Цей невеликий візок, за формою та розмірами схожий на звичайну тачку, відрізняється від неї тим, що має два колеса й кузов, що переворочується. Його інша особливість полягає в наступному: шасі сконструйовано з використанням металевих кутників 30×30 і 25×25 мм (раніше складали каркас старого ліжка).
Виготовлення шасі
Шасі (рис. 1) складається з поздовжніх елементів (з ручками) із сталевих кутників 30×30 довжиною 1400 мм, з’єднаних трьома поперечинами з кутників 25×25 з відстанями між ними по 270 мм (з відступом першої з них на 50 мм від кінця поздовжніх елементів).
Слід врахувати, що поздовжні елементи не паралельні: відстань між ними в передній частині дорівнює 440 мм, тоді як між ручками візка — 600 мм.
Поперечини шасі можуть з’єднуватися з поздовжніми елементами, наприклад, болтами з гайками. Це виконується так: від горизонтальної полиці поперечного кутника відрізається 50 мм, потім вертикальна полиця відгинається під прямим кутом (вузол А з’єднання, рис. 1). Маючи на увазі розташування кутників, що складають каркас шасі, виходить, що отвори під болти потрібно виконати у вертикальній полиці поздовжніх елементів.
1 — поздовжні елементи; 2 — поперечини; 3 — ніжка (2 шт.); 4 — підкос ніжки (4 шт.); 5 — проміжна розпірка ніжок; 6 — ручки; 7 — косинка (кронштейн осі коліс, 2 шт.); 8 — колесо (2 шт.); 9 — вісь коліс
Шасі доповнюється двома ніжками висотою 280 мм з кутників 30×30, прикріплених до поздовжніх елементів на стику їх із задньою поперечиною. Два підкоси з смуги 30×5 з’єднують у вигляді літери V поздовжні елементи рами з ніжками приблизно на середині їхньої висоти. Крім того, проміжна розпірка між ніжками з кутника 25×25 також додатково зміцнює конструкцію.
Дві косинки розміром 220×175 товщиною 3 мм із сталевого листа призначені для кріплення коліс. Вони мають форму рівнобедреного трикутника із заокругленими кутами. Нижні отвори в косинках діаметром 13 мм призначені під вісь коліс, яка поставлена не на кулькові підшипники, а на бронзові втулки. Вісь колеса є сталевим стрижнем довжиною 500 мм і діаметром 12 мм (цей діаметр повинні мати й бронзові втулки, але також потрібно перевірити, чи підійде він до тих коліс, які ви збираєтеся приладнати до візка). Вісь має на кінцях різьбу довжиною до 80 мм. На неї до кінця накручується гайка, щільно до якої кладеться шайба. Далі вісь вставляється у втулку колеса й у отвір косинки, фіксується зовнішньою гайкою з шайбою; потім внутрішньою гайкою підтискають втулку до внутрішньої поверхні косинки. Таким чином бронзова втулка стає нерухомою, а колесо вільно обертається на ній.
1 — вісь; 2 — підтискна гайка (зі шайбою); 3 — бронзова втулка на різьбову частину осі; 4 — косинка; 5 — фіксуюча гайка (зі шайбою); 6 — колесо.
А — різьбове закінчення осі (під кронштейни перевороту, 2 шт.)
Два колеса діаметром 250 мм — від старої дитячої коляски (виготовлені з дюралюмінію й оснащені гумовими шинами). Після збирання осі з колесами й косинками останні кріплять до поздовжніх елементів рами. На завершення залишається натягнути на ручки обрізки гумових шлангів із тканинним покриттям — і «ходова частина» візка готова.
Збирання кузова
Металевий кузов (рис. 3) збирається з листів покрівельного заліза (див. рис. 4) із використанням кутників 15×15. З кутників зроблені допоміжні рами для дна й торців кузова, які спираються на шасі, тому мають відповідні розміри. А листи боковин кріпляться до відповідних кутників цих рам за допомогою гвинтів, заклепок або зварювання.
1 — кронштейни перевороту кузова; 2 — кутники каркаса; 3 — листи обшивки кузова; 4 — відбортовка; 5 — поперечина; 6 — ручка перевороту кузова
По верху бічних листів за допомогою молотка й плоскогубців відігнуто бортик шириною 10 мм. Це забезпечує додаткову жорсткість отриманої ємності.
До бічних кутників передньої торцевої стінки кріпляться два кронштейни перевороту кузова. Для їх виготовлення від рами старого велосипеда відпилюють вилки задніх коліс, які потім укорочують, як показано на рисунку 5. У розплющеній частині вилки свердлять отвір діаметром 13 мм. Потім отримані кронштейни кріплять (на болтах або зварюванням) до бічних кутників передньої стінки кузова (див. рис. 3). Для надання кронштейнам більшої жорсткості їх можна посилити додатковою стяжкою, що йде від рами дна кузова.
1 — бічна стінка; 2 — передня торцева стінка; 3 — дно; 4 — задня торцева стінка
Після встановлення кузова на шасі залишається з’єднати поворотні кронштейни з віссю коліс. При цьому вилка (поворотного кронштейна) надівається на виступаючий із косинки кінець осі й фіксується гайками так, щоб зберігалася можливість вільно обертатися при перевороті кузова.
Для того щоб було легше перевертати кузов під час розвантаження, рекомендується встановити на середину заднього кутника дна звичайну ручку — наприклад, від дверей або валізи.
Використання візка
Візок можна використовувати й без кузова-самоскида. Достатньо відкрутити гайки кріплення поворотних кронштейнів — і зняти кузов із шасі не становить жодних труднощів. Таким чином можна швидко отримати воза-тачку для різних довгомірних вантажів, що не поміщаються в кузові.
«Моделіст-конструктор» № 2’2009, (За матеріалами журналу «Систем Д», Франція)