Снігохід, про який піде розповідь, зібрав десятикласник Сергій Сорокін з алтайського селища Усть-Каманка. І це не дивно. Технікою хлопець захоплюється з дитинства — уже вісім років він займається в ЦДТ (Центрі дитячої творчості) у гуртку «Малогабаритна техніка». У підборі креслень і проєктуванні компонувальної та трансмісійної схем машини допомогу надав керівник гуртка Віктор Олександрович Курбатов. Відповідальні зварювальні роботи допоміг виконати батько — Борис Андрійович. Усе інше, аж до обробки деталей на верстатах, виконав сам. Загалом Сергій будував снігохід близько року, лише на складання пішло майже чотири місяці — з осені до весни. І поки не розтанув сніг, встиг його лише випробувати, «розоравши» всі кучугури навколо будинку. Але зате тепер виявив деякі недоліки, які до наступного сезону збирається усунути.
Краї наші сніжні, і зима триває мало не пів року. Тому кожен місцевий хлопчик мріє про снігохід — вражає здатність цієї машини долати глибокі кучугури. Гусеничний снігохід мені порадив будувати друг — він сам почав узимку робити таку саму машину (щоправда, потім охолов і закинув). До того ж літній транспорт — скутер — у мене вже був. Навесні я теж почав роботу, хоча й неквапливо (до того ж її гальмували проблеми зі зварюванням). Визначитися з конструкцією виявилося нескладно — оскільки досвіду було ще замало, вирішив будувати за подобою тих, що були в гуртку: триопорний (з гусеницею з дерев’яних брусків на двох смугах з транспортерної стрічки та двома передніми рульовими лижами). Для спрощення конструкції визнав доцільним ці опорні вузли виконати без амортизаційних підвісок. Улітку підготував стрічку й бруски для гусениці, купив «б/в» (що був у вжитку) силовий агрегат від мотоцикла «Мінськ». У двигуна довелося замінити поршень і кільця. А восени, коли купили зварювальний агрегат, робота зі створення снігохода пожвавилася.
1 — напрямна лижа (2 шт.); 2 — глушник; 3 — вихлопна труба; 4 — двигун (від мотоцикла К-125); 5 — рульовий вал (труба Ø22); 6 — кермо; 7 — бензобак; 8 — похила стійка сидіння (труба 20×20, 2 шт.); 9 — вертикальні стійки сидіння (труба 20×20, 4 шт.); 10 — подушка сидіння (поролон s50, обшитий шкірозамінником); 11 — гусениця; 12 — вузол натяжної осі з двома котками); 13 — підрамник з опорною лижею і полозами; 14 — рама; 15 — вузол приводного вала гусениці; 16 — підніжка (сталева штампована решітка, 2 шт.); 17 — обшивка каркаса сидіння (фанера s5)
Рама снігохода хоч і просторова, але проста — прямокутна в плані. Основні її силові елементи (лонжерони і поперечини) зварені зі сталевих труб прямокутного перерізу 40×20 мм, допоміжні — з квадратних труб 20×20 мм. Передня траверса виготовлена з труби перерізом 60×30 мм і приварена до передніх кінців лонжеронів під кутом 15 градусів (кут між більш довгою стінкою труби і горизонталлю). Загалом усі поперечини, крім першої, виконані у вигляді порталів (П-подібними, лише на коротких стійках). Спочатку стійки портальних поперечин зробив трохи похилими всередину (так мені здавалося буде красивіше), але, як виявилося на випробуваннях, за них стали зачіпати кінці траків. Треба було вкорочувати й без того недовгі траки, тому вирішив, що краще переварити портали, зробивши їх прямокутними.
