У квітні відбулася виставка індивідуального транспорту «Велокульт-2025». Найекзотичніші експонати зустрічали гостей на відкритому майданчику біля входу в павільйон. Їх демонстрували ентузіасти з групи «Велоцирк». Кілька десятків екземплярів — і жодного схожого! Причому на кожному з них міг прокатитися будь-хто охочий, чим і користувалися захоплені відвідувачі. Деякі «скакуни» виявилися настільки впертими, що їх вдавалося «осідлати» далеко не з першої спроби.
«Кінь педальний»
Колись на сторінках журналу вже розповідалося про оригінальний транспортний засіб, який приводиться в рух кроковим механізмом з педальним приводом (див. «М-К» № 11-2020). На виставці помітили апарат подібної концепції (фото 1). Втім, переміщується він усе ж завдяки обертанню задніх коліс, а «ноги» використовуються лише як опори. Вони переступають за допомогою додаткової ланцюгової передачі. Цікаво, що на них закріплені маленькі ролики, завдяки яким «кінь» не зупиняється ніби вкопаний, а ще якийсь час рухається за інерцією, як звичайний велосипед. Зручно!
«Mr. Handy»
Відомі творці незвичайних машин Ілля та Анастасія Ніконови з майстерні IN Studio представили одразу чотири експонати: «Mr. Handy», «Бархан», «Червона ракета» та «Green Rat». Ось, наприклад, трицикл «Mr. Handy» (фото 2). У нього всі колеса розташовані на одній лінії. Привід від педальної каретки здійснюється на середнє колесо, яке своєю чергою пов’язане ланцюговою передачею із заднім. Кількість зубів ведучої та веденої зірочок — 54 і 14 відповідно. За такою схемою велосипед мав би з трудом виконувати повороти, але близьке розташування задніх коліс і їхній малий розмір (12 дюймів) не створюють помітного опору на поворотах. При цьому спарені колеса дозволяють перевозити на багажнику вантаж вагою до 40 кг, а подвійна підніжка забезпечує зручне навантаження. Незважаючи на компактні розміри, рама з нержавіючої сталі розрахована на зріст райдера до 210 см.
У велосипеда класична круїзерна посадка, за якої на зупинках для утримання рівноваги достатньо просто опустити ноги на землю, не знімаючись із сідла.
«Нептун»
Усередині павільйону розмістилися творіння кастомних майстерень і індивідуальних майстрів. Це територія дизайну та естетики. Причому кожен велосипед тут має своє ім’я. Що може збудувати, наприклад, майстерня «Невський Петробалт» із Санкт-Петербурга? Звісно ж «сухопутний крейсер»! Його автори надихалися силою й могутністю морської стихії. У «Нептуна» (фото 3) саморобні рама, вилка та кермо. Конструкцію зварив майстер Іван Земляний.
«Бархан»
За задумом конструкторів — це зимовий чопер (фото 4). Світловий день узимку короткий, тому підвищену увагу приділено освітленню: велика центральна фара спереду й дві маленькі біля самого колеса. У головний світильник вбудовано клаксон. Заднє світло розташоване в корпусі габаритного ліхтаря від автомобіля «Фольксваген». Додаткові ліхтарі встановлені в декоративних «вихлопних» трубах, а на нижній трубі рами є світлодіодне підсвічування. Система живиться від павербанка. Сидіння виконане зі скловолоконного композиту й обтягнуте натуральною шкірою. «Взуття» теж за сезоном — комплект із агресивної шипованої покришки 26″×4.8″ і сліка 20″×2.35″, який добре показав себе на зимових дорогах. Ланцюг обходить широке колесо з використанням перехідної втулки. Машина обладнана тришвидкісною планетарною втулкою, перемикання передач безрискове й здійснюється завдяки руху сталевої тяги.
