У невеликих каютних катерах і яхтах на обліку кожен квадратний дециметр площі. Виділити спеціальне місце під камбуз — проблема. Тому для приготування їжі щоразу доводиться приставати до берега, а команді розташовуватися прямо на траві-мураві. Крім того, доводиться носити туди-сюди посуд і припаси, при цьому щось забуваючи, досаджаючи й дратууючись. Особливо якщо йде дощ або запізнилися з вибором місця для ночівлі.
Однак для власників суден, близьких за розмірами до 2×5 м, ситуація з камбузом не безнадійна, якщо в каюті знайти затишний куточок і взятися за нього. Прикладом може слугувати досвід раціонального використання такого куточка в салоні нашого глісуючого автомобіля «Тритон» («Моделіст-конструктор» № 5 за 1996 р.). Там на площі в кілька квадратних дециметрів розмістилося те, що стало предметом підвищеного інтересу й навіть білої заздрості для екіпажів багатьох суден (особливо їхньої жіночої частини), з якими нам доводилося зустрічатися за роки водного туризму. А саме — мінікамбуз, що забезпечив команді «Тритона» повну незалежність від погодних примх. Нас ніколи не турбувала проблема вибору місця для стоянки. Можна було втулити носом амфібії прямо в осоку чи очерет (лише б не штормило) і кинути якір. Усе інше для нормального обіду чи вечері було на борту.
Головна особливість мінікамбуза в тому, що він абсолютно непомітний для стороннього ока, повторюючи в складеному й закритому вигляді «архітектурні форми» одягового шафи, розташованої навпроти. Але достатньо кількох секунд, щоб перед здивованим гостем ніби нізвідки з’явилися: полиці, заповнені продуктами, відсік з усією кухонною начинням, раковина для миття рук і посуду, а також досить великий обідній стіл. Потрібно зробити лише кілька рухів: висунути направляючий пруток і зафіксувати його в стінці шафи, відкрити об’ємні дверцята камбуза, підняти П-подібний фіксатор вертикального положення панелей столу й за направляючою трубкою та прутком висунути їх із ніші (посудного відсіку), потім, піднявши фіксатор ще вище, звільнити панелі й розкласти їх, одночасно вставляючи ніжки в гнізда на сланях.
1 — об’ємні дверцята, 2 — водяні крани, 3 — дверцята раковини, 4 — фіксатор панелей столу, 5 — панелі столу в складеному й прибраному положенні, 6 — наголовок висувного прутка, 7 — пруток у висунутому положенні, 8 — фіксуюче гніздо на боковій стінці одягового шафи.
Якщо немає потреби в повнорозмірному столі, можна використовувати лише його першу панель. У цьому випадку ніжки не потрібні, оскільки опорою столу слугуватиме друга панель, злегка відхилена й спираючись на сходинку внутрішнього трапа.
На полицях об’ємних дверцят камбуза розміщуються: два термоси, дрібний посуд, пакети й банки з цукром, чаєм, кавою, спеціями та іншим. Казани, чайник і два примуси «Шмель» ховаються у відсіку, розташованому глибше — за панелями столу.
1 — раковина, 2 — полиці об’ємних дверцят, 3 — посудний відсік, 4 — фіксатор панелей столу, 5 — панелі столу, 6 — направляюча трубка, 7 — висувний пруток.
Питна вода подається самотоком із каністри, закріпленої за стінкою камбуза. Раковина мийки є невеликим поліетиленовим тазиком діаметром 400 мм, до дна якого прикріплено патрубок із гофрованою гумовою трубкою від старого протигазу такої довжини, щоб раковина могла вільно «виїжджати» по полозах із свого сховища. Використана вода відводиться шлангом назовні. Під мийкою — овочевий рундук, а в кишенях дверцят — мийні засоби та інші господарські дрібниці.
1,4 — передня й задня ніжки (дюралюмінієва труба Ø 15), 2 — трикутник (дюралюмінієва пластина, s1), 3 — петлі, 5 — рояльна петля, 6 — дерев’яна пробка, 7 — шуруп, 8 — гніздо на сланях, що фіксує ніжку.
Каркас панелей столу виконано з планок перерізом 15×15 мм і оклеєно зверху світлим пластиком, а знизу (для жорсткості) — авіафанерою товщиною 2 мм. Застосовувався лише епоксидний клей. Розміри панелей підбиралися за місцем (у нас — 500×600 мм кожна). Довга сторона їх має бути мінімум на 30 мм більшою за бажану висоту столу, оскільки його ніжки при складанні лягають у спеціально передбачені пази. Між собою панелі з’єднані рояльною петлею й у складеному вигляді засуваються в щілину за дверцятами камбуза за телескопічною направляючою, до виготовлення якої треба поставитися з належною увагою.
1 — гвинт М4, 2 — трубка, 3 — стінка камбуза, 4 — внутрішня петля, 5 — панель столу, 6 — бокова стінка одягового шафи, 7 — шайби, 8 — пружинна засувка фіксуючого гнізда, 9 — зовнішня петля, 10 — висувний пруток, 11 — кронштейн, 12 — дно посудного відсіку.
Направляюча складається зі сталевої трубки діаметром 12×2 мм і сталевого прутка діаметром 8 мм, з’єднаних телескопічно. Трубка нерухомо закріплена на полиці посудного відсіку гвинтом М4 і кронштейном. Пруток же висувається до дотику з протилежною стінкою й фіксується в пружинній засувці кулеподібним наголовком.
1 — планки (сосна, рейка 15×15), 2 — ніша для ніжки.
Такий розкладний стіл придатний не лише в каюті катера чи яхти. З однаковим успіхом його можна встановити в житловому автомобільному причепі, малогабаритній дачній кухні або будь-якому багатофункціональному й трансформованому приміщенні. За ним вільно сядуть п’ятеро: по двоє на бокових сидіннях і один — на приставному стільчику з торця.
Конструкція ж усього мінікамбуза настільки варіативна й залежить від об’єму та планування, скажімо, каюти, що детально тут не розглядається й віддається на відкуп фантазії та можливостям наших послідовників.
«Моделіст-конструктор» № 3’97, Д. КУДРЯЧКОВ