З тим, що веломобіль корисний для здоров’я, думаю, сперечатися ніхто не буде. А для любителів технічної творчості він корисний удвічі, адже дає змогу здобути безцінний досвід перед створенням більш серйозних конструкцій.
Веломобіль, про який ітиметься, був спроєктований і виготовлений у майстерні станції юних техніків (СЮТ) нашого міста разом з гуртківцями. Треба сказати, що ідея його створення в мене з’явилася значно раніше, тож матеріали й більшість запчастин (зокрема колеса) я заготовив сам, за власні кошти. Щоправда, і колеса, і матеріали здебільшого були підібрані від покинутих велосипедів, тож витрати виявилися не такими вже й значними.
Веломобіль — двомісний, чотириколісний. Передні колеса — керовані, задні — ведучі. Екіпаж має два педальні приводи — кожен на своє колесо.
1 — переднє колесо (від велосипеда «Кама» — дороблене); 2 — поворотний кулак; 3 — рульовий вал (дюралюмінієва труба Ø20); 4 — опорна стійка з втулкою рульового вала; 5 — педальний вузол (від дорожнього велосипеда, 2 шт.); 6 — рульове колесо; 7 — портал (сталева труба Ø40); 8 — пружини задньої підвіски (від мопеда «Карпати», 2 шт.); 9 — заднє колесо (від велосипеда «Урал», 2 шт.); 10 — супорт ручного гальма; 11 — диск ручного гальма; 12 — рама; 13 — поворотний кулак; 14 — балка переднього моста; 15 — поперечна рульова тяга; 16 — міжколісна рульова тяга; 17 — рульовий механізм (шестерня — рейка); 18 — сидіння; 19 — рукоятка ручного гальма; 20 — приводний ланцюг (від дорожнього велосипеда, подовжений, 2 шт.); 21 — важіль перемикання передач (від туристичного велосипеда, 2 шт.); 22 — поздовжні тяги підрамника заднього моста (кутник 35×35, 2 шт.); 23 — поперечина поздовжніх тяг (сталь, круг 10); 24 — косинка (2 шт.); 25 — привід заднього колеса (2 шт.); 26 — підрамник заднього моста; 27 — полиця підшипника півосі (кутник 35×35, 2 шт.); 28 — стійка супорта ручного гальма; 29 — траверси спинок сидінь (2 шт); 30 — задня поперечина; 31 — вісь хитання підрамника; 32 — гідроамортизатор (від мопеда «Верховина»); 33 — основа сидіння (дюралюміній, лист s1,5, 2 шт); 34 — підкладка сидіння (поролон, лист s30, 2 шт); 35 — чохол (капронова тканина, 2 шт); 36 — кронштейн кріплення основи сидіння (сталь, лист s1, 4 шт); 37 — кріплення основи сидіння (болт М6, 4 шт); 38 — втулка-ступиця з фланцями заднього колеса; 39 — гвинт M12x30 з шайбою кріплення заднього колеса; 40 — різьбова втулка М10 (2 шт); 41 — наконечник осі (болт М10, 2 шт); 42 — шайба (капрон s3, 4 шт.)
Рама веломобіля — зварна, за дволонжеронною схемою. Проте обидва лонжерони й передня поперечина виконані як одна деталь — їх вигнуто з труби зовнішнім діаметром 40 мм від поручня списаного міського автобуса. Кінці лонжеронів загнуті вгору і разом із привареними до них траверсами слугують опорами спинок сидінь.
Між опорами спинок сидінь вварена задня поперечина — вона слугує верхньою опорою підвісних вузлів (пружин і гідроамортизатора) заднього моста.
Передньою опорою самих сидінь є невисокий портал, спираний своїми стійками на обидва лонжерони й також з’єднуючий їх. У його середині змонтовано рукоятку ручного гальма, а на кінцях перекладини — важелі перемикання передач.
Задній міст має досить незвичну конструкцію. Його основу становить замкнений підрамник, зварений із дуг спинок металевих ліжок. По його боках у підшипниках закріплені півосі ведучих коліс із тришвидкісним блоком приводних зірочок.
На лівій півосі змонтовано (приварено) диск стоянкового гальма. Робочі гальма — кліщові й діють на передні колеса. Підрамник з’єднаний з рамою (а точніше — з порталом) за допомогою хитної осі та двох косих важелів, виконаних із рівнополичного кутника № 2,5.
1 — рейка; 2 — втулка (бронза); 3 — корпус механізму; 4 — шестерня; 5 — гайка М6; 6 — кришка; 7 — шаровий палець; 8 — болт М4 (4 шт.); 9 — контргайка M12; 10 — різьбовий наконечник; 11 — тяга (труба Ø16)
Підвіска передніх коліс — незалежна, на пружинах. Пружини розміщені у втулках осей поворотних кулаків. Хід підвіски невеликий, вона амортизує лише дрібні нерівності дороги. Тому для пом’якшення ударів від більших нерівностей на осі з обох боків втулок встановлені додаткові відбійники з м’якої гуми (товсті шайби).
Підвіска задніх коліс — «напівнезалежна». Підрамник підвішений на пружинах (від мопеда «Карпати») з гідравлічним амортизатором від мопеда «Верховина». Колеса машини різні. Передні — від велосипеда «Кама», задні — від велосипеда «Урал». Але і ті, й інші — перероблені: у них були замінені втулки-ступиці на довші (удвічі).
Слід зазначити, що складання колеса — справа непроста, і для полегшення цієї операції було виготовлено кондуктор. З листа фанери вирізали коло діаметром, рівним ободу колеса, а по його окружності закріпили чотири стійки-упори заввишки, що дорівнює частині втулки, яка виступає за межі обода. Потім нову (подовжену) втулку закріпили болтом із проставкою в центрі фанерного круга, і колесо укомплектували спицями: спочатку спицю вставляли в отвір у фланці ступиці, а потім її кінець — в отвір в ободі й наживлювали з легким натягом. Після встановлення всіх спиць колесо знімали з кондуктора, а спиці остаточно натягували, перевіряючи відсутність «вісімки» в колесі.
Передні колеса — поворотні. Рульове керування — саморобне. Воно складається з «баранки», трубчастого вала та рульового механізму реєчного типу з поперечною рульовою тягою. Рейка та наконечник тяги з’єднані за допомогою кульового шарніра. Інший кінець тяги з’єднаний із важелем поворотного кулака правого колеса, а від нього до лівого колеса йде ще одна — міжколісна рульова тяга. На передніх колесах змонтовано й кліщові робочі (ходові) гальма.
1 — спиця колеса; 2 — ступиця-втулка; 3 — підшипник № до 201 (2 шт.); 4 — гайка М10 з шайбою; 5 — вісь; 6 — підшипник № до 202; 7 — гайка М12; 8 — втулка (бронза, 2 шт.); 9 — втулка балки переднього моста; 10 — пружина; 11 — балка переднього моста; 12 — відбійник (гумова шайба, s5); 13 — вісь; 14 — скоба; 15 — шайби
Привід веломобіля — педальний. У водія й пасажира — у кожного свій, тришвидкісний, незалежний. Трьох передач цілком достатньо для руху будь-якою пересіченою місцевістю. Але слід визнати, що за маси порожнього веломобіля 55 кг одній людині при русі на підйом крутити педалі навіть на найнижчій передачі досить важко.
1 — втулка-ступиця заднього колеса; 2 — підрамник заднього моста; 3 — підшипник № 203; 4 — корпус підшипника № 203; 5 — піввісь; 6 — корпус підшипника № 202; 7 — підшипник № 202; 8 — блок зірочок; 9 — підшипник № до 201; 10 — протипильна шайба; 11 — храповик; 12 — корпус блока зірочок; 13 — розпірне дистанційне кільце; 14 — стопорне кільце; 15 — стопорна втулка; 16 — гайка M12; 17 — собачка; 18 — зворотна пружина; 19 — штифт; 20 — полиці підшипників; 21 — кришка; 22 — відбійник
Педальні вузли вирізані в зборі з рам старих дорожніх велосипедів і приварені на зручній відстані від сидінь до лонжеронів. Тришвидкісні блоки зірочок задніх півосей — саморобні, і тільки самі зірочки взяті від туристичного велосипеда. Саморобний також і натягувач-перемикач приводного ланцюга.
Сидіння екіпажу — саморобні. Їхня основа, прикріплена в чотирьох точках до елементів рами, виконана з дюралюмінієвого листа завтовшки 1,5 мм. На основу покладено підкладку — поролоновий килимок, накритий чохлом із яскравої капронової тканини.
У далеку дорогу зазвичай брав поліетиленовий плащ-накидку, яким накривав інші необхідні речі, складені в багажник. Багажник являв собою сітку, натягнуту між лонжеронами та балкою переднього моста в носовій частині екіпажа (на кресленні не показаний, але добре видно на фотографії).
1 — основа (фанера s10); 2 — дистанційна втулка (4 шт.); 3 — обід колеса; 4 — спиця колеса; 5 — втулка; 6 — фланець втулки (2 шт.); 7 — болт М10; 8 — шайба (2 шт.); 9 — гайка М10
Ще зазначу, що для з’єднання різних елементів рами та підвісок в єдину конструкцію користувався побутовим зварювальним апаратом, а більшість дрібних деталей обертання (осі, втулки тощо) виточені на маленькому шкільному токарному верстаті.
Зізнаюся, що, крім поїздок у службових справах, я протягом двох сезонів (у теплу пору року) використовував веломобіль для поїздок на роботу й додому. До того ж у вихідні здійснював на ньому з дружиною або братом виїзди на природу.
Після двох років експлуатації на веломобіль, а точніше на його заднє ліве колесо, було встановлено двигун Д-4, і почалося його інше «життя» вже як «мотомобіля». Саме цей варіант веломобіля, переобладнаний у мотоекіпаж, зображено на фото.
«Моделист-конструктор» № 7’2008, А. МАТВІЙЧУК