«Червона ракета»
Велосипед є класичним круїзером (фото 5) на базі рами Micargi Royal, переробленим у тандем. Рама подовжена, посилена й доповнена каретковим стаканом, рульовою та підсидельними трубами. Встановлені 29-дюймові колеса. Передня та задня втулки Sturmey Archer із барабанними гальмами. Класичний «чоперний» нахил рульової труби дозволив досягти хорошої керованості та курсової стійкості на високих швидкостях. Довга база в поєднанні з великими колесами забезпечує чудовий накат. Руль з «нержавійки» варили з урахуванням анатомії та уподобань кожного з «пілотів», а на багажнику передбачено перевезення пасажира в дитячому велокріслі. У передній фарі встановлено стильний механічний спідометр.
«Green Rat»
Спочатку цей апарат (фото 6) створювався для «Мелюзгонки» — змагання на саморобних велосипедах, за регламентом якого колеса мають бути не більше 12 дюймів. Згодом вирішили встановити колеса більшого розміру для можливості повсякденного використання. Комбінована рама та пружинна вилка з полірованих нержавіючих труб 16 мм створюють стрімкий образ. Велосипед виявився легким і дуже швидким. Його «родзинка» — сідло з трьох… взуттєвих ложок! Виглядає специфічно, але зручно.
«Химера»
Як каже Павло Клок — автор цієї незвичної конструкції з лежачою посадкою (фото 7), він хотів досягти комфорту під час педалювання в горизонтальному положенні тіла й отримати стійкий велосипед з прийнятними аеродинамічними якостями. Ну й удосконалити свої навички зварювання та фарбування. Крейсерна швидкість машини близько 30 км/год, хоча на рівній ділянці шосе вона розганяється до 50 км/год. Якщо ж поставити вузькі колеса й добре їх накачати, можна промчати й швидше. При будівництві «Химери» використовувалися частини різних велосипедних рам. Спочатку передньої підвіски не було, але згодом з’явився «повний підвіс», що дав відчуття польоту під час руху. Вага 18 кг. У трансмісії 10 швидкостей, є механічні дискові гальма, повітряні амортизатори, колеса 26 дюймів.
«Baronas Cargo»
В’ячеслав Воронков та Ігор Баронас побудували практичний вантажний велосипед (фото 8). Він здатний перевозити до 90 кг вантажу (не враховуючи вагу водія), а складний механізм рами та кріплення переднього колеса на ексцентрику забезпечують компактне зберігання й транспортування в багажнику автомобіля. Кошик від’єднується за 10 секунд. Завдяки компактним габаритам і маневреності каргобайк легко пересувається вузькими історичними вулицями Санкт-Петербурга. Велосипед зібрано у квітні 2023 року й відтоді постійно вдосконалюється. Уже встановлені посилена рульова колонка з двостінної сталевої армованої труби та колеса з подвійними ободами. Металеві крила замінено на пластикові ударостійкі з бризковиками.
Дерев’яний гоночний
Основна діяльність Дмитра Смирнова пов’язана з проєктуванням інтер’єрів та виготовленням ексклюзивних меблів. А у вільний час він з компаньйонами майструє незвичайні велосипеди. Ось що розповів конструктор про свій новий твір (фото 9).
«Якось у нас з’явилася ідея реалізувати перший у Росії проєкт дерев’яного велосипеда для участі в змаганнях «Тур Де Селищи 2024». Почали з групового обговорення та схематичного креслення. Важливо було врахувати безліч нюансів — від візуальної складової до ретельного підбору відповідних деталей. Багато операцій, з якими ми раніше не стикалися, вимагали точності й високої якості. Вага велосипеда становить усього 8 кілограмів. З них 3,5 кг припадає на раму. Вона виконана з ясена, склеєна з тонких ламелей під пресом, потім загрунтована, щоб сховати пори й уникнути потрапляння вологи. У такому виконанні вона не поступається міцністю сталевим зразкам і сама по собі добре гасить вібрації. Рульова частина теж з дерева. На наш погляд, вийшла шикарна річ! І зворотний зв’язок від гонщиків це підтверджує. Склалося навіть відчуття, що ми винайшли велосипед!».
