Коли виникла потреба у причепі для перевезення господарсько-побутових вантажів, виникла й проблема вибору — який причіп купити, благо цей вибір був. Ось тільки різниця в ціні не дуже відчувалася, хоч сама ціна була досить високою. Зрештою, задумався — а чи варто взагалі його купувати? Не такий складний пристрій, щоб було не під силу зробити його самому. А гроші стануть у нагоді і на щось інше. Звичайно, з таким причепом більше клопоту під час реєстрації, але економія того варта.
Причіп двоколісний, одновісний, з корисним навантаженням до 1000 кг. Колеса з посадковим діаметром 13″ – такі, як у «жигулів» та «москвичів» колишніх випусків. До речі, навіть як осі (а точніше балки) використаний задній міст «жигулів»: видалена головна передача з диференціалом, а півосі залишені (їх внутрішні кінці встановлені в підшипники 305). Отвір, який раніше прикривав хвостовик головної передачі, заглушив сталевим листом завтовшки 2 мм, прикріпивши його гвинтами до балки. Саму балку повернув на 90° так, щоб опуклий захисний ковпак картера опинився вгорі, таким чином збільшивши дорожній просвіт.
Підвіска причепа комбінована. У вантажних автомобілів для «пом’якшення ходу» при порожньому пробігу і збільшення вантажопідйомності в підвісці встановлюють пари, що амортизують: ресори з підресорниками. У моєму ж причепі стоїть інша пара: ресора та пружина від автомобіля «Москвич». Причому пружини на повну силу починають працювати лише тоді, коли ресори вже не витримують навантаження та сильно прогинаються.
Для монтажу ресор до балки приварені майданчики-черевики, а кріплення здійснюється чотирма шпильками М12 за допомогою двох пластин: одна встановлена знизу черевика, а інша поверх ресори. Остання є ложементом для пружини, верхня частина якої зафіксована в чашці, привареній до лонжерону. Передні кінці ресор через сайлентблок жорстко закріплені в кронштейнах, теж приварених до лонжеронів. Задні кінці пов’язані з лонжеронами шарнірно — через сережки.
Для забезпечення плавності ходу причепа підвіска обладнана і амортизаторами – “жигулівськими”. Опори на балці для них використовували штатні, тільки приварили їх в інше місце.
Остів (скелет) кузова причепа – каркасної конструкції: його утворюють силові елементи дна кузова та рамки бортів. Перші – це два лонжерони, виконані зі штампованого сталевого швелера 80x40x3 мм. У місцях установки сережок і чашок швелери посилені накладками (на кресленні не вказані), привареними до протилежних кромок полиць. До лонжеронів також приварені (або пригвинчені болтами) вузли кріплення підвісок: ресор та пружин.
Між лонжеронами вварено чотири поперечки з прямокутної труби 40×20. Сполуки посилені косинками з 2-мм сталевого листа (на кресленні вони не показані – їх добре видно на фото). Між двома середніми поперечками вварено ще пару коротких поздовжніх елементів — вони служать для кріплення верхніх опор амортизаторів.
До лонжеронів з боків із зовнішнього боку приварені ще кілька коротких поперечок із квадратної труби 25×25 мм. Вільні (зовнішні) кінці поперечок пов’язані поздовжніми балками (виконані з прямокутної труби 40×20 мм), які одночасно є і нижніми обв’язками бічних бортів, а решітки, що утворилися, — основою розширюючих дно майданчиків. До кінців поздовжніх елементів (по кутах майданчика) приварені кутові стійки з прямокутної труби 40×20, з підкосами (з труби 25×25), а між ними кілька рядових стійок з тієї ж труби, що і підкоси. По периметру (крім заднього борту) зверху стійки з’єднані обв’язкою з труби 25×25 мм.
У переднього борту нижньою обв’язкою рамки служить передня траверса. Задній борт – відкидний та знімний; має окрему рамку.
Дишло виготовлено із сталевої прямокутної труби 50x25x3 у формі променів гострого кута, кінці яких жорстко пов’язані (зварюванням) із лонжеронами через надставки на відстані близько 250 мм.
У місці сходу променів дишла до нього приварений зчіпний пристрій (воно промислового виготовлення – саморобні пристрої заборонені технічними вимогами). Тут шарнірно прикріплена ніжка, на яку спираються дишло на «відпочинку» і роз’єм електропроводки для задніх сигнальних ліхтарів, змонтованих на задньому борту (так як цей борт знімний, ззаду під дном є ще один роз’єм).
Дно причепа закрите сталевим листом оцинкованим товщиною 1 мм. Для коліс улаштовані невеликі ніші заввишки 80 мм.
Всі борти обшиті профільованим дюралюмінієвим листом завтовшки 2 мм.
Причіп виготовлявся для роботи в тандемі з автомобілем «Жигулі», а тепер тягачом у нього служить мінітрактор. Але жодних переробок причепу не потрібно — тільки на тракторі встановив автомобільний форкоп із кулею.
В. Коляскін