Ідея побудови цього автомобіля з’явилася тому, що я та мої домочадці дуже любимо активний відпочинок та подорожі рідними місцями. І не лише там, де є дороги, а частіше, де їх нема.
За основу було взято легендарний радянський позашляховик ГАЗ-69, а точніше УАЗ-69 — машина розроблялася у м. Горькому (нині — Нижній Новгород), але випускалася там недовго, а потім її виробництво було передано до м. Ульяновська. Машина 1969 випуску була придбана мною в 1983 році. Але поїздивши на ній кілька років, я зрозумів, що машина не відповідає сучасним вимогам, а тому вирішив її модернізувати!
Спочатку були думки: замінити двигун більш потужним, а салон обладнати зручними сидіннями і на цьому зупинитися. Але варто тільки приступити до справи — і під переробку пішло все.
Планувалося, що на новій машині доведеться долати не тільки «крутий» бездоріжжя, а й пристойні відстані. За моїми задумами, новий автомобіль повинен був мати хорошу прохідність, надійність, бути зручним в експлуатації та ремонті, комфортним і, звичайно ж, оригінальним. А тому роботу почав з промальовок та креслень, в результаті яких позначився дизайн машини (її зовнішній вигляд) і навіть з’явилася назва «Рижик». Накресливши за допомогою комп’ютерної програми проект “майбутньої машини” – взявся до справи!
І треба сказати: над «69-м» довелося серйозно попрацювати. Але спочатку він був розібраний практично до останнього болта: перебрав мости та роздавальну коробку, щоб згодом туди більше не лазити, замінив усі підшипники та сальники головної передачі та півосей.
Раму насамперед зачистив від іржі. На ній переробив кронштейни кріплення двигуна, змістив назад монтажну поперечку роздавальної коробки (РК), встановив амортизатори від УАЗа (замість штатних важільних), замінив багато вузлів гальмівної системи (колодки, головний гальмівний і колісні циліндри, трубки). Всі гумові ущільнювачі замінили на поліуретанові. Встановив нову паливну та вихлопну системи, змонтував електропідігрів двигуна.
Штатний двигун замінив на ЗМЗ-402 об’ємом 2,7 л і потужністю 100 л. — він невибагливий (працює на бензині Аі-92), досить надійний і має гарні тягові характеристики на низьких оборотах. Мотор був уже не новий, але справний (малася можливість придбати більш потужний «406-й», але у нього максимальний момент, що крутить, припадає на більш високі обороти, ніж у «402-го»). Спочатку були проблеми із великим споживанням палива. Щоб зменшити «апетит» двигуна, встановив досконаліший карбюратор «Солекс». Двигун став легше запускатися за будь-якої погоди, зменшилася витрата палива, покращилася тяга на низьких оборотах двигуна. Замість двох штатних баків встановив один новий ємністю 75 літрів під диваном задніх пасажирів.
1 – рама (від УАЗ-69); 2 — колесо R15″ із шинами Купер Дискавері сст (4 шт.); 3 – капот; 4 – боковина крила; 5 – окантовка боковини крила (4 шт.); 6 – закапотна панель; 7 – рамка лобового скла; 8 – поздовжня дуга каркасу безпеки (сталева труба Ø62×2,5, 2 шт.); 9 – бічна стійка каркаса безпеки (сталева труба Ø62×2,5, 2 шт.); 10 – боковина кузова (ліва, права – дзеркально відображені); 11 – ресора (від УАЗ-69, 4 шт.); 12 – амортизатор («Плаза» від УАЗ-469, 4 шт.); 13 – підніжка (сталева труба Ø62×2,5, 2 шт.); 14 – підсилювач порога (2 шт.); 15 – бічне дзеркало заднього виду (2 шт.); 16 – склоочисники (2 шт.); 17 – лобове вітрове скло (замовна деталь); 18 – передня панель кузова-кабіни; 19 – передній бампер (від УАЗ-69); 20 – протитуманна фара (2 шт.); 21 – підсилювач переднього бампера (сталева труба Ø62×2,5); 22 – передній міст (від УАЗ-69); 23 – фара далекого світла (від УАЗ-69, 2 шт.); 24 – фара ближнього світла (від ВАЗ-2106, 2 шт.); 25 – проставка між гальмівним барабаном та диском колеса (4 шт.); 26 – повітрозабірник; 27 – переднє сидіння (2 шт.); 28 – центральна дуга каркасу безпеки (сталева труба Ø62×2,5, 2 шт.); 29 – диван задніх пасажирів; 30 – задня дуга каркасу безпеки (сталева труба Ø62×2,5, 2 шт.); 31 – ніша заднього колеса (2 шт); 32 – паливний бак на 75 л; 33 – кермо; 34 – задні двері; 35 – задні сигнальні ліхтарі (від вантажівки “Інтер”, 2 пари); 36 – задній борт кузова; 37 – підсилювач заднього бампера (сталева труба Ø62×2,5, 2 шт.); 38 – задній міст; 39 – вузол кріплення ресори до мосту (4 шт.); 40 – салонне дзеркало заднього виду; 41 – накладка-дефлектор (2 шт.)
