Минулої весни я зробив собі водні лижі. Але кататися на них вдавалося рідко, бо роль буксиру виконував… мотоцикл з коляскою. А збудувати спеціальний катер означало б певні витрати, потужні двигуни, а головне — час.
Тоді я подумав: чи не краще сконструювати одну велику лижу і, оснастивши її мотором та керуванням, кататися вже без буксиру?
Лижа вийшла непоганою. Хочу поділитися досвідом будівництва та їзди на ній.
До збирання корпусу монолижі можна приступати, маючи шість листів фанери товщиною 3 мм стандартного розміру (1525×1525 мм), кілька дощок з липи (для шпангоутів) та соснові рейки для стрингерів перерізом 30×10 мм.
1 — весова бобишка; 2 — мідельвейс (центральний підпалубний стрингер); 3 — ребро жорсткості; 4 — шпангоут № 1; 5 — донний стрингер; 6 — обшивка (фанера товщиною 3–4 мм); 7 — шпангоут № 2; 8 — передній підкос штурвала; 9 — рульовий барабан; 10 — штурвал; 11 — педаль «газу»; 12 — палуба; 13 — кришка люка бензобака; 14 — гнучкий трос керування «газом»; 15 — рульова штанга; 16 — стінка силової коробки корпусу; 17 — скуловий брус; 18 — шків штуртроса Ф-40
Спочатку потрібно правильно розташувати шпангоути, а потім «зв’язати» їх рейкою мідельвейс та стрингерами, отримавши таким чином кістяк монолижі. Далі обшити його фанерою, розкривши її на поздовжні заготовки. Внутрішні сторони обшивки перед збиранням потрібно покрити хоча б одним шаром епоксидної смоли.
Збирання виконується шурупами, змащеними епоксидною смолою. На стиках листів обшивки знизу необхідно наклеювати смужку фанери та склотканину, просочену епоксидною смолою, а потім кріпити обшивку по обводу шпангоута. Привальний брус також обклеюється склотканиною на епоксидній смолі.
Корпус монолижі зовні покривається двома шарами склотканини на смолі. Попередньо потрібно зачистити всю поверхню крупнозернистою шкуркою. Особливо уважно слід заклеювати стикові з’єднання обшивки.
Після висихання корпусу потрібно нанести на нього шар шпаклівки. Вона готується з крейди з додаванням невеликої кількості столярного, казеїнового клею або епоксидної смоли. Коли вона добре просохне, корпус слід ретельно зачистити. Це дуже важливо для зменшення опору руху, а отже, приросту швидкості та якості глісування.
Зібравши корпус, можна приступити до монтажу рульового керування. Для цього в районі 3-го шпангоута спочатку встановлюються бобишки, які на епоксидній смолі та шурупах кріпляться через обшивку до мідельвейсу та двох стрингерів. До бобишок приєднуються на болтах з «барашками» три стійки, які утворюють опори колонки керування.
Встановивши на транець двигун, потрібно по місцю підігнати елементи керування. Оскільки сам двигун слугує і кермом, до нього від барабана через шківи протягується тросик, а його знімні кінці з’єднуються зі штангою.
Для керування сектором газу зручно використовувати трос «боуден», оснастивши важіль повертальною пружиною, що забезпечує автоматичний скидання газу після зняття ноги з педалі. Вимикання муфти виконується безпосередньо на двигуні.
Неодноразові заїзди показали добрі якості цієї конструкції монолижі з підвісним мотором «Вітерець-12». Добрі швидкісні якості поєднуються з чудовою стійкістю та керованістю на віражах, що дарує велике задоволення спортсмену під час виконання своєрідного «слалому» на воді.
«Моделіст-конструктор» № 8’2015, С. КРИВОХЛЯБА, монтажник