Пропоную увазі домашніх майстрів (і не лише домашніх) прилад для зварювання пластмас. Однак йому можна знайти застосування і для розв’язання найрізноманітніших завдань технічної творчості — наприклад, здувати припій із демонтованих електронних плат. Адже температура повітря, що виходить із сопла-трубки, досягне 300°С, причому на розігрів знадобиться лише 5 — 8 хвилин.
Прилад (рис.1) зібрано у вигляді пістолета — найзручнішої для роботи форми. А основою йому в мене слугував старий імпульсний паяльник (ПЦІ-100 ГОСТ 721969), з якого видалено всю робочу частину, крім вимикача (22), розташованого в рукоятці (21).
Порожній металевий корпус паяльника розпилюється ножівкою по металу вздовж (по горизонталі), а відокремлена верхня частина — ще вздовж навпіл. До отриманих двох половинок (26) за допомогою алюмінієвих заклепок (27) через просвердлені отвори діаметром 2 мм приєднуються дві стяжні стрічки (20 і 23) з тонкого (1 мм) фторопласту, які слугуватимуть для кріплення до рукоятки (21) нової робочої частини приладу, тобто зовнішньої керамічної трубки (3) діаметром 50 мм. З тією ж метою зверху до згаданих половинок корпуса паяльника (26), у їхній задній частині, свердляться отвори під стяжні куточки (10). А в передній стороні цих половинок уже є готові отвори з різьбою, куди й кріпляться гвинти стяжних пластин (8), попередньо зігнутих, як показано на рисунку. Стягування кріплення відбувається за допомогою шпильок і гайок (29, 30). Але спочатку потрібно обкласти нагрівальний корпус приладу (3) термоізолювальними стрічками (9, 24) з такого ж фторопласту, що й стяжні стрічки. Перед складанням приладу необхідно заздалегідь увести в рукоятку і під’єднати до вимикача гнучкий електропровід (18), що витримує струм до 5А, а кінці вивести назовні для підключення до нагрівальної частини.
1 — сопло (мідна трубка 6,5x4x48); 2 — втулка (керамічна або електрофарфорова); 3 — корпус (керамічна трубка 50x38x155); 4 — кожух нагрівача (керамічна або електрофарфорова трубка 30x20x185); 5 — термоізоляція (азбестовий шнур Ø5, довжина близько 5000); 6 — кронштейн
Основу приладу, звісно ж, становить його робоча частина, а саме нагрівальний елемент (7), яким слугує кварцова галогенна лампа розжарювання (наприклад КТ220-500-1 від фотоосвітлювача «Фотон»), Її поверхня нагрівається до 470°С. Вона розміщується в трубчастому керамічному кожусі (4). Для кращої тепловіддачі його трубку зсередини можна акуратно обклеїти (за допомогою клею ПФ-14) алюмінієвою обгортковою фольгою, ретельно її розгладивши. Обклеювати треба лише те місце, де безпосередньо встановлюється лампа, не заходячи за задній цоколь.
Всередині кожуха для встановлення лампи монтується кронштейн (6) з контактним вузлом у передній частині, що складається з пружної пластинки, пружинки і гвинта. Кінець планки закріплюється гвинтом (17), який слугує водночас струмопідвідним елементом. Над ним кріпиться кутковий малий кронштейн (11), що є другим контактом. На кресленні між обома цими контактами в місці їх близького розташування видно встановлену над гвинтом (17) тонку фторопластову прокладку (31); але можна це місце просто покрити жароміцним лаком або клеєм ПФ-14).
Після закінчення монтажу лампи залишається встановити спереду корпуса керамічну втулку (2) і мідну «паяльну» трубку — сопло (1), які скріплюються за допомогою термостійкого клею ПФ-14. Можна використати термоелектроізоляційну пасту із суміші тальку з рідким склом (конторським клеєм). Бортик втулки краще зробити дещо більшого діаметра, тобто не 30, а 32 мм — тоді отримаємо буртик, який слугуватиме додатковим упором для набивки з азбестового шнура (5) у разі її ослаблення.
Навивання азбестового шнура, що слугує основною термоізоляцією, виконувати краще до встановлення лампи і контактних планок. Укладають його щільно по всій поверхні кожуха нагрівача (4), не доходячи до отворів під гвинти. Потім насаджують корпус — керамічну трубку (3) і лише потім приступають до встановлення планок і лампи.
Задню втулку-перехідник (14) під шланг від пилососа роблять також із фторопласту, але можна і з текстоліту, бо ця частина майже не нагрівається, оскільки перебуває під постійним обдувом холодним повітрям. Вона фіксується гвинтом (13), який слугує водночас другим струмопідвідним елементом.
Штуцер (15) виготовляється з алюмінієвого сплаву. А перехідник до пилососа з таким самим штуцером для другого варіанта приладу (рис.2, 6) зроблено під конус алюмінієвої трубки, що насаджується на шланг пилососа; він вставляється всередину цієї трубки і утримується там тиском повітря.
1 — скляні трубки (3 шт.); 2 — спіраль (ніхромовий дріт); 3 — контакти спіралі; 4 — перехідник; 5 — гвинт-фіксатор перехідника; 6 — штуцер
Замість галогенної лампи можна використати другий варіант пристрою (рис.2), де нагрівальний елемент потужністю від 600 до 1000 Вт складається з ніхромового дроту (2) діаметром 0,5 мм і трьох скляних трубок (1), які вирізаються з обох кінців уступами для вільного проходу повітря. Оскільки ніхром під час нагрівання контактує з киснем, окислюється і перегорає, то доцільно готову спіраль перед монтажем покрити клеєм ПФ-14, жаростійким лаком або вже відомою пастою.
Можна взагалі обійтися без трубок, нанизавши на спіраль короткі керамічні ізолятори, які продають у господарських магазинах разом зі спіраллю для плиток або прасок; або навіть обійтися і без них, якщо густо промазати пастою всі вигини спіралі, тим самим заізолювавши її.
Принцип роботи зварювального пристосування такий. По-перше, на пилососі (якщо немає окремого компресора) шланг перекидається зі всмоктувального гнізда на вихідне. До вмикання лампи вмикається пилосос (або компресор). Тиск має бути невеликий, близько 0,2 кг/см2: що сильніше тисне повітря, то нижча його температура на виході із сопла. Після цього натисканням на курок вмикається зварювальний пістолет, спочатку до досягнення потрібної температури. А надалі, завдяки тепловій інерції нагрітої кераміки, лампа вмикається на нетривалий час, підтримуючи потрібну температуру. (Увага! Без подачі повітря прилад не вмикати!)
Товсті листи пластмас краще зварювати з присадкою з аналогічного стержня. Добре з’єднуються стики лінолеуму: краї не обвуглюються, що неминуче відбувається під час роботи з контактним нагрівачем. Непогано зварюється і поліетилен, при цьому шов може бути будь-якої конфігурації.
«Моделіст-конструктор» № 4’2010, А. НАЗАРОВ