«Фазан»
На виставці були й саморобні апарати з електричною силовою установкою. Нікіта Поддубнов із майстерні «Темна фаза», наприклад, поставив собі за мету зробити «найкращий у світі електричний мопед» (фото 10). Дизайн виконаний у стилі улюбленого всіма ретро, а його технічним характеристикам позаздрять багато сучасних заводських моделей. Рама одразу розраховувалася з великим запасом міцності під встановлення електродвигуна потужністю до 4 кВт. Передня вилка незвична — такі ставили на перші мотоцикли. Максимальна швидкість — 50 км/год. Запас ходу до 50 км на одній «заправці». Передбачено також встановлення одразу двох батарей. Маса мопеда 40 кг. Потужність електродвигуна у показаній версії — 1500 Вт. На міцному багажнику можна підвезти пасажира, а підсидельний штир, виконаний у вигляді амортизатора, забезпечує комфорт водієві на нерівних дорогах. Це вже другий мопед, створений Нікітою. На першому він уже успішно перетнув Монголію, доїхавши на ньому до Улан-Батора.
«Полтинничок»
«Наш електровелосипед — це унікальне поєднання класичного дизайну, високих технологій і виняткової майстерності. Побудований з нуля на базі рами Firebikes Fluid, він відтворює дух старої школи, поєднуючи в собі елементи важкого металу та сучасний функціонал. У його створенні брали участь найкращі майстри з Росії, США та Німеччини». Так Олександр Валов — один із авторів цього твору технічного мистецтва — представляє своє дітище (фото 11).
Силовий агрегат машини складається з двох редукторних моторів, що працюють у тандемі й підключені через контролери до потужної батареї. Рама виконана з нефарбованої сталі з елементами природної іржі, що надає саморобці оригінального вигляду. Графічні роботи виконав художник Дмитро Грачов. Художні візерунки на металі — творчість Антона Короткова. Проєкт був орієнтований на створення велосипеда з яскравим дизайном, відмінними технічними характеристиками та чудовим керуванням.
«Мирне небо»
Рама, кермо, важільна вилка, сидіння — усі ці елементи свого мопеда (фото 12) Сергій Сверчков виготовив власноруч. Амортизатори взяті від «Мінська», крила — від мотоцикла «Іж-Юпітер 3». Заднє колесо 24 дюйми, у ньому 36 спиць, переднє — 26 дюймів і в ньому спиць удвічі більше. Акумулятор видає 72 В і має ємність 56 А·год, потужність мотора — 2 кВт. Гальмування здійснюється завдяки рекуперації, але є й механічні гальма. Максимальна швидкість мопеда 75 км/год, запас ходу 80–90 км. Встановлено GPS-спідометр і саморобний кейс для незалежного акумулятора 12 В, що живить фари та задній габарит.
«Колгоспник»
Другий експонат, представлений на виставці Сергієм Сверчковим, призначений для їзди легким бездоріжжям сільської місцевості — звідси й назва (фото 13). Рама, кермо, важільна вилка та два акумуляторні бокси тут теж саморобні. Апарат — повнопривідний! Його силова установка складається з двох редукторних моторів Mxus 500w, двох контролерів і тягового акумулятора. Встановлено зручне сідло від мотоцикла «Урал», амортизатори від мопеда. «Колгоспник» здатний розігнатися до 45 км/год, запас ходу становить 70–80 км.
Одночасно з «святом велосипедистів» на сусідньому майданчику проходила виставка «Мотовесна-2025», на якій показали близько сотні саморобних мотоциклів. Про найцікавіші з них — у наступному номері журналу.
«Моделіст-конструктор» № 6’2025, Андрій ФАРОБІН