Останніми роками самодіяльні конструктори снігоходів якось призабули про лижно-гусеничні машини, конструкцію яких десятки фірм-виробників довели до досконалості в сотнях моделей, і віддають перевагу простішим та універсальнішим всюдиходам на пневматиках низького тиску. Проте час від часу ентузіасти снігохідної техніки проєктують і класичні мотонарти, створюючи при цьому прості й функціональні конструкції. Характерний приклад — лижно-гусеничний снігохід «Полярний вовк», сконструйований Ігорем Галкиним.
«Полярний вовк» являє собою триопорний (спереду — пара лиж, ззаду — гусениця) транспортний засіб, призначений для руху по снігу зі швидкістю до 60 км/год.
Рушієм «Полярного вовка» є резинотканинна гусениця, виготовлена з транспортерної стрічки завширшки 300 мм, з’єднаної в кільце за допомогою саморобної шарнірної петлі. На зовнішній поверхні гусениці змонтовані ґрунтозачепи з дюралюмінієвих швелерів, а на внутрішній — спеціальні скоби, які дають змогу приводити гусеницю в рух ходовою зірочкою.
1 — випускний патрубок двигуна; 2 — двигун ТГ-200М (робочий об’єм 199 см3, потужність 14 к.с.); 3 — паливний кран-відстійник; 4 — кермова колонка; 5 — паливний бак (алюмінієва каністра місткістю 10 л); 6 — кермо; 7 — рама (сталеві труби 40×2 і 30×2,5); 8 — задній пружинно-гідравлічний амортизатор (від мотоцикла «Іж»); 9 — каретка гусеничного рушія (сталеві труби 30×2,5 і 22×2); 10,13,15,16 — котки гусеничного рушія; 11 — скоба; 12 — гусениця (резинотканинна транспортерна стрічка); 14 — ґрунтозачепи (дюралюміній, швелер 20x10x2); 17 — кермова тяга; 18 — кронштейн-гойдалка (сталева труба 22×2); 19 — підріз (сталь, лист s3); 20 — передній пружинно-гідравлічний амортизатор (від мотоцикла «Восход»); 21 — лижа (виклейка з фанери s5 і шаруватого пластику); 22 — дуга безпеки; 23 — ведуча зірочка гусеничного рушія; 24 — натяжний пристрій (від мотоцикла «Іж»); 25 — гальмівний диск; 26 — двоплеча гойдалка кермового устрою; 27 — супорт гальмівного пристрою
Скоби, що мають форму літери «П» з різьбою на ніжках, гнуться із 6-мм сталевого прутка. Для їх виготовлення знадобиться пристрій, який дозволить робити їх швидко і, що найважливіше, строго однаковими. Для розмітки отворів на гусениці під скоби потрібно скористатися кондуктором — дюралюмінієвою пластиною з парами отворів діаметром 6,1 мм. Кількість таких пар має бути щонайменше двадцять. Готовий кондуктор накладають на резинотканинну стрічку, фіксують відповідними вантажами, після чого за допомогою пробійника (загостреної та загартованої сталевої трубки) у гумі пробивають отвори. Далі кондуктор переставляють, крайні пари отворів на стрічці та кондукторі суміщають і фіксують його парою болтів із гайками, після чого операцію повторюють. Кріплення скоб на стрічці виконується болтами та гайками з шайбами. Після затягування гайки контрять легким розклепуванням виступаючого різьбового стрижня.
Гусениця монтується на хитній каретці: її передня частина шарнірно закріплюється на рамі снігохода, а задня з’єднується з рамою парою пружинно-гідравлічних амортизаторів, запозичених від мотоцикла «Іж-Юпітер». На каретці шарнірно встановлюються ходова зірочка, а також великі та малі опорні котки. Для малих котків цілком підійдуть маточини мопедних коліс, на які натягуються імпровізовані шини (гумові кільця, вирізані з мотоциклетної камери), а великі котки роблять із використанням таких самих маточин, дюралюмінієвих дисків і шин від дитячого велосипеда. Ходову зірочку вирізають із товстого (20-мм) текстоліту. Втім, замість текстоліту можна застосувати будь-який міцний та зносостійкий пластик — вінілпласт, капрон, поліетилен тощо.
Гусениця приводиться в рух від двигуна ТГ-200М за допомогою втулково-роликового ланцюга; зірочка цієї головної передачі розташована на зовнішньому (правому) боці вала ходової зірочки. Симетрично до неї з протилежного боку вала закріплено гальмівний диск — гальмування снігохода здійснюється штатним «жигулівським» гальмівним механізмом.
