуна за допомогою закріплених на ньому різьбових втулок.
«Моделіст-конструктор» № 9’99, І. КАРАМИШЕВ, інженер