Мій новий дім усім добрий, але немає водостоку. З даху ллється на фундамент, а при вітрі — і на стіни. У магазині водостічні жолоби з кронштейнами і особливо колінчасті труби з воронкою своїм виглядом «вселяють тиху тугу». Не хочеться псувати ними симпатичну зовнішність дому.
І я вирішив зробити по-своєму. Чому б не навісити жолоби прямо на край покрівлі, адже покрівля з гофрованого заліза жорстка, а в місцях нахлесту листів ще міцніша? Я виготовив кронштейни зі сталевої смуги і покрив їх ґрунтом і емалевою фарбою. «Ложе» в кронштейнах зробив за радіусом жолобів, а самі жолоби — з бракованих пластмасових труб діаметром 100 мм, розрізаних ножівкою з дрібним зубом вздовж осі навпіл.
Місця кріплення кронштейнів до покрівлі попередньо визначив на землі за довжиною жолобів і з урахуванням відстаней між нахлестами листів покрівлі. Допустима установка кронштейнів і поза нахлестом, особливо якщо жолоби знімати на зиму. Осинові прокладки між покрівлею і кронштейнами підібрав різної товщини: чим ближче до водостоку, тим товщі, щоб отримати невеликий ухил жолобів. Для надійності з’єднання прокладки спочатку прикріпив до кронштейнів одним шурупом, а потім через отвори в кронштейнах просвердлив отвори в прокладках і покрівлі і все це з’єднав оцинкованими болтами М6.
1 — бочка; 2 — водостік (жердина Ø30, L3200); 3 — покрівля; 4 — обмежувач (дріт алюмінієвий, Ø2); 5 — жолоб (заготовка — пластмасова труба Ø100, L2000, 3 шт.); 6 — кронштейни (сталь, смуга 300x36x2, 4 шт.); 7 — заглушка (деревина); 8 — шурупи 4×16 (8 шт.); 9 — прокладка (деревина, 4 шт.); 10 — болт М6х48 (4 шт.); 11 — прокладки герметизуючі (м’яка гума 140x15x2, 3 шт.); 12 — болт М4х16 (8 шт.); 13 — шайба фігурна (алюмінієвий сплав, лист 20x20x3, 4 шт.).
Під час збирання в місцях нахлесту жолобів проклав герметизуючі прокладки з м’якої гуми товщиною 2 мм. Заглушив кінець жолоба, найбільш віддалений від водостоку.
Водостік у мене найпростіший — осинова жердина без кори, встановлена між кінцем жолоба і дном бочки-водоприймача. Верхній кінець жердини зафіксовано дротом, пропущеним через два отвори в жолобі. Вода зливається по жердині, і лише при сильних поривах вітру частково зривається і падає повз бочку.
Комусь жердина-водостік здасться неестетичною. Що ж, її можна покрити яскравою фарбою, вигадливо прикрасити верхній, що виступає над жолобом, кінець тощо. Зрештою, непогано облагородити й бочку для води.
Отже, дощова вода в пастці — у міру красива, недорога і зроблена своїми руками.
«Моделист-конструктор» № 8’2000, В. НОВИКОВ