З усіма своїми перевагами надувний човен будь-якої конструкції має одні й ті самі загальні недоліки: коротенькі весла, черепаший хід і погану керованість.
Від усіх їх разом нам вдалося позбутися, пристосувавши свій човен «Нирок-4» під вітрило: з ним він став і швидшим, і слухнянішим. А саме дообладнання виявилося досить простим і компактним, тобто вписалося в зручності, характерні для надувних човнів.
Для оснащення «Нирка» використано трикутне вітрило від віндсерфера, разом із щогою та гіком, але з деякими доопрацюваннями. Площі вітрила — близько трьох квадратних метрів — цілком вистачає для забезпечення гарного ходу, водночас зберігається необхідна стійкість човна на воді. Полотнище викроюється за кресленнями, рекомендованими для віндсерфера,
Щогу роблять складною, із двох дюралюмінієвих труб діаметром 30 мм і товщиною стінки 5 мм; довжина щоги — 2,3 м.
Найбільшим перетворенням піддається гік віндсерфера. Його збирають із вигнутих бамбукових палиць довжиною 1,5 м або скріплених попарно алюмінієвих трубок Ø 25 мм і товщиною стінки 3 мм. Вони утворюють дві половини гіка, що з’єднуються між собою двома відрізками товстостінного гумового шланга, зігнутого навпіл і надягнутого одночасно на обидва кінці дуг гіка. Така конструкція відрізняється простотою й надійністю в роботі.
Щогу, а також гік, якщо він виконується з дюралюмінієвих трубок, для непотоплюваності мають на кінцях пінопластові пробки-заглушки.
1 — гумовий човен, 2 — щога, 3 — гік, 4 — вітрило, 5 — шланг — з’єднувач гіка, 6 — гік-шкот, 7 — весло, 8 — гумові уключини, 9 — з’єднувальні скоби (Д16, Ø 7 мм), 10 — степс, 11 — шверт.
Для стабілізації руху човна під вітрилом знадобляться ще два бортових шверти. Їх можна виготовити з листового дюралюмінію відповідної товщини (або з ребрами жорсткості), а також із товстої фанери. Шверти встановлюють з обох боків човна безпосередньо на лопаті весел, для чого в швертах є відповідні отвори. А самі весла з’єднують за допомогою дерев’яного (або дюралюмінієвого) степса, що має спеціальні отвори під ручки весел, а також вертикальний гніздо під щогу: таким чином, він є центральним монтажним вузлом.
Уся збірка може проводитися безпосередньо в човні. Від весел беруть лопатеві частини; на них навішують шверти так, щоб у їхні прорізі заходили розширювальні частини лопатей весел; ручки весел вводять через гумові уключини човна в степс і закріплюють барановими болтами. Потім збирають щогу й гік; кінець щоги встановлюють у степс. Уся конструкція виходить одночасно й жорсткою, й гнучкою: поздовжнє зміщення нейтралізується упором швертів у борти човна, а щога може нахилятися лише вперед або назад. При цьому її тримають однією рукою, а другою за гік-шкот керують вітрилом: усе це нагадує «роботу» на віндсерфері, тільки замість положення «стоячи» — «сидячи». При відхиленні щоги повертається шверт-балка — степс із веслами, тоді відповідно переміщуються вперед або назад кінці лопатей швертів. Тримаючи гік-шкот і відхиляючи щогу, ми не лише регулюємо силу тяги, а й зміщуємо центр парусності відносно центру бокового опору — розвертаємо човен у потрібному напрямку. Розклад сил при цьому відбувається таким чином, що зусилля, необхідне для утримання щоги, незначне; крім того, можна керувати й удвох, розмежувавши обов’язки.
Усі деталі оснащення мають виконуватися так, щоб відповідати вимогам непотоплюваності, оскільки збірку, як ми вже казали, можна виконувати на плаву, втім, і розбирання теж. Степс і шверти складають у мішок, що входить у комплект човна, а довгомірні гік і трубки щоги — у спеціальний вузький чохол.
Звісно, у цієї конструкції є свої недоліки. І насамперед те, що під час керування потрібно постійно тримати в руках гік-шкот і щогу. Правда, цю незручність компенсує спортивний інтерес до самого керування. Чого не скажеш про захльостування через борт лобової хвилі в човен. Однак і тут можна знайти вихід, зменшуючи швидкість або сконструувавши на носі човна найпростіший знімний хвилеріз.
«М-К» 5’81, В. і Г. БОРОЗДІНОВІ