Також підібрав і більш ефективне навісне обладнання: потужний генератор — від «Ауді», насос ГУРу — від «Форд-Транзит», електровентилятор охолодження — від ГАЗ-3110. Механізм зчеплення та коробку зміни передач (КПП) встановив від ГАЗ-3102.
Двигун вже не залазив під капот «69-го» і місця його кріплення теж не збігалися. Довелося зробити нові кронштейни для встановлення двигуна на раму та пересунути їх назад на 150 мм. Це “потягло” за собою зміну зовнішнього вигляду машини. Для більш оптимальних умов роботи двигуна встановив електровентилятор від Волги ГАЗ-3110 і змонтував зябра-дефлектори на передніх крилах, які повідомляються з моторним відсіком і витягують нагріте повітря.
1 – боковина кузова-кабіни (2 шт.); 2 – бічні двері (2 шт.); 3 – ребро жорсткості кузова-кабіни (6 шт.); 4 – великий козирок фари далекого світла (2 шт.); 5 – малий козирок фари ближнього світла (12 шт.); 6 – козирки приладів (8 шт., Планувалися, але в машині немає); 7 – підсилювачі порогів; 8 – передній торець бічних дверей (2 шт.); 9 – торець у відповідь стійки кузова (2 шт.); 10 – накладки-дефлектори передніх крил; 11 – відбортування боковин крила (4 шт.); 12 – боковина ніші крила (2 шт.); 13 – передня лицювальна панель; 14 – закапотна панель; 15 – передня панель кузова-кабіни; 16 – кожухи фар далекого світла; 17 – переднє крило (ліве, праве – дзеркально відображене); 18 – кожухи фар ближнього світла; 19-задня панель кузова-кабіни; 20 – задні двері; 21 – обідок фари далекого світла (2 шт.); 22 – капот; 23 – боковини крил (4 шт.); 24 – порожня заготівля
Через установку нової та довшої КПП від автомобіля «Волга» ГАЗ-3102 довелося перемістити штатну роздавальну коробку (РК) ближче до задньої осі і навіть змінити кут її нахилу. Це призвело до переробки всіх карданів: проміжного та бруківки. Кардан заднього моста вийшов досить коротким, у результаті збільшилися кути роботи хрестовин. Для їхнього зменшення між мостом та ресорою встановив кутові проставки. Передній кардан довелося нарощувати. Проміжний кардан був зроблений складовим: одна частина (та, що ближче до КПП) – від кардана ГАЗ-3102, а інша («роздавальна») – від ГАЗ-69 з перехідною шайбою між ними.
Щоб машиною було легше керувати (а точніше, майже не впливати на кермо під час прямолінійного руху), змінив «кастр» — кут нахилу осі шворня (або осі між центрами кульових опор поворотного кулака в сучасних автомобілях) до вертикалі за рахунок свердління інших отворів для кріплення поворотних кулаків до панчохи мосту. Між ними тепер поставив проставку на токарному верстаті. Встановлено кермовий демфер. Для збільшення стійкості розширено колію. А щоб ще не напружувати й ноги — змонтував вакуумний підсилювач гальм (ВУТ) від «Ауді».
1 – автомобіль; 2 – тент (матеріал “Оксворд”, утеплений); 3 — поворотна хвіртка («хвіртка»); 4 – підсилювач заднього бампера; 5 – запасне колесо
Через перекомпонування машини (переміщення агрегатів) розважування по осях стало рівномірнішим, ніж у «69-го». Щоб не зміщувати назад рукоятки управління РК з їхнього звичного місця — між ними довелося влаштувати лаштунки. РК залишив штатну, оскільки вона має найбільше передатне відношення на зниженій передачі, що важливо на бездоріжжі. Усі гумотехнічні вироби підвіски замінили на поліуретанові. Так як змінився кастр і була встановлена гума з діаметром обкатки 35 дюймів “Купер Дискавері стт”, збільшилося зусилля при обертанні кермового колеса. “Вилікував” це установкою гідропідсилювача керма (ГУР) від БМВ Е36, він оптимально підходить до ГАЗ-69. Правда, довелося змінити форму сошки кермового валу в кузні, а також змонтувати перехідну пластину кріплення ГУРа до рами і посилити останню, та й зробити перехідники під шланги насоса від «Форда» до ГУРу від БМВ. Також встановив кермовий демпфер. Паливний бак об’ємом 80 л -саморобний, виготовлений з листової сталі та встановлений під диваном задніх пасажирів. Гальмівна система двоконтурна з вакуумним підсилювачем від «Ауді». Так як машина вийшла досить високою – збільшив колію за рахунок колісних дисків з мінусовим вильотом (- 20 мм) та кільцевих простаків завтовшки 40 мм між гальмівним барабаном та колісним диском. На передній міст встановив механічні хаби. Важельні амортизатори було знято і на їх місця приварено кронштейни амортизаторів від УАЗ-469. Щоб машинка адекватно поводилася на дорозі, поставив газомасляні амортизатори «Плаза» від УАЗ-469. Кермо (від «Ауді») з ГУР поєднав за допомогою двох карданних валів у підшипниковій проміжній опорі.