1 — передній бампер (сталева труба 20×20); 2 — втулка поворотного кулака напрямної лижі (труба Ø22, 2 шт.); 3 — передня провушина кріплення силового агрегату (сталевий лист s4); 4 — лонжерон (труба 40×20, 2 шт.); 5 — задня провушина кріплення силового агрегату (сталевий лист s4); 6 — підкіс (сталева труба 20×20); 7 — підпірна стійка втулки рульового вала (труба 20×20); 8 — втулка рульового вала (труба Ø28); 9 — підкладна пластина сидіння (сталевий лист s2); 10 — хребтова перемичка (труба 20×20); 11 — портальні стійки (труба 20×20, 6 шт.); 12 — задній бампер (труба 20×20); 13 — косинка (сталевий лист s4, 4 шт.); 14 — кронштейн кріплення приводного вала і натяжної осі гусениці (сталевий лист s4, 4 шт.); 15 — обрамлення підніжки (труба 20×20, 2 шт.); 16 — портальна перемичка (труба 20×20, 3 шт.); 17 — опорна поперечина (труба 20×20); 18 — траверса (труба 50×30)
До деталей рами можна віднести й корпуси поворотних кулаків керованих лиж. Корпуси виконані зі сталевої труби зовнішнім діаметром 32 мм з товщиною стінки 5 мм і приварені до кінців траверси під кутом 15 градусів до вертикалі.
Гусеничний рушій подібний до тих, що використовує більшість самодільників. Його гусениця являє собою пару паралельних нескінченних смуг (зі склепаними кінцями) з транспортерної стрічки шириною 65 мм, що об’єднують траки з дерев’яних брусків перерізом 50×40 мм, прикріплених до них з кроком 100 мм. Загальна довжина гусениці — трохи більше двох метрів, кількість траків на ній — 20 штук. Щоб гусениця не «з’їжджала» вбік, на кінцях брусків-траків (через один або два) із вільного боку закріплені кутники. Кожен кутник — деталь зварна, причому їхні вертикальні полиці-стінки виконані заокругленими (з труби), щоб самі кутники не могли заклинитися на опорній лижі або приводних зубчастих колесах.
1 — трак (березовий брус 50×40, компл.); 2 — смуга (транспортерна стрічка 65×10, 2 шт.); 3 — обмежувач (сталевий лист s4, компл.); 4 — пластина (сталевий лист s4, компл.); 5 — болт М6 зі звичайною і пружинною шайбами, компл.)
Нижня гілка гусениці підпирається опорною лижею, а верхній гілці не дають провисати два полози з дерев’яних брусків перерізом 50×50 мм. Кінці полозів скошені для легшого заходу на них і безшумного сходу з них гусениці. Опорна лижа виконана з листового поліетилену товщиною 5 мм на основі зі сталевого 2-мм листа з рамкою з кутника № 2. Спереду і ззаду вона має загини вгору. Як мастило під час ковзання траків по опорній лижі й полозах служить сам сніг, який, як показує практика, забезпечує строк служби деталей на один-два сезони (залежно від інтенсивності експлуатації), після чого їх доводиться міняти. Опорна лижа в підрамнику прикріплена шарнірно до пари стійок, приварених іншими кінцями до додаткової поперечини рами, виконаної з прокатного кутника 50×50 мм. Але на перших же випробуваннях стійки почало загинати. Довелося їх підсилити підкосами зі сталевої смуги перерізом 30×4 мм. Полози встановлені паралельно лонжеронам і прикріплені до додаткової поперечини рами жорстко болтами М10.
Силовий агрегат, як було сказано вище, використано від мотоцикла «Мінськ» (двотактний, робочий об’єм — 125 см³ і потужність — 10 к.с.). Його розташував спереду, посередині рами. Таке компонування дало змогу не перейматися розвісовкою агрегату, але змусило зробити «кривий» рульовий вал, щоб під час поворотів він обходив циліндр двигуна, не зачіпаючи його. Двигун закріпив на рамі за допомогою пари кронштейнів-провушин, виготовлених з 4-мм сталевого листа і вирізаних за формою штатних, які приварені до рами мотоцикла. Мотор жодним переробкам не піддавався, навіть зірочка вихідного вала залишилася штатна, п’ятнадцятизуба.
Паливо (суміш бензину з моторною оливою для двотактних двигунів) подається в карбюратор двигуна самопливом, із саморобного бензобака об’ємом 5 літрів, розташованого над двигуном між кермом і сидінням.
Трансмісія снігохода теж найпростіша — без проміжного вала і редуктора. Ланцюгова передача з вихідного вала передає обертання безпосередньо на приводну зірочку вала гусениці, на якому закріплена пара приводних зубчастих коліс гусениці. Зубчасті колеса відливав у гуртку з розплавленого в електропечі алюмінію в чавунну форму. З валом вони з’єднані через приварені до нього круглі сталеві фланці, кожне чотирма болтами М8.
