Щоб жити на дачі по-людськи, насправді потрібно не так вже й багато — світло, водопровід, пристойний туалет і каналізація.
Зі світлом особливих проблем немає — навіть якщо дачне селище не електрифіковане, цілком можна придбати переносний бензиновий електрогенератор і користуватися всіма благами цивілізації, які дає електрика.
З туалетом також усе просто — ті, хто звик до міських зручностей, можуть придбати сучасний біотуалет.
А от із водопроводом і каналізацією… У магазині їх не купиш, а «прикрашати» дачну кухню підвісним рукомийником і помийним відром якось не хочеться.
Хочу поділитися досвідом створення на дачі зручної кухні з найпростішими водопостачанням і каналізацією.
Дачний водопровід:
1 — каністра для води; 2 — пробка каністри; 3 — короткий штуцер; 4 — довгий штуцер; 5 — насос; 6 — шланг для подачі повітря; 7 — шланг для води; 8 — мийка; 9 — кран
Спершу я встановив на кухні звичайну шафку з мийкою. Над мийкою прикріпив рукомийник, а в шафку поставив відро для брудної води. Ззовні все виглядало гарно, але мінімум двічі на день доводилось виносити наповнене невідомо чим відро і шукати місце, куди його вилити. Коротше кажучи, довелось замислитися над найпростішою каналізацією.
Вивчивши відповідну літературу, я зрозумів, що потрібно зробити щось на зразок поля зрошення. Насамперед для цього я придбав гофрований пластиковий рукав — такі гнучкі труби різних діаметрів використовуються для прокладки електропроводки. Я підібрав рукав такого діаметру, щоб його можна було легко з’єднати з випуском мийки.
Прорізавши в підлозі отвір під рукав, я провів його в підпільний простір, вивів назовні і, проклавши по канавці, виритій «на штик» лопати, провів до паркану. Уздовж паркану вирив траншею глибше — близько 0,5 м. Зазначу, що моя ділянка має природний ухил у бік траншеї, тож проблем зі стоком води по трубі надалі не виникло.
Засипавши дно траншеї 10-сантиметровим шаром гравію, уклав на нього частину пластикового рукава, попередньо наколовши в ньому безліч отворів 4-мм цвяхом, вбитим у дерев’яну ручку. Потім накрив цю частину труби капроновою сіткою (таку використовують як москітну), і засипав у траншею гравій приблизно до половини її глибини. Насамкінець траншею заповнив ґрунтом.
Кінець рукава залишив на поверхні, а вихідний отвір заглушив пробкою та закрив кожухом, зробленим із пластикового тазику й відра (у разі потреби через цей отвір трубу можна промити чи прочистити).
Пристрій каналізаційної траншеї на дачній ділянці:
1, 2 — кожух вихідного отвору пластикового рукава; 3 — гофрований пластиковий рукав; 4 — ґрунт; 5 — гравій; 6 — капронова сітка
Ось, власне, і все. При стандартному щоденному використанні одного-двох відер води каналізаційна траншея легко її поглинає. Для мийки я придбав сітчастий фільтр — інакше кухонне сміття швидко засмітить злив, і трубу доведеться прочищати надто часто.
Після того як з шафки під мийкою зникло відро з брудною водою, рукомийник на стіні став виглядати анахронізмом. Оскільки в нашому дачному селищі централізоване водопостачання поки що не передбачається і воду доводиться носити з криниці — довелося подумати і про щось схоже на водопровід.
У шафці під мийкою я встановив пластикову 10-літрову каністру (з нею ми ходили по воду до криниці), вмонтував у її кришку два сталеві штуцери, як показано на рисунку, з’єднавши один із них гумовим шлангом із краном на мийці, а інший — із ножним насосом, який використовують для накачування гумових човнів або матраців. Кілька натискань — і з крана починає текти вода. Тепер наша дачна кухонька за комфортом не поступається міській!
І. КЛІНСЬКИЙ