Час, коли турбота про здоров’я людини в нашій країні була справою державною, минув безповоротно.
Якість безкоштовного медичного обслуговування тепер залежить лише від сумлінності лікаря, а платного — від суми, яку Ви здатні «відстегнути», та й то не завжди. Тому раджу дбати про своє здоров’я самотужки.
Як відомо, рідна сестра здоров’ю — фізкультура, а брат — спорт, а перші помічники у них — спортивні снаряди. Одним із таких усім відомих і найпростіших споруд є турник — пружна перекладина, встановлена на стійках.
У спортивних залах перекладина встановлюється на телескопічних стійках (для можливості регулювання її положення за висотою), а самі стійки закріплюються розтяжками.
У житті ж можна часто побачити перекладину, встановлену на двох стовпах або між двома деревами.
Конструкцію свого турника я «підглянув» у дитячих гойдалок. У них немає стійок як таких, а є дві пари підкосів, встановлених під однаковими кутами до вертикалі, що підтримують одне одного та перекладину. Кожна пара з’єднана між собою розпіркою. Ну а підземну частину конструкції довелося вже додумувати самому.
1 — перекладина (сталева труба 30×2,5); 2 — підкосна стійка (сталева труба 42×2,5, 4 шт); 3 — розпірка (труба 42×2,5, 2 шт); 4 — перемичка (сталевий арматурний стрижень Ø16, 2 шт.); 5 — фундамент (монолітний бетон); 6 — зворотна засипка приямка (ґрунт, щебінь, цегляний бій, 4 шт.); 7 — кронштейн перекладини (куточок 35×35, 2 шт.); 8 — кронштейн підкосних стійок (куточок 40×40, 2 шт.); 9 — кріплення кронштейнів перекладини та підкосних стійок (болт М8, 4 шт.); 10 — природний ґрунт
Підкосні стійки виготовлені зі сталевої водопровідної труби діаметром 42 мм з товщиною стінки 2,5 мм.
У верхній частині кінці підкосних стійок з’єднані кутовим кронштейном (приварені до нього), у середній частині — розпіркою (відрізком такої ж труби), а ближче до нижніх кінців, у фундаментній частині, ще й перемичкою зі сталевого арматурного стрижня діаметром 16 мм. Тут же відмічу, що кутові кронштейни виготовлялися з рівнополичного куточка 40x40x5 мм, у якого зфрезерувався внутрішній радіус (щоб кронштейни перекладини щільно підстикувалися до кронштейнів підкосних стійок). Отвори під кріпильні болти в стикуваних кронштейнах свердлилися одночасно.
Перекладина відрізана в розмір (1500 мм) від товстостінної водопровідної труби зовнішнім діаметром 30 мм. Вважаю, що це оптимальна товщина. Якщо взяти трубу тоншу, то може виявитися недостатньою її міцність та жорсткість, а товстішу важко буде обхопити пальцями «в замок». До кінців труби приварені кронштейни з куточка 35×35 мм.
Для монтажу підкосних стійок на облюбованому місці для кожної з пар влаштовується окремий фундамент. Під фундамент викопуються невеликі траншеї розмірами 1000x500x200 мм (довжина х ширина х глибина), а ще їх дно по краях заглиблюється на штик лопати — влаштовуються квадратні приямки під нижні кінці підкосних стійок, які в них і опускаються. Треба постаратися, щоб відстань між стійками внизу дорівнювала верхньому проміжку при підстикованій перекладині, а сама перекладина розташувалася строго горизонтально. Приямки знову завалюються ґрунтом, щебенем, цегляним боєм тощо. У цей час вивіряється положення підкосних стійок у вертикальних площинах, зворотна засипка трамбується. Далі траншеї заливаються бетонною сумішшю, яка для економії бутується — поповнюється великими камінням.
Починати користуватися турником можна лише через два-три тижні, коли бетон набере достатню міцність, щоб не дозволяти стійкам зміщуватися під навантаженнями.
Треба сказати, що спортивний снаряд використовується не лише за прямим призначенням — для фізкультурної зарядки рано вранці. Часто погожими днями підвішую на нього й дитячі гойдалки — для них навіть виготовив свою перекладину — з підшипниками кочення. Не рідко турник використовується й за господарським призначенням — на ньому зручно підвішувати килими та паласи для чищення, а також у сонячну погоду просушивати на вішалках зимовий одяг тощо.
А. МАТВІЙЧУК