Бур під шпур

Ідея зробити пропонований увазі читачів бур прийшла мені в такій життєвій ситуації: вселившись у садибний будинок, не встиг до початку зими провести водопровід із колодязя. Копати ж траншею хоч і не довгу (близько 5 м), але досить глибоку (близько 2 м) у промерзлому ґрунті здавалося справою непростою. Щоб не чекати наступного літа, вирішив пробурити трохи нижче глибини промерзання ґрунту горизонтальний шпур (свердловину відносно невеликого діаметра) для прокладання в ньому сталевої труби 3/4″ для підведення води з колодязя через підпілля в будинок.

Конструкція бура нескладна. Складається він із пари ножів, напрямного кільця корпуса, штанги та втулки. Усі ці деталі зварені в єдину конструкцію. Але є в бура й відокремлювана частина, що складається, у свою чергу, з кількох. Перша — вороток. Він являє собою Т-подібну зварну деталь, що складається зі стійки та рукоятки. Недалеко від вільного кінця стійки просвердлено отвір діаметром 4,2 мм — через нього за допомогою штифта-цвяха вороток з’єднується з втулкою. На кінці рукоятки воротка для зручності можна надіти ручки з відповідного гумового шланга.

Ножі виготовлені з хорошої ресорної сталі (можна й зі старої дискової пилки по дереву) і приварені до кільця симетрично відносно його центра. Заточити і відповідно приварити ножі можна як для обертання бура за годинниковою стрілкою, так і проти — кому як зручніше.

З іншого боку до кільця приварені кінці дугоподібного корпуса, вигнутого, як і кільце, зі сталевої смуги товщиною 3 мм. До вигину дуги корпуса приварена штанга — відрізок сталевої півдюймової водопровідної труби. Довжина штанги може бути до двох метрів, однак для зручності зберігання бура більше одного метра робити її не варто.

На вільний кінець штанги надіта і приварена втулка, виготовлена з водопровідної труби 3/4″. Ще у втулці близько вільного кінця просвердлено діаметральний отвір (такий самий, як у стійці воротка) під штифт для під’єднання воротка.

Є в бура й інші, а точніше — інші під’єднувані частини — додаткові штанги (одна або кілька), виконані за подобою основної штанги. Довжина додаткових штанг може досягати двох метрів.

Перед початком буріння визначив точніше напрямок із підпілля до колодязя. Шпур намітив на висоті близько 250 мм від дна підпілля і з ухилом близько 10° у бік колодязя. Технологія буріння проста: встановивши бур у потрібному напрямку, прокрутити рукоятку 10—15 разів із натиском. Потім бур потрібно витягнути і витрусити з корпуса та кільця набитий ґрунт. Процедура повторюється багатократно, з подовженням бура додатковими штангами. Зауважу, що з помічником справа тут іде разів у півтора швидше.

Добуривши до стінки колодязя, пробив у ній отвір. У шпур вставив спочатку обсадну трубу зовнішнім діаметром трохи менше 60 мм, а в неї протягнув у колодязь шланг, який під’єднав до насоса.

Бур у мене не залежується. Використовував його я і для встановлення стовпчиків для паркану та буріння шпурів глибиною до 10 м під абіссинські (забивні) колодязі. Але частіше цей пристрій використовують родичі, сусіди, знайомі. Є навіть досвід буріння горизонтального шпуру під дорогою, без жодного її перекриття. При прокладанні водопроводу під цією дорогою господар заощадив 15 тис. рублів, які запросили з нього за цю послугу Горводомережі.

У сільській місцевості або дачному будівництві часто потрібен бур більшого діаметра. Тож його неважко виготовити за зразком і подобою описаного з ресивера повітряної гальмівної системи автомобіля «КамАЗ». У ресивера треба зрізати один торець і на його місце приварити ножі. В обичайці ж з протилежних боків вирізати два довгасті вікна — для висипання накопиченого ґрунту. До іншого торця по осі ресивера приварити штангу або безпосередньо вороток.

«Моделіст-конструктор» № 11’2007, А. МАТВІЙЧУК