Важко непосвяченому зрозуміти рибалок, які цілий день, ніби зачаровані, сидять із вудкою, не зводячи очей із поплавця. Звісно, терпіння зрештою вичерпується навіть у найзавзятіших, особливо якщо риба нечасто радує кльовами. Тому багато хто експериментує, випробовуючи на практиці різні пристосування, що сигналізують про поклівку. Немалу допомогу в цьому надає електроніка. Приклад тому — нескладний електронний пристрій, за допомогою якого можна стежити одразу за чотирма вудками — про поклівку на будь-якій із них вас сповістять світловий і звуковий сигнали. Індикатором можна користуватися під час лову риби з берега, з човна й зі льоду, визначаючи момент поклівки на будь-якій із чотирьох вудок у вечірній і нічний час, а також перебуваючи на певній відстані від місця лову.
Принцип дії індикатора простий. На вудилище в безпосередній близькості від котушки кріпиться датчик (рис. 1), який під час поклівки від натягу волосіні замикає контактну пару, що вмикає живлення електронного пристрою — засвічується відповідна лампа, і одночасно подається звуковий сигнал.
Конструкція датчика може бути різноманітною. Наприклад, підійдуть перемикачі типу МП5, МП3А або замикаюча контактна пара від будь-якого реле. У крайньому разі датчик нескладно виготовити самостійно. Для цього беруть дві пружні металеві (наприклад, із бронзи) пластини довжиною 50—80 мм і шириною 5 мм. З одного кінця в них свердлять отвори Ø 2 мм під мідні заклепки, що виконують роль контактора. В тому ж місці до верхньої пластини датчика припаяють невелике кілечко для пропускання волосіні. З іншого кінця в пластинах свердлять отвори Ø 0,8—1 мм для підключення монтажних проводів, а потім, відступивши від кінця на 10 і 18 мм, свердлять ще два отвори Ø 3 мм для кріпильних гвинтів. Вузол збирають із застосуванням ізоляційних прокладок із текстоліту або гетинаксу, товщина яких залежить від зазору між пластинами. Під час збирання в кріпильні отвори вводять ізоляційні трубочки (відрізки стрижня кулькової авторучки), і в них вставляють гвинти, за допомогою яких датчик кріплять до встановленої на вудилищі втулки. Замість неї можна використовувати металеві скоби, хомутики тощо.
Електрична схема індикатора (рис. 2) економічна, вона не містить дефіцитних деталей, і тому її може повторити будь-який початківець-радіолюбитель. Генератор звукового сигналу зібрано за відомою схемою на двох транзисторах різної структури: VT1 — будь-який серії МП39 — МП42, VT2 — серій МП35 — МП38, КТ315; діоди VD1 — VD4 типу Д2, Д9 з будь-яким буквеним індексом; резистор — МЛТ або ВС потужністю 0,125 Вт, конденсатор — МБМ; динамічна головка ВА1 — будь-якої марки потужністю 0,1—0,25 Вт, лампи розжарювання HL1 — HL4 на 2,5 В (0,15 А) — від кишенькового ліхтарика; джерело живлення — три елементи РЦ53 або батарея напругою 4,5 В; з’єднувальний провід МГШВ перетином 0,2 мм2.
Індикатор зібрано в пластмасовому корпусі розміром 110X68X37 мм, наприклад, від кишенькового радіоприймача (див. фото). Розташування елементів усередині корпуса показано на рисунку 3. Динамічну головку кріплять безпосередньо до кришки, у якій висвердлюють отвори для проходження звуку. У кришці свердлять ще чотири отвори — навпроти індикаторних лампочок; зверху вони закриваються прозорими накладками з оргскла або полістиролу. Щоб усунути вплив світла сусідніх ламп, їх ізолюють світлонепроникними перегородками, наприклад із жесті або у вигляді паперових трубочок, надітих на колби ламп.
Щоб зменшити габарити пристрою, усі елементи, крім ламп і роз’ємів, можна розмістити в просторі під дифузором динамічної головки.
З’єднувати датчики з індикатором краще через роз’єми, що застосовують для підключення малогабаритних телефонів до транзисторних радіоприймачів. Під час лову з човна й зі льоду з’єднувальні проводи повинні мати довжину 1,5—3 м, під час лову з берега її можна збільшити до 10 м.
Індикатор не потребує налагодження і за правильного монтажу починає працювати одразу. Однак слід відрегулювати зазор між контактними пластинами датчика. Відомо, що взимку риба бере насадку більш мляво, ніж влітку, і що велика риба клює енергійніше, ніж дрібна. Виходячи з цього, і обирається величина зазору між контактами.
«М-К» 8’90, С. МАЛИНОВСЬКИЙ