1 — приводна зірочка вала привода гусениці (z=32); 2 — корпус підшипника №205 (2 шт.); 3 — шпонка; 4 — маточина приводної зірочки (труба Ø40×7,5); 5 — зубчасте колесо z=8, t=50 (дюралюміній); 6 — фланець кріплення зубчастого колеса до вала (сталевий лист s4, 2 шт.); 7 — вал (сталь, круг 25); 8 — болт М8х25 (8 шт.); 9 — підшипник № 205 (2 шт.); 10 — гусениця; 11 — кронштейн кріплення вала до рами
Вал обертається у двох підшипниках № 203, корпуси яких закріплені на призначених для них (приварених до лонжеронів) пластинчастих кронштейнах рами. За подобою приводного вала виконана і натяжна вісь, тільки замість приводних зубчастих коліс на ній встановлені два обрезинених котки меншого діаметра.
Ланцюг натягується (або послаблюється для демонтажу) зміщенням приводного вала далі від силового агрегату, а гусениця — зміщенням задньої натяжної осі ще далі назад.
1 — рамка (сталевий кутник № 2); 2 — підошва (поліетилен s5); 3 — основа (сталевий лист s2); 4 — кронштейн (2 шт.); 5 — заклепки (знизу — головки втоплено, комплект)
1 — полоз (сталевий лист s3); 2 — хребет (сталева труба 20×20); 3 — втулка (сталева труба Ø26×2)
Напрямні лижі (їх дві) виготовлені зі сталевого листа товщиною 3 мм і підсилені привареним зверху поздовжнім елементом жорсткості зі сталевої труби перерізом 20×20 мм. Зі стійкою поворотного кулака лижа з’єднана шарнірно і має можливість повертатися у вертикальній площині — наїжджати на перешкоди й обкочувати їх. У горизонтальній площині лижа повертається разом із кулаком від дії рульових тяг під час повороту керма. Підрізів (або, як їх ще часто називають, — «ножів») лижі не мають, але на керованість це впливає не сильно, бо самі лижі досить вузькі.
1 — кермо (від мотоцикла «Мінськ»); 2 — рульовий вал (сталева труба Ø22×2); 3 — рульова сошка (сталевий лист s4); 4 — важіль поворотного кулака (сталевий лист s4, 2 шт.); 5 — поперечна тяга (сталевий лист s4, 2 шт.); 6 — шворінь із вилкою (2 шт.); 7 — корпус поворотного кулака (сталева труба Ø32×5, 2 шт.); 8 — підшипник ковзання (капрон, 4 шт.); 9 — траверса
Рульове керування — типове для снігоходів із двома керуючими лижами і квадроциклів: кермо-роги мотоциклетного типу, рульовий вал із сошкою, а поперечні тяги з поворотними кулаками — уже за типом автомобільних. Особливість рульового вала була відзначена вище — він «кривий».
1 — корпус поворотного кулака; 2 — шворінь (сталь, круг 16, 2 шт.); 3 — вилка (швелер № 5); 4 — вісь кулака (сталь, круг 16, 2 шт.); 5 — підшипник ковзання осі (капрон, 2 шт.); 6 — гайка M16 з пружинною шайбою кріплення осі (2 компл.); 7 — важіль поворотного кулака (сталевий лист s4); 8 — гайка М16 з пружинною шайбою кріплення важеля; 9 — підшипник ковзання шворня (капрон, 4 шт.); 10 — траверса рами; 11 — ребро жорсткості лижі (хребет лижі); 12 — полоз лижі; 13 — втулка лижі
Гальм снігохід не має, але зупиняється досить швидко завдяки тертю вузлів і деталей у гусеничному блоці та трансмісії під час скидання «газу».
І хоча мій снігохід виконаний у спрощеному варіанті, має чимало недоліків, але мене він тішить своєю завидною прохідністю по засніженій цілині й кучугурах. Тому снігохід я назвав «Сугробер КМ-125» — підкорювач кучугур.
«Моделіст-конструктор» № 8’2012, С. СОРОКІН, с. Усть-Каманка, Алтайський край