Шкода викидувати обрізки фанери, тонких дощечок, деревностружкової плити, навіть якщо ніде їх не застосувати. Однак у мене є пропозиція: зробіть із обрізків своєрідну деревно-повітряну плиту.
Для цього знадобляться клей (ПВА або епоксидний), бруски, рейки, фарба (або лак) і, можливо, тканина (наприклад, стара простирадло). Необхідний інструмент — ножівка або «циркулярка».
Отже, викладаю основну ідею, а деталі залежатимуть від ваших можливостей або намірів.
Насамперед із наявного матеріалу наріжте більш-менш однакові плитки (скажімо, розміром 100×50 мм). Якщо ви використовуватимете обрізки різної товщини, то заготовки зкомплектуйте за товщиною на три групи так, щоб можна було викласти три рівні шари.
Другий етап підготовки полягає у збірці рамки з брусків за розміром майбутньої плити. Рамку поки не скріплюйте, а лише розкладіть на рівній поверхні, на якій ви працюватимете з заготовками. Далі приступайте до збірки власне деревно-повітряної плити.
У межах позначеної рамки викладіть перший шар заготовок шаховим порядком, як показано на малюнку. Це лицьовий шар, бо незалежно від усіх подальших дій він має вийти найрівнішим.
1 — рамка; 2 — заготовки першого шару; 3 — заготовки другого шару; 4 — просвіти, які закриваються третім шаром заготовок або тканиною.
Другий шар викладайте поверх першого також шаховим порядком так, щоб середина кожної верхньої заготовки опинилася над стиками кутів нижніх. Поверхні, що стикаються, перед укладанням змащуйте клеєм. Якщо потрібно, зверху все придавіть чимось важким.
Уважно приглянувшись до того, що вийшло, нескладно помітити, що плитки з’єднуються в ланцюжки, що тягнуться паралельно діагоналі рамки. Завдання третього шару — з’єднати ланцюжки, перекривши решту «віконець», тому й потрібно принаймні три шари заготовок (хоча, залежно від задуму, можуть використовуватися й два шари).
Отже, викладайте змащені клеєм заготовки третього шару (також шаховим порядком) — і в результаті отримаєте непрозору, але по суті решітчасту (або, точніше, комірчасту) плиту.
Такій плиті вже можна знайти застосування. Наприклад, вона може слугувати оригінальною вентиляційною решіткою з ніби замаскованими отворами. Зверніть увагу: якщо плита зібрана з трьох шарів, то її дуже добре фарбувати розпилювачем, бо незважаючи на складну форму всі її поверхні доступні з обох боків, а наскрізних дірок ніби й немає.
З подібних плит можна зробити й стіни сараю для сушіння чогось, хоча для цього, мабуть, існують технології й простіші.
Тепер про те, як зробити таку плиту, щоб можна було використовувати її як декоративну панель. Для цього змастіть заготовки лицьового шару клеєм і рівно, без особливого натиску покладіть на них шматок тканини. Коли клей висохне (застигне, полімеризується), приступайте до найцікавішого. Тут найзручнішим мені здається епоксидний клей. Далі буде зрозуміло чому.
Отже, просочіть тканину в просвітах між плитками епоксидним клеєм і покладіть у ці «лунки» поліетиленові пакети з піском — вони нададуть тканині увігнутість. Після відвердження клею пакети знімуться без зусиль — епоксидка не зчіплюється з поліетиленом. А просочена нею тканина набере жорсткості й стане конструкційним матеріалом. Тому й переважний епоксидний клей.
На цій стадії можливі варіанти. Наприклад, замість пакетів можна укладати листи поліетилену з насипаним зверху піском, важливо лише, щоб тканина вільно й рівномірно проминалася, утворюючи «лунки». Можна взагалі відмовитися від плівки й насипати пісок безпосередньо на тканину: частина його, прилипнувши, стане декоративним шаром. Після фарбування така поверхня теж виглядає цікаво.
Тепер найкращий час обговорити питання міцності. Отримана плита не має достатньої жорсткості й прогинається. Щоб цього уникнути, обведіть її рамкою з рейок або брусків. Для посилення плити можна приклеїти до рамки заготовки й по периметру.
Застосовні й інші способи. Хтось скористається клеєм, хтось шурупами, а хтось ще чимось — і кожен матиме рацію, бо краще знає, що йому потрібно. Лише підкажу, що в плитах великого розміру для підвищення жорсткості й міцності добре застосувати рейку або брусок посеред плити — замість одного ряду заготовок другого шару (звісно, узгодивши їхню товщину). Як при цьому будуть оформлені краї плити й усе інше, залежить від ваших можливостей, потреб, фантазії та кмітливості.
«Моделіст-конструктор» № 9’98, А. ПОПОВ