З журналом «Моделіст-конструктор» знайомий не перший рік. В основному як старанний читач і трохи менше як самодільник, який намагається в умовах нехитрої домашньої майстерні реалізувати на практиці деякі з пропагованих ідей та оригінальних технічних рішень. Тепер ось пропоную одну зі своїх власних розробок. Суть її в обладнанні стандартної штепсельної вилки світлодіодним індикатором.
Модернізована вилка дає можливість візуально контролювати наявність струму в навантаженні. При зазначених у схемі номіналах сумарна потужність приладів, що підключаються до штепселя-сигналізатора, не повинна перевищувати 500 Вт. Ну а якщо навантаження солідніше, доведеться замінити розміщені у вилці діоди КД208А на напівпровідникові аналоги з вищими енергетичними параметрами.
У будь-якому разі для вбудовування світоіндикатора в стандартний штепсель УХЛ4 не обійтися без доробки кришки останнього. Якихось надскладