З кожним роком все більше водойм стають «закритими» для моторних суден. Що ж в такому разі робити любителям водномоторного туризму? Ставити свої судна на прикол? Ні в якому разі!
Пора згадати про вітрило. Парусне озброєння може стати реальною альтернативою тарахтячому, димячому, забруднюючому водойми підвісному мотору.
Відчуття, яке я пережив, поставивши парусне озброєння на свою мотолодку «Південянка», не описати. Його треба пізнати самому. Замість шуму мотора мене раптом оточила тиша, і порушували її лише шелест води за бортом та посвист вітру в снастях.
Протягом п’яти років експлуатації парусне озброєння добре зарекомендувало себе. Висновок же очевидний — основним двигуном сьогодні має бути вітрило, а підвісний мотор можна залишити лише як допоміжний засіб.
Перше, що необхідно мати на мотолодці, щоб ходити під вітрилами і з попутним вітром, і проти вітру — в лавіровку, — це поворотні кілі, або, як їх ще називають, — шверци, які істотно зменшують знос човна — дрейф.
Шверци зроблені з дощок з габаритами 15Х400Х135 мм. Зверху вони скріплені рейкою 15X25X400 мм, посередині — дерев’яним бруском 40X40X400 мм — ним шверци впираються в борт човна. Внизу кожного поворотного кіля шурупами закріплений вантаж — сталева смуга 15Х80Х400 мм масою близько 5 кг — він необхідний для того, щоб шверц не спливав. На верхній частині закріплені дві металеві пластини товщиною 3 мм з отвором Ø 21 мм, призначеним для навішування на поперечину. Для підйому шверців у кожному є отвори, в які пропущені капронові троси. Їхній другий кінець закладається в човні за утку. Передній і задній кромкам надано обтічну форму.
1 — грот, 2 — лата, 3 — гік, 4 — стерновий пристрій, 5 — гіка-шкот, 6 — шверц-таль, 7 — ванта, 8 — м’який талреп, 9 — щогла, 10 — стаксель, 11 — штаг, 12 — корпус вітрильника, 13 — шверц, 14 — перо стерна, 15 — румпель, 16 — поперечина, 17 — скоба.
Поперечина — це сталевий прут Ø 20 мм і довжиною 1360 мм. З обох його боків на ділянках 100 мм нарізана різьба. Шверци насаджуються на поперечину, і кожен затискається між двома гайками.
При сильному хвилюванні між поворотними кілями виникають гідродинамічні сили, тому користуватися одночасно двома шверцами не варто. Має сенс опускати лівий шверц, якщо човен йде лівим галсом, і, навпаки, правий, якщо вітер дує справа.
Транець мотолодки необхідно доопрацювати. По його діаметральній площині слід просвердлити отвори Ø 6 мм під петлі стерна. Розташовувати їх треба так, щоб вони не заважали навішуванню двигуна. Отвори під відповідні частини петель на балерній коробці засвердлюються «по місцю», відповідно до розташування отворів на транці.
1 — дерев’яні вставки, 2 — блок, 3 — балерна коробка, 4 — перо стерна, 5 — болт, 6 — заповнення (деревина), 7 — румпель.
Щогла вітрильника дерев’яна, склеєна з двох дощок довжиною 3050 мм. Її поперечний переріз в основі — 70X70 мм, а діаметр у топа — 55 мм. На відстані 50 мм від основи в щоглі просвердлено отвір і вставлена трубка з внутрішнім діаметром 10,5 мм — підшипник шарніра щогли. На топ щогли надівається бугель — оковка для закріплення на ній вант, штага та блоку стакселя.
Балерна коробка вигинається зі сталевого оцинкованого листа товщиною 0,9 мм. Габарити листа — 400Х600 мм. Спочатку розмічаються та просвердлюються отвори під петлі та вирубуються вікна для румпеля та сорліня. Коробка обрізається за розмірами, зазначеними на рисунку. Між її щоками вставляються прокладки з текстоліту та кріпляться до них гвинтами М5.