1 — моторама (сталь, труба 30×2,5); 2 — кермова колонка (сталь, труба 25×2,5); 3 — розкос (сталь, труба 18×2); 4 — напівхомут (сталь, лист s3); 5 — кронштейн підшипникового корпуса; 6,9 — кронштейни осей опорних котків (сталь, s3); 7 — пружинно-гідравлічний амортизатор (від мотоцикла «Іж»); 8 — лонжерон хитної каретки (сталь, труба 30×2,5); 10 — кронштейн осі каретки (сталь, лист s3); 11 — основа рами (сталь, труба 30×2,5); 12 — кермовий важіль (сталь, лист s6); 13,15 — підсилювальні косинки (сталь, лист s3); 14 — передня балка рами (сталь, труба 40×2); 16 — кермова колонка; 17,19 — поперечина (сталь, труба 30×2,5); 18 — кронштейн підшипникового корпуса (сталь, лист s3); 20,21 — вузли кріплення двигуна
Рама снігохода зварюється зі сталевих тонкостінних труб діаметром 40 мм (передня поперечна балка) і 30 мм (усі інші деталі). Для складання рами бажано використати стапель, наприклад велику деревностружкову плиту. Заготовлені деталі фіксуються на ній струбцинами або сталевими хомутами, а між собою з’єднуються м’яким в’язальним дротом. Зварювання виконують у кілька етапів: прихватка, контроль розмірів і рихтування, і лише потім — остаточне проварювання. На завершальному етапі шви накладають невеликими ділянками, поперемінно на правому та лівому боках рами — так температурні деформації будуть мінімальними.
Для фіксації двигуна на рамі застосовують мотораму — дугу, вигнуту з труби діаметром 30 мм, до якої приварюється передній монтажний вузол — П-подібна скоба з отвором під болт. Другий монтажний вузол — аналогічна П-подібна скоба — зварюванням закріплюється на передній трубі рами.
Хитна каретка також трубчата, зварна. Передні котки, ведуча й ходова зірочки, а також гальмівний диск закріплюються на передньому валу каретки, що обертається на двох підшипниках 203. Ходова зірочка кріпиться чотирма болтами й гайками на маточині, яка, своєю чергою, фіксується на валі парою електрозаклепок (так називають з’єднання двох деталей, що утворюється під час заварювання отвору в одній із них). Вісь задніх котків нагадує мотоциклетну — її також можна переміщати вздовж видовжених пазів на кінцях лонжеронів каретки для регулювання натягу гусениці.
Лижі снігохода виклеюються з фанерних заготовок — для кожної знадобляться три 5-мм пластини. Підошва лижі — зі шаруватого пластику (таким облицьовують кухонні меблі), що має добрі антифрикційні властивості та зносостійкість. Виклеювання здійснюють на простому стапелі — товстій дошці з прибитими в передній частині брусками, форма яких повторює кривизну загнутих носків лиж. Кожна лижа оснащується двома підрізами — сталевими пластинами завтовшки 3 мм, закріпленими на бокових торцях.
1 — дуга безпеки (сталь, труба 14×1,5); 2,3 — кріплення дуги безпеки (гвинти-саморізи Ø5); 4 — ребро жорсткості (береза, рейка s10); 5 — пружинно-гідравлічний амортизатор (від мотоцикла «Восход»); 6 — кронштейн кермового вала (сталь, лист s4); 7 — кронштейн-гойдалка (сталь, труба 22×2); 8 — підріз (сталь, лист s3); 9 — основа кронштейна-гойдалки (сталь, швелер 150x50x4); 10 — гайка M10; 11 — шайба; 12 — вісь (шпилька M10); 13 — корпус шарніра (сталь, труба 30×2,5); 14,20 — кріплення амортизатора (болти М8 з гайками та пружинними шайбами); 15 — фланець дуги безпеки (сталь, лист s2); 16 — лижа (виклейка з трьох 5-мм фанерних заготовок і підошви з 1-мм шаруватого пластику); 17 — нижня опора амортизатора; 18 — кріплення опори (болт М6 з гайками); 19 — кріплення основи кронштейна-гойдалки (болт М6 з гайками)
Кожна лижа оснащується амортизувальним пристроєм, що складається з кронштейна-гойдалки та мотоциклетного амортизатора (підійде пружинно-гідравлічний амортизатор від «Восхода»). У передній частині кожної лижі встановлюється трубчата дуга безпеки.
Кермовий механізм снігохода складається з керма мотоциклетного типу, кермової колонки з двоплечим кермовим важелем і пари кермових тяг із «жигулівськими» кульовими шарнірами, що з’єднують важіль з поворотними сошками правої та лівої кермових колонок. Під час опрацювання кінематики кермового керування доцільно скористатися найпростішими моделями, виготовленими в зручному для вимірювання масштабі з фанери або навіть товстого картону — вони дозволять достатньо точно підібрати геометричні параметри тяг і важелів відповідно до реальних розмірів снігохода.
Паливний бак — це 10-літрова алюмінієва каністра, у яку вварено стандартний мотоциклетний паливний кран-відстійник. Для цього в каністру доведеться за допомогою аргонодугового зварювання встановити різьбову втулку.
Корпус снігохода, що складається з основи та капота, виклеюється зі склотканини й епоксидної смоли. Для цього використовують найпростіший болван із фанери, дощок і гіпсу. Роздільним шаром під час виклеювання слугує воскова паркетна мастика, нанесена на болван і відполірована до блиску. Під час формування корпусу спочатку виклеюють основу — попередньо на болвані за допомогою фанерних пластин і пластиліну на місці майбутнього роз’єму створюють фланець, що слугуватиме формою для відбортовки. Після виклеювання фанеру й пластилін видаляють, відбортовку обрізають до ширини 30 мм, заклеюють стрічкою-скотчем, і лише після цього починають формування капота корпусу.
Після затвердіння смоли частини корпусу знімають із болвана і за потреби підсилюють зсередини стрингерами з рейок, які кріпляться до оболонки епоксидною шпаклівкою та дрібними шурупами. Далі в капоті та основі вирізають отвори під циліндр двигуна й передню поперечну балку.
Оздоблення поверхні корпусу виконують за допомогою автошпаклівки та автоемалі холодного сушіння. З’єднання частин корпусу здійснюється болтами та гайками. Відбортовки закривають декоративним дюралюмінієвим профілем-швелером.
1 — маточина гальмівного диска; 2 — кронштейн підшипникового корпуса; 3 — підшипниковий корпус; 4 — стрічка гусеничного рушія (транспортерна стрічка); 5 — кріплення ґрунтозачепа (болт М6 з гайкою та шайбою); 6 — кріплення скоби (гайки М6 і шайби); 7 — скоба (сталь, пруток Ø6); 8 — ґрунтозачеп (дюралюміній, швелер 20x10x2); 9,13 — дистанційні втулки (сталь, труба 22×2); 10 — коток (маточина мопедного колеса); 11 — шина котка (гумове кільце); 12,17 — підшипники 203; 14 — сегментна шпонка; 15 — ходова зірочка (текстоліт, лист s20); 16 — ведуча зірочка гусеничного рушія; 18 — кріплення ходової зірочки до маточини (болт М6 з гайкою); 19 — маточина ходової зірочки; 20 — лонжерон каретки гусеничного рушія (сталь, труба 30×2,5); 21 — гальмівний диск (сталь, лист s8); 22 — шайба; 23 — кріплення гальмівного диска (гвинт М6)
На рамі снігохода встановлюється настил із 10-мм фанери, просоченої у два прийоми гарячою оліфою. У місцях розташування ніг водія й пасажира приклеюються смуги рифленої гуми.
Керування снігоходом — мотоциклетного типу, з ручкою «газу» й важелем вимикання зчеплення на кермі та педалями гальма і перемикання коробки передач. Електрообладнання включає мотоциклетні фару та задній ліхтар.
Сидіння снігохода являє собою фанерний короб, зібраний на дюралюмінієвих кутиках і болтах із гайками та закріплений на настилі. Зверху на короб приклеюється подушка з жорсткого поролону, а весь вузол обтягується штучною шкірою.
Лобове скло виготовляється з плексигласу. Для його кріплення до корпусу застосовують дюралюмінієвий кутик, зігнутий за формою капота. Щоб підігнати скло до капота, варто скористатися картонним шаблоном — підганяючи його, можна безпомилково перенести отриманий контур на плексигласову заготовку.
Лижно-гусеничний снігохід «Полярний вовк»
Довжина, мм … 2080
Ширина, мм … 1200
Колія, мм … 1000
Висота, мм … 950
Двигун, тип … ТГ-200М
Робочий об’єм, см3 … 199
Потужність, к.с. … 14
Максимальна швидкість, км/год … 60
І. ГАЛКІН, інженер