Коли підготовчі роботи було проведено, взявся за кузов.
Як уже згадувалося раніше – машину хотілося зробити оригінальною і водночас відомою, так би мовити, сьогоднішнє бачення старого ГАЗ-69. Так як переробляти штатний кузов під задумений осучаснений образ сенсу не мало, вирішив виготовити новий кузов. Для нього знадобилися сталеві листи завтовшки 1,2 мм та 2 мм. “Двійка” – на підлогу, 1,2-мм – на всі інші кузовні деталі. І довгими зимовими вечорами «пішов процес»: різав, гнув, вибивав. Кузов зварив за два місяці. Потім почалися шпаклівка, підготовка до фарбування і – саме фарбування. Як це все робилося — згадую як кошмарний сон, але коли все встановилося на місця, виявилося досить непогано.
а – важіль (2 шт.); б – похила тяга (2 шт.); в – вертикальна тяга (2 шт.); г – горизонтальна тяга (2 шт.)
У ГАЗ-69 дуже вузькі бічні двері (а особливо водійська), тому для зручності посадки обидві двері були розширені і підвішені на передні кузовні стійки на підшипниковій «монопетлі», замки дверей обладнані електроприводом. Торпедо та тунель – від «Ауді 80», передні сидіння – від «Ауді А8» з електричним приводом зміни положення, задній диван – від «Міцубісі-Паджеро». Також було встановлено потужну грубку від «Ауді», тепер навіть у сильні морози в машині тепло. Вся проводка також взята від «Ауді». Передні великі фари (дальнє світло) – від ГАЗ-69, малі (ближнє світло) – від ВАЗ-2106. Сигнальні ліхтарі, «поворотники» та габаритні вогні – від американської вантажівки «Інтер». У задній частині кузова, у підлозі, зроблено заглиблення. Спочатку зберігав у ньому запасне колесо, а потім – тент (пошив його лише через рік). У бічних відсіках зберігається інструмент. Тент – з матеріалу “Оксфорд”, утеплений – обшитий зсередини жакардовою тканиною. Підлога застелена автомобільним ковроліном. Ну а ще для комфорту водія та пасажирів встановлена потужна піч від «Ауді» – тепер і взимку в салоні тепло!
1 – підсилювач заднього бампера (сталева труба Ø62×2,5); 2 – кронштейн (2 шт., Див. креслення підсилювача заднього бампера); 3 – накладка (2 шт., Див. креслення підсилювача заднього бампера); 4 – опорна стійка (сталева труба 40×40); 5 – траверса (швеллер № 6); 6 – ручка (залізна труба 20×20); 7 – втулка шарніра (сталева труба Ø30×2); 8 – фігурна центральна стійка (сталева труба 60×30); 9 – шайба кріплення запасного колеса (сталь, лист s6); 10 – вісь шарніра
1 – підсилювач (сталева труба Ø62×2,5); 2 – кронштейн (сталь, лист s25, 2 шт.); 3 – накладка
1 – траверса; 2 – вісь; 3 – втулка; 4 – кільце; 5 – підшипник (80204, 2 шт.); 6 – розпірна втулка; 7 – завзята шайба; 8 – підсилювач заднього бампера
Задні двері – теж відчинені, підвішені на підшипниковій «монопетлі» з електроприводом замку. Для запасного колеса виготовив «хвіртку» (поворотну консоль) із замком, сюди ж навісив підсумок для рибальських снастей.
У задні двері вмонтовано підсилювач низької частоти потужністю 1 кВт. Також зроблено гарну аудіопідготовку. Встановлено головний пристрій mp3 з USB, 4-х канальна 2-х компонентна акустична система — 4 мідбаси, 4 твітери на подіумах з боковин кузова та сабвуфер з фазоінвертором. Лобове скло (триплекс), виконане на замовлення у Санкт-Петербурзі, вклеєно у рамку.
Каркас безпеки, що складається із стійок, поздовжніх елементів та поперечок, виготовлений із труб зовнішнім діаметром 50 мм. Труби каркаса обтягнуті штучною шкірою. Встановлено посилені бампери та пороги; піддон двигуна, днище паливного бака та глушник обладнані захистом із сталевого листа товщиною 2 мм.
Будівництво автомобіля закінчено у грудні 2010 р. Машина вийшла комфортною та дуже прохідною. Завдяки мотору, який дуже добре тягне на низах, їдеш майже як на автоматі (не треба часто смикати ключку зміни передач). Вдалою вийшла й підвіска — розбитою ґрунтовкою йде, як по асфальту.
Усі конструкторські зміни внесено до паспорту транспортного засобу (ПТС).
Тепер часто просять возити весілля, просто сфотографуватися поряд з машиною або за її кермом. Але в основному автомобіль використовується за прямим призначенням – подорожі та активний відпочинок!
Ю. М’яки, м. Солонець, Карелія