Добре невеликим мотоблокам, у яких робочий орган — фреза: вгризаючись у землю своїми обертовими ножами, вона не лише розпушує ґрунт, а й допомагає мотоблоку рухатися, ніби підштовхує його вперед.
Інша річ — мотоплуг: леміш, підрізуючи й перевертаючи пласт землі, мимоволі гальмує, чинить опір рухові мотоблока, колеса якого починають буксувати на одному місці. Спроби боротися з цим шляхом навішування додаткового вантажу радше ускладнюють роботу, ніж допомагають.
Оригінальний спосіб розв’язання цієї проблеми пропонують угорські умільці: замість обважнювальних вантажів замінювати гумові колеса на… бетонні.
Як видно на схемі з журналу «Езермештер», таке колесо складається з двох основних елементів: металевого обода з ґрунтозачепами та бетонного кільцевого вкладиша в нього.
1 — обід (сталь, смуга 3×130); 2 — спиці (сталь, смуга 3×60); 3 — розпірки (сталь, смуга 3×60); 4,9 — кріплення маточини (болт із гайкою М8); 5,13 — кріплення бетонної шайби-обважнювача (болт із гайкою М8); 6 — ґрунтозачепи (сталь, смуга 3×130); 7 — маточина (сталевий диск s5); 8 — втулка осі мотоблока; 10 — шайба-обважнювач (бетон); 11 — стакан шайби-обважнювача (сталь, лист s5); 12 — напрямна кріплення шайби-обважнювача; 14 — кронштейни напрямних шайби-обважнювача
Розглянемо докладніше ці складові.
Обід
Для його виготовлення знадобляться металеві смуги та зварювальний апарат.
Власне обід являє собою кільце діаметром близько 400 мм, зварене зі сталевої смуги товщиною 3 — 4 мм і шириною 130 мм. По зовнішній поверхні кільця приварені пластини — ґрунтозачепи з тієї ж сталевої смуги; висота їх — близько 40 мм.
Необхідну радіальну жорсткість ободу надають приварені збоку розпірки зі сталевих смуг такої ж товщини, як і кільце обода. Вони розташовані навхрест і мають отвори під кріплення для навішування бетонного вкладиша та проміжного диска під вісь мотоблока.
Диск
Як уже сказано, він призначений для встановлення колеса на вісь, для чого до нього з одного боку приварена сталева втулка, що перетворює диск на своєрідну маточину.
Диск — зі сталевого листа товщиною 5 мм; у ньому просвердлені отвори під болтові з’єднання його з перехрестям обода.
Вкладиш
Він відливається з бетону окремо, з використанням будь-якої придатної форми (наприклад — тазика, металевого або пластмасового). Для надійності навішування вкладиша в ньому є металева вставка, що являє собою відрізок труби з привареними до нього на пластинчастих ніжках втулками під кріплення. Вставку вкладають у форму під час заливання в неї бетонної суміші.
Остання готується з цементу та піску з додаванням щебеню. Суміш складається у пропорції 1:2:3, де на одну об’ємну частину цементу припадають дві частини щебеню та три частини піску.
Щоб отримати якісний розчин, спочатку змішують відміряну кількість цементу та піску, ретельно перемішавши їх у якійсь ємності або просто на листі жерсті чи фанери (на яких роблять гірку з лункою посередині для води). Воду додають поступово, знову ж таки ретельно перемішуючи, поки не утвориться густий розчин, у міру пластичний, але такий, що не розтікається. Потім у нього додають щебінь, знову ретельно перемішуючи і за потреби додаючи воду.
Готову суміш закладають у форму і витримують, поки бетон як слід не схопиться (близько трьох — семи діб), іноді змочуючи поверхню, щоб уникнути розтріскування. З цією ж метою форму можна накривати плівкою.
Складання
Коли всі елементи колеса будуть готові, залишається з’єднати їх разом за допомогою болтів і гайок. При цьому дотримуються простої послідовності: спочатку до перехрестя обода кріпиться диск-маточина, потім до своїх гнізд на тому ж перехресті — і сам бетонний вкладиш.
З такими колесами мотоблок не буксуватиме навіть на свіжозораній землі.
«Моделіст-конструктор» № 1’2005