Перо стерна, профільоване в поперечному перерізі, вирізане з дошки товщиною 10 мм. Розташовується воно між щоками балерної коробки; його вісь — болт 8. Ззаду на ньому просвердлено отвір для закріплення сорліня, далі він проходить через блок і в просвіт між балерною коробкою і пером. На протилежному кінці сорліня є кільце, яке при піднятті пера стерна закладається всередині човна.
Парусне озброєння типу «гафельний шлюп». Площа основного вітрила — грота — близько 10 м2. На нього пішло близько 18 погонних метрів тканини. Рекомендую придбати тонкий і міцний матеріал з достатньою повітронепроникністю. При виборі тканини скористайтеся досить простим «тестом»: прикладіть клаптик щільно до губ і сильно подуйте. Вам підійде лише така тканина, яка практично не продувається. Це подушковий тік, репс, плащ-намет. Придатні також перкаль і тканина болонья. Перед розкрієм вітрила весь матеріал замочується на кілька годин у воді, а потім висушується і розпрасовується. Посередині полотнища на всю його довжину прострочіть фальшшов шириною 30 мм. Для цього складіть полотнище вдвічі і загладьте складку праскою. Далі, відміривши від місця згину 30 мм, треба обметати місце майбутнього шва, а потім прострочити цю лінію на швейній машинці. Потім прострочена частина відгинається, і по ній «проходять» ще двома строчками.
А — стаксель, Б — грот, В — розкрій перших полотнищ.
Починаємо розкрій вітрила. Довжини перших двох шматків — 3 м. Вони складаються кромками і зшиваються між собою, далі припуск на шов відгинається і робиться ще один шов.
Тепер розстеліть отримане подвійне полотнище на підлозі і крейдою на першому шматку нанесіть діагональ (рис. 4). Потім до неї з другого шматка опускається перпендикуляр — він послужить віссю передньої шкаторини. На діагоналі робиться засічка на 1/3—1/4 її довжини від галсового кута, і перпендикулярно їй відкладається найбільша опуклість нижньої шкаторини — близько 150 мм. Опуклість передньої шкаторини — лекальна крива. Відріжте зайвий матеріал, і можна приступати до пристиковки решти полотнищ вітрила.
1 — накладка, 2, 4 — планки, 3 — перо шверца, 5 — вантаж.
Обрізаючи шматки матеріалу, майте на увазі, що перекриття полотнищ має становити не менше 50 мм. На висоті 1700 мм від переднього (галсового) кута робиться виріз довжиною 50 мм під гафель. Вісь верхньої шкаторини розташовується на відстані 450 мм від осі передньої шкаторини. Найбільша опуклість передньої шкаторини — близько 100 мм.
Після зістрочування всіх полотнищ розстеліть майбутнє вітрило на рівному майданчику, обріжте по всіх кромках і обшийте смугою тканини шириною близько 100 мм. Кути вітрила посильте — нашійте на них косинки з щільного матеріалу — боути. До шкаторин вітрила пришивається капроновий трос. Щоб вітрило краще тримало форму, на ньому є лати — гнучкі дерев’яні пластини товщиною 3 мм, що розташовуються в латкарманах. Аналогічно гроту викриюється і переднє вітрило — стаксель.
Зрозуміло, «Південянка» з вітрилом — не спортивна яхта, вона має досить великий опір і при екіпажі в чотири особи важкувата. Але тим не менше ходить вона цілком пристойно, і я впевнений, що якщо ви підете моїм прикладом, то отримаєте колосальне задоволення від вітрила і, сподіваюся, зовсім забудете про мотор.
ДОРОГУ ВІТРИЛУ!
Тисячі механіків колись витратили багато років свого життя в надії побудувати «вічний двигун». А він завжди поруч. Просто треба було як слід озирнутися і розгледіти його — вітер, вічного трудягу. Ось і зараз, як тисячі років тому єгипетські вітроходи, гоняють під вітрилом по степах і пляжах колісні яхти, знову борознять океани дорогами пасатів кораблі з вітрилами на щоглах, помчали земними дорогами вітрокари.
«М-К» 10’81, В. ЧУПІКОВ, м. Дніпропетровськ