Шашлик уже давно став міжнаціональною (або міжрегіональною) стравою, поширившись по всьому колишньому СРСР і навіть за його межі. У кожного знавця цієї страви є свій «фірмовий» секрет її приготування. До того ж м’ясним шашликам багато хто тепер віддає перевагу варіантам з птиці, риби і навіть грибів та овочів, залишивши незмінним лише заключний процес отримання готового продукту — смаження, яке власне й надає особливий смак їжі.
А тому далі йтиметься не про шашлик, а про спеціальний «агрегат» для останньої стадії його приготування — смаження, який називається мангал.
Основна, або головна частина мангалу — жаровня. Вона має форму подовгастого ящика, дно й стінки якого приварені один до одного суцільним швом.
1 — ручка з гачками (дріт Ø10 з нержавіючої сталі, 2 шт.); 2 — під (пічний цеглин розмірами 250x125x65, за потреби); 3 — жаровня (сталевий лист s4); 4 — ніжка (труба 3/4″, 4 шт); 5 — запас дров; 6 — поздовжня зв’язка (труба 1/2″, 2 шт); 7 — поперечина (труба 1/2″, 2 шт.); 8 — сітка (дріт Ø2)
Довжина ящика залежить від того, яку максимальну кількість шампурів ви маєте намір одночасно розміщувати на жаровні, але треба пам’ятати, що від її довжини дуже залежить витрата дров. Ширину жаровні обирають за довжиною робочої частини шампурів. А ось висоту стінок (або, якщо хочете, — глибину жаровні) призначають взагалі виключно емпірично (виходячи з досвіду). У моєї жаровні висота стінок становить 200 мм. Однак вона обрана з урахуванням того, що дно у жаровні викладене пічним цеглином, що утворює під. Цеглини укладені на дно плашмя без розчину, впритул одна до одної.
Забігаючи наперед, зазначу, що цегляний під розпалюванню дров не заважає, при топці вбирає в себе теплову енергію палаючих дров, а при приготуванні шашлика віддає її назад, підтримуючи жар вугілля. У підсумку рівномірніше прожарюється напівфабрикат (як по поверхні, так і по глибині), прискорюється його приготування. До того ж економляться дрова і не перегріваються дно та низ стінок. При виїздах компанією на пікніки з мангалом цеглини не беру, а на дно мангалу насипаю сухий пісок — результат теж є, хоча й не такий ефективний.
У довгих стінках мангалу просвердлені по п’ять отворів діаметром 15 мм на відстані 80 мм від дна (по центрах). Якщо порівнювати мангал з пічкою, то отвори виконують функції піддувала — сприяють горінню дров.
Знизу до дна ящика-жаровні приварені по кутах чотири ніжки, виконані з однакових відрізків старої водопровідної труби 3/4″. До нижніх торців відрізків труб приварені круглі заглушки-підп’ятники зі сталевого 4-мм листа. Приблизно на 1/4 висоти від низу ніжки попарно (по довгій стороні) з’єднані зв’язками з напівдюймової водопровідної труби. Зв’язки ж з’єднані між собою двома поперечинами з такої ж труби. А між ними (зв’язками та поперечинами) натягнута дротяна сітка. Ось на неї й укладаю для просушки запасний жмут дров.
У когось може виникнути потреба зробити ніжки знімними. У такому разі до дна по кутах можна приварити різьбові водопровідні муфти, а на верхніх кінцях ніжок нарізати відповідну різьбу. Але тоді складніше буде зв’язати ніжки між собою, щоб забезпечити стійкість конструкції.
Інший варіант — зробити знімною жаровню. Для цього треба зварити по верху ніжок обв’язку-ложемент з відрізків підходящих куточків за розмірами дна, щоб на нього можна було встановлювати жаровню, а решту конструкції ніжок залишити як в основному варіанті.
(сталевий лист s0,8)
З боків до дна та стінок приварені ручки, виготовлені з прутка нержавіючої сталі діаметром 10 мм. Ручки вигнуті так, що їхні кінці виконані у формі гачків, на які добре підвішувати різні мангальні приналежності, про які йтиметься нижче. Зазначу, що ручки з нержавійки надають взагалі утилітарному мангалу якусь, я б сказав, витонченість.
На завершення зачистив усі зварні шви і пофарбував мангал (кромки ручок виключно) кузбас-лаком.
Тепер про приналежності. Оскільки мангал завжди стоїть у саду під відкритим небом, для жаровні виготовив кришку. Її виконав зі сталевого оцинкованого листа товщиною 0,9 мм. Кришка трохи довша за мангал, щоб дощова вода не потрапляла в жаровню. Довгі кромки кришки загнув так, що вони трохи пружинять і щільно притискаються до передньої та задньої стінок — кришку не здуває навіть сильний вітер.
(сталева смуга 15×4)
Мангальна кочерга за формою така ж, як і пічна. Виконана вона зі сталевої смуги перерізом 15×4 мм. Тільки на відміну від пічної — вона широка, оскільки служить для розгрібання та рівномірного розподілу вугілля.
Совок теж нагадує пічний. Різниця лише в тому, що в мангального ручка припіднята над совком, щоб не бруднились руки при очищенні жаровні. Сам совок виготовлений з такого ж оцинкованого сталевого листа, що й кришка, а ручка — з такої ж смуги, що й кочерга.
1 — віер (дуралюмінієвий лист s1,5); 2 — ручка (дерево)
Опахало — зовсім простий виріб, що являє собою квадратну 200×200 мм пластину з 1,5-мм дуралюмінію з приклепаною до неї накладною дерев’яною ручкою. Для можливості підвіски опахала на гачок у його куті просвердлено отвір. Ручку можна зробити й звичайною — стоячою, якщо комусь так здасться зручніше.
(нержавіюча сталь, смуга 8×2, кількість — за потреби)
І остання приналежність — шампури. Їх я зробив набагато раніше мангалу, коли готував шашлики ще на чому доведеться. З часом вони втратили колишній блиск, і лише їхні рукоятки стали відполірованими.
На завершення ж тому, хто зробить подібний мангал, бажаю приємного апетиту!
«Моделист-конструктор» № 8’2007, А. МАТВІЙЧУК