Після обрізання дерев у саду у відходи потрапляє значна кількість гілок різної товщини. Зазвичай вони йдуть на розпалювання печі. Дрібні гілки легко рубаються сокирою, а більші розпилюються. Ручне пиляння — справа доволі трудомістка. Щоб полегшити собі садівничі клопоти, я виготовив переносну циркулярну електропилу. Досить легку й компактну. Крім того, вона балансирна, але про це нижче.
Пилка складається з рами, на одному кінці якої змонтовано приводний вал із пиляльним диском діаметром 250 мм, на іншому — електродвигун потужністю 250 Вт. Крутний момент від двигуна передається до вала клиновим ременем типу А. Посередині рами розміщено кожух із пусковою апаратурою.
Рама з усіма змонтованими на ній агрегатами гойдається на балансирній опорі, яка, своєю чергою, закріплена на масивній дерев’яній основі. Таке компонування вигідне тим, що маса електродвигуна врівноважує масу приводного вала відносно балансирного вала, тому працювати такою пилкою зовсім не втомливо.
1 — майданчик кріплення електродвигуна; 2 — електродвигун; 3 — приводний клиновий ремінь (типу А); 4 — опора (2 шт.); 5 — пускова апаратура; 6 — рама; 7 — приводний вал; 8 — пиляльний диск; 9 — огородження; 10 — упор (2 шт.); 11 — основа (дошка); 12 — балансирний вал; 13 — болти М8 кріплення майданчика (4 шт.)
Пила «справляється» з гілками товщиною до 80 мм. Без інтенсивної подачі диск врізається на дві третини цієї товщини. Для розпилювання решти третини потрібно перевернути гілку. За один раз подолати всю товщину товстої гілки не дозволяє невисока потужність електродвигуна. Від зсуву під час розпилювання гілки утримуються упором, вигнутим зі сталевої смуги та прикріпленим до основи великими шурупами.
1 — поперечина (сталевий кутник 36x36x4, 2 шт.); 2 — прогін (сталевий кутник 36x36x4, 2 шт.); 3 — ручка подачі диска
Рама за конструкцією доволі проста: вона зібрана лише з чотирьох відрізків сталевого кутника; спереду до неї приварено відрізок дюймової водопровідної труби, на яку надіто ручку з ізоляційного матеріалу — ручку подачі диска.
1 — плита (Ст3, лист s3, 270×230); 2 — кронштейн (сталь, смуга 30×4, 2 шт.); 3 — валик (Ст3, пруток Ø10); 4 — болт-натягувач (Ст3, 2 шт.); 5 — втулка (Ст3, 2 шт.); 6 — заклепка Ø5 (сталь, 4 шт.); 7 — шайба 10x25x1,5 (2 шт.); 8 — шплінт Ø3 (2 шт.); 9 — гайка М10 (4 шт.); 10 — упор болта-натягувача (сталевий кутник 50x50x4, 2 шт.)
Найскладніший вузол моєї пилки — приводний вал. Він складається з точеної ступінчастої осі, що обертається у двох радіальних сферичних дворядних кулькових підшипниках 1205. Підшипники укладені в кільцеві корпуси, які з обох боків закриті кришками та стягнуті до кутників рами чотирма болтами М8. Пиляльний диск на осі утримується двома фланцями-фрикціонами, а шків — призматичною шпонкою.
1 — фланець (Ст3, 2 шт.); 2 — пиляльний диск; 3 — розпірна втулка (Ст3, 2 шт.); 4 — хомут (сталь, 2 шт.); 5 — підшипник 1205 (2 шт.); 6 — болт М6 (6 шт.); 7 — ступінчаста вісь (Ст3); 8 — шків (Ст3); 9 — шайба 14x32x3 (2 шт.); 10 — гайка M14 (4 шт.); 11 — шпонка 8x7x22; 12 — болт М8 (4 шт.); 13 — кришка підшипника (Ст3, 4 шт.); 14 — корпус підшипника (Ст3, 2 шт.)
Простішою є конструкція майданчика кріплення електродвигуна. Сам майданчик — сталевий прямокутник, до якого приклепано два П-подібні кронштейни. Передній кронштейн прикріплений болтами М8 безпосередньо до прогонів рами, а задній оснащений двома болтами-натягувачами, що сидять на спільній осі — зашплінтованому валику зі сталевого прутка. Різьбові кінці цих болтів входять у кутникові упори, пригвинчені до рами, що дає змогу змінювати положення майданчика (а разом із ним і електродвигуна) відносно рами й тим самим регулювати натяг приводного ременя.
Усі інші деталі конструкції пилки доволі прості, наприклад упор для гілок, тому його креслення не наводиться.
1 — захисний обід (сталь, смуга 50×3, L700); 2 — кронштейн кріплення до рами (сталь, смуга 25×4, 2 шт.); 3 — заклепка Ø5 (сталь, 2 шт.)
Не становило труднощів і складання пилки. Єдина складність монтажу полягала у встановленні рами на балансирній осі так, щоб сторона електродвигуна трохи переважувала, а диск пилки в неробочому стані постійно піднімався над основою. Цього досягнуто підбором положення рами на балансирній осі за допомогою ряду отворів, попередньо просвердлених у вертикальних стінках прогонів (на рисунках вони не показані).
Не зайве, звісно, нагадати про те, що працювати такою пилкою необхідно з обов’язковим дотриманням усіх правил електробезпеки.
«Моделіст-конструктор» № 3’2003, А. МАНГУШ