Який би добрий інструмент чи навіть верстат не мав умілець вдома, точно просвердлити отвір чи якісно обробити заготовку, тримаючи її пасатижами, а тим більше в руках, прямо кажучи — неможливо. Тому в арсеналі у будь-якого, навіть початківця домашнього майстра, є лещата. Правда, й цей потрібний пристрій не завжди буває таким, який потрібен,— особливо коли необхідна висока точність розмірів деталей, сувора паралельність чи перпендикулярність її поверхонь тощо.
Ось я й вирішив виготовити лещата, так би мовити, на власне замовлення. Зробив і користуюсь ними вже з десяток років. Зовнішній вигляд їх зараз значно пошкоджений необережним поводженням, але свої функції лещата виконують як і раніше бездоганно, і я ними задоволений. Тому хочу поділитися їхньою конструкцією з читачами журналу.
Перш ніж приступити до опису пристрою, хочу зазначити, що наводжу трохи інший варіант його виконання, ніж той, що зафіксований на фотографії. Запропонована конструкція простіша у виготовленні, але не менш функціональна. Особливо це стосується конфігурації рухомої щоки. Експлуатація лещат показала, що ця деталь зроблена невиправдано складною і може бути значно спрощена, не втративши при цьому ні надійності, ні практичності.
За конструкцією мої лещата гвинтові, паралельні. Зроблені вони в основному за зразком верстатних лещат. Але головна їхня відмінність від подібних пристроїв промислового виготовлення, звісно ж,— невеликі габарити. При цьому у них досить великі плоскі щоки (причому суворо паралельні між собою) і чимала площа опорної поверхні для заготовок, яка суворо перпендикулярна вертикальним площинам щок.
1 — основа (Ст45); 2 — рухома щока (Ст45); 3 — ходовий гвинт М10 (Ст45, круг 14); 4 — різьбова втулка М16 та М10 (Ст45, круг 20); 5 — вороток (Ст45, шпилька М4 з двома гайками); 6 — гвинт М4 фіксації рухомої щоки (Ст45); 7 — шайба 30×4,5×2 (Ст10 круг 30 або лист s2); 8 — штифт (сталевий дріт Ø3, 2 шт.)
Лещата складаються з таких основних конструктивних елементів: основи, рухомої щоки, ходового гвинта. Найскладніша у виготовленні деталь — основа. Вона виконана разом з нерухомою щокою та упорною стійкою, до того ж має вибірку з боку підошви та поздовжній паз. При виготовленні основи без фрезерного верстата не обійтися, так само як і без токарного — при виготовленні різьбової втулки та ходового гвинта. Хоча, якщо не передбачається інтенсивне використання лещат, то різьбову втулку можна й не робити, виконавши різьбу М10 під ходовий гвинт безпосередньо в упорній стійці.
Рухома щока — деталь проста, а ходовий гвинт можна підібрати готовим із стандартних, трохи доопрацювавши.
Допоміжні деталі: вороток ходового гвинта, гвинт кріплення рухомої щоки, шайбу та штифти — теж нескладно підібрати з готових метизів, та й зробити їх особливих проблем не становить навіть початківцю саморобнику.
При виготовленні має сенс підігнати рухому щоку до нерухомої та відшліфувати їх разом з трьох сторін: зверху та по боках. Крім того, слід досягти того, щоб шип рухомої щоки ходив у пазу основи легко, але без люфту.
Отвір під ходовий гвинт (різьбову втулку) в упорній стійці основи та гніздо (глухий отвір) в рухомій щоці свердлиться теж разом. Кінець ходового гвинта в гнізді рухомої щоки теж повинен ходити вільно, але без великого люфту.
Після виготовлення деталей усі їхні гострі кромки (ребра) необхідно притупити, а рухому та нерухому щоки, ходовий гвинт та різьбову втулку — загартувати до твердості 30 HRC. При збиранні поверхні, що труться, бажано змастити тонким шаром консистентного мастила.
«Моделист-конструктор» № 2’2007, Ю. КУРБАКОВ