«Від роботи пилка розжарилася до біла!» — писав В. Маяковський у своєму вірші «Ким бути?» А між тим нагрівання різального інструмента насамперед означає, що він затупився. У цьому випадку столяр, як і колись, бере підпилок (тригранний напилок — за сучасною термінологією) і вручну загострює зубці ножівки. Нудна й непродуктивна робота! Але, можливо, і цю операцію можна механізувати? Існують же заточні верстати для фрез, дисків циркулярних пил… Втім, ось відгук на верстат, розроблений дев’ятикласниками середньої школи № 28 міста Усть-Каменогорська під керівництвом викладача А. А. Бойцова: «Електроточило знайде широке застосування не лише в шкільних майстернях, а й у столярних цехах будівельних підприємств, а також теслярських бригадах на будь-якому будівництві. Верстат простий у виготовленні і дає змогу загострювати найрізноманітніший деревообробний інструмент — ручні ножівки, полотна лучкових, а також ланцюгових і стрічкових пил».
Головний механік тресту «Востокказсільбуд» Г. І. Аксьонов, який підписав цей відгук, додає, що верстат різко підвищує якість загострення інструмента і значно скорочує ручну працю, що дає можливість рекомендувати його застосування в різних галузях народного господарства.
Як же влаштований цей оригінальний заточний агрегат? Ось що розповідає про це керівник гуртка юних конструкторів А. А. Бойцов.
1 — станина (чавун), 2 — стійка (сталь 45), 3 — стійка лінійки (сталь 45), 4 — стопор (сталь 45), 5 — затискач (сталь 3), 6 — каретка з чотирма роликами, 7 — напрямна (сталевий кутник 25 X 25 мм), 8 — ексцентриковий затискач, 9 — рукоятка, 10 — огородження, 11 — захисний кожух, 12 — електродвигун, 13 — обмежувач ходу, 14 — шарнір, 15 — втулка, 16 — ходова гайка, 17 — коромисло, 18 — противага (свинець), 19 — маховик горизонтального переміщення, 20 — шкала відліку горизонтального переміщення, 21 — санки горизонтального переміщення каретки, 22 — стяжка, 23 — рукоятка, 24 — опора лінійки (сталь 3)
Передусім кілька слів про основні характеристики заточного верстата. Найбільша довжина загострення становить 600 мм, що цілком достатньо для більшості столярних ножівок. Кут загострення можна обирати в найширших межах залежно від застосовуваного інструмента — шліфувального круга.
Основою нашого верстата, як і будь-якого іншого, є електродвигун. Його вал є шпинделем верстата: на нього кріпиться абразивний круг. Обов’язкова умова — шліфувальний диск має бути вміщений в огородження.
Станина є чавунною виливкою, втім, допустиме застосування і сталевої зварної основи. На передній частині змонтовано напрямну лінійку з тримачем інструмента. Двигун встановлюється на швелер, останній посаджено на стійку, закріплену в станині. Ходова гайка і різьба, нарізана на стійці, дають змогу опускати й піднімати двигун. У потрібному положенні він центрується стопорним гвинтом. Кут загострення інструмента можна обрати, повертаючи електродвигун навколо стійки.
Інструмент закріплюється у верстаті напрямною лінійкою. Фіксація ножівкових полотен — двома ексцентриковими затискачами.
Залишається додати, що верстат і його творці здобули перше місце на республіканській виставці технічної творчості, що відбулася влітку 1980 року і була присвячена 50-річчю Казахстану.