Представлений настільний фрезерний верстат стане в пригоді майстрам, які люблять працювати з деревом для отримання на заготовках рельєфних поверхонь, різних геометричних орнаментів, а також для вирізання пазів, канавок, гнізд (як простих, так і фігурних) і т.д.
Верстат складається з двох основних частин: основи з закріпленими на ній напрямними стійками та пружинної платформи, на якій змонтовано електродвигун.
Основа виконана з фанери товщиною 20 мм. У її середині просвердлено наскрізний отвір діаметром 60 мм, а по боках — пару діаметрально протилежних гнізд під напрямні стійки. Стійки у мене латунні, але їх цілком можна зробити з будь-якої звичайної сталі. До основи вони кріпляться гвинтами М4 з підкладними збільшеними шайбами. Для того щоб шайби втопилися в основу, в ній співвісно з гніздами профрезеровано неглибокі циліндричні заглиблення. У самих же шайбах отвори роззенковані під потайні головки гвинтів.
Платформа виготовлена з дюралюмінієвого листа товщиною 8 мм. У ній просвердлено ряд наскрізних отворів: центральний — діаметром трохи більшим за діаметр вала електродвигуна; з протилежних сторін (по боках) — пара різьбових отворів М12 під напрямні втулки та ще чотири гладкі діаметром 5,2 мм по кутах — під гвинти кріплення до майданчика електромотора.
1 — електродвигун U = 220В, N = 600Вт, n = 10 000 об/мин (від електрорубанка); 2 — рукоятка (фанера s20 і s4); 3 — пускова кнопка вимикача електродвигуна; 4 — кабель живлення зі штепсельною вилкою; 5 — цанговий патрон; 6 — деревообробний інструмент (фреза); 7 — основа (фанера s20); 8 — напрямна стійка (сталь, круг 12, 2 шт.); 9 — пружина (витка стиску, 2 шт.); 10 — платформа (дюралюміній, лист s8); 11 — напрямна втулка (сталь, круг 25, 2 шт.); 12 — фіксатор платформи (гвинт М6); 13 — кріплення напрямної стійки до основи (гвинт М4 із потайною головкою, 4 шт.); 14 — збільшена шайба (4 шт.); 15 — кріплення електродвигуна до платформи (гвинт М5, 4 шт.); 16 — кріплення щічки-накладки до рукоятки (гвинт/шуруп, 5 шт.)
Напрямні втулки, як і стійки, у мене виконані з латуні, що, втім, зовсім не обов’язково. Просто і те, й те, малися під рукою та підходили для фрезерного верстаточка з мінімальною доробкою. До речі, на фото вигляду спереду навіть без напруження зору можна помітити, що втулки трохи відрізняються одна від одної. Але на працездатність це не впливає. Втулки також можна (і навіть бажано) виготовити сталевими. В одній із втулок я зробив боковий різьбовий отвір М6 для стопорного гвинта. Цей гвинт забезпечує нерухоме положення платформи з електродвигуном у неробочому або транспортному стані та задає граничну глибину різання під час роботи.
Зібрати верстат нескладно, головне — підібрати для нього відповідний двигун: компактний, високошвидкісний, достатньо потужний, що живиться від побутової електромережі напругою 220 В. Мені вдалося знайти такий — від старого ручного електрорубанка — малогабаритний, у пластмасовому корпусі. Його потужність — 600 Вт, а кількість обертів — 10 000 за хвилину. Двигуни з обертами понад 15 000 за хвилину використовувати не варто — потрібне дуже точне центрування інструмента, та й стружка розлітається далеко.
До двигуна довелося ще виготовити рукоятку. Я її вирізав із товстої фанери (такої ж, з якої виконано платформу), так би мовити — за місцем, або, точніше, за своєю рукою. Тому я наводжу лише її габаритні розміри. У самій рукоятці з одного боку видовбав заглиблення для вмикача електродвигуна і поздовжню канавку під мережевий кабель живлення та дроти, що підводяться до електромотора. Після встановлення вмикача та укладання кабелю з проводами в рукоятку заглиблення і канавку накрив щічкою-накладкою з 4-міліметрової фанери, вирізаної за конфігурацією рукоятки, і прикрутив її шурупами з потайними головками. Рукоятка кріпиться саморізом до корпусу електродвигуна і заклепкою через кронштейн-пластину приклеплюється до платформи.
Пружини — виті на стиск (з нормально розтягнутим станом); їх бажано підібрати однакові, достатньо жорсткі — лише щоб вони утримували на вазі платформу з електродвигуном.
На кінці вала електродвигуна нарізається різьба М8 для кріплення цангового патрона, в який вставляється та затягується потрібний змінний ріжучий інструмент (фреза).
Щоб уникнути травм і поломки верстата, не слід використовувати його для обробки металевих заготовок, а працювати потрібно в захисних окулярах.
«Моделіст-конструктор» № 12’2009, А. АЛИБЕКОВ, м. Дербент, Дагестан