Оригінальні та практичні конструкції вінничанина Олега Андрійовича Остапенка явно припали до душі читачам нашого журналу. Після передачі Центрального телебачення «Це ви можете», у якій редакція бере активну участь, і публікації в «Фотопанорамі» (див. «М-К» № 1 за 1986 р.) деяких розробок самодіяльного конструктора до нашого відділу листів надійшло безліч запитів про особливості цих машин. Ось чому у № 4 журналу за цей рік ми помістили опис і креслення мотоблока-буксира, а зараз надаємо сторінки номера для розповіді про триколісний універсальний трактор, пристосований для роботи в умовах складного рельєфу.
Головне, мабуть, що відрізняє всі мої машини, — здатність працювати в умовах пересіченої місцевості. І на ділянці, і поза нею — по просіках та стежках, подалі від наїжджених доріг, куди, як відомо, нашій техніці шлях заказано. Працювати їм доводиться нерідко на схилах крутизною мало не до 25°.
Ось чому і мій триколісний трактор-тягач, про який ітиметься тут, має властивості вездехода. Його передні керовані колеса від моторолера, а заднє, ведуче — широкопрофільний пневматик розміром 450×250 мм. Оснащений ґрунтозачепами — 48 сталевих конічних шипів висотою 40 мм, розташованих на покришці в чотири ряди в шаховому порядку, — він забезпечує чудове зчеплення навіть із розмоклим ґрунтом.
1 — рульова качалка, 2 — регульована рульова тяга, 3, 26 — рульові важелі, 4, 14 — амортизатори, 5 — вилка колеса, 6 — вилка підвіски, 7 — корпус цапфи підвіски, 8, 24 — бічні тяги, 9 — вушка, 10 — стяжні шпильки М12, 11, 17 — половини маятникової вилки, 12 — буксирна скоба, 13 — буксирний штифт, 15 — задня стяжка, 16 — кронштейн амортизаторів, 18 — блок зірочок проміжного вала, 19 — кронштейни кріплення двигуна, 20 — підніжка, 21 — нижня балка, 22 — верхня балка, 23 — колонка з рульовим валом, 25 — нерегульована рульова тяга, 27 — поперечина, 28 — кронштейн навіски бульдозерного ножа.
Підвіска всіх коліс — незалежна, на шести пружинно-гідравлічних амортизаторах. Тому водія аж нітрохи не трясе на вибоїнах. Тим більше, що його «кавалерійське» сидіння (це найкраще, що можна придумати для такої машини; форма його, відпрацьована століттями, дуже зручна й добре фіксує тіло) також має незалежну підвіску з аналогічним амортизатором.
Щоб збільшити поперечну стійкість і підвищити зчеплення з ґрунтом, у камери коліс залита вода (до 85% їхнього об’єму) з подальшим підкачуванням повітрям до 1 кгс/см2 у передні та до 3 кгс/см2 у задні. І все ж, якщо на шляху трапляються схили крутизною понад 25°, я волію спішитися й долати небезпечні ділянки поруч із тягачем, що рухається на першій передачі.
Крім буксирування зі швидкістю до 30 км/год візка з вантажем до 600 кгс, трактор виконує ще низку інших задач. Наприклад, працює з переднім ножем бульдозерного типу, косим снігоприбирачем, механічними вилами для підхоплення й переміщення копиць сіна, косаркою із захватом 1200 мм, трирядним підгортачем-культиватором, плугом.
Тяглову потужність машині забезпечує двигун Т-200 із примусовим повітряним охолодженням. Крутний момент від вихідної зірочки двигуна (12 зубців) ланцюгом передається на проміжний вал (30 і 13 зубців), а від нього — на зірочку заднього колеса (46 зубців), встановлену на гальмівний барабан від моторолера.
1 — водило, 2 — кронштейн водила, 3 — рама візка, 4 — колесо, 5 — кузов.
Рама тягача виготовлена з труб прямокутного перерізу та металевих смуг; широко використано готові вузли й деталі. Її конструкція на перший погляд здається складною. Однак це не так. Передні підвіски взяті від моторолера «Електрон». Єдине доопрацювання — до них приварені рульові важелі довжиною по 140 мм: до вилки правої підвіски — назад за ходом тягача, до лівої — вперед. Важелі тягами з’єднані з качалкою, прикріпленою до рульового вала. Останній обертається в колонці на упорних кулькових підшипниках. Руль із важелями керування, освітлювальними та контрольними приладами цілком взято від моторолера.
Двигун розташований на нижній балці рами на трьох кронштейнах із видовженими отворами, що дозволяють трохи переміщати його й тим самим змінювати натяг ведучого ланцюга. Живлення здійснюється з мопедного паливного бака, розміщеного «по-мотоциклетному» на верхній балці рами.
1 — сидіння, 2 — верхня балка рами, 3 — трубка-кронштейн, 4 — амортизатор, 5 — кронштейн кріплення амортизатора й двигуна.
Стакан проміжного вала приварений зовні до заднього розкосу нижньої балки. У ньому вал обертається в підшипниках № 206; на нього надіті блок зірочок (на шпонці) та проушини (на бронзових втулках) маятникової вилки. Останні стягнуті шпилькою М12. На другій шпильці М12 збирається решта маятникової вилки, яку зварюють із втулок-проставок і двох відрізків сталевої смуги 50×15 мм, до яких болтами кріпиться буксирна скоба. Місця зварювання мають бути дуже надійними, оскільки на них припадають великі навантаження.
Ось заднього колеса фіксується у проушинах маятникової вилки, які дозволяють регулювати натяг веденої (задньої) ланцюга. Вона залишається незмінною під час вертикальних коливань колеса, бо осі гойдання вилки та обертання проміжного вала збігаються.
1 — шип, 2 — гвинт М10, 3 — покришка, 4 — шайби.
Буксирна скоба являє собою дугу зі сталевої смуги, посилену з боків двома накладками, привареними зварюванням. Ззаду, в її потовщеній частині, запресований сталевий штифт Ø14 мм. За нього чіпляються водила змінних робочих органів, зокрема вантажного візка.
Візок складається з Т-подібної рами, звареної зі сталевих профілів 50×50 мм, кінці яких забезпечені кронштейном водила та цапфами; двох пневматиків (їх можна замінити здвоєними мотоциклетними колесами) і кузова з листового заліза. Останній встановлений на рамі так, щоб центр ваги вантажу був попереду коліс. Тим самим дещо догружається заднє колесо тягача, що покращує його зчеплення з ґрунтом.
1 — кулька Ø 20 мм, 2 — болт М8, 3 — кільце кулькового підшипника, 4 — покришка.
Залишається додати, що конічні шипи, якими оснащено заднє колесо тягача, найкраще підходять насамперед для м’якого ґрунту. Під час руху кам’янистою місцевістю краще використовувати шипи, виготовлені з бракованих кулькових підшипників: у них хороша загартована сталь, і шипи прослужать надійно та довго.
«М-К» 8’86, О. ОСТАПЕНКО, м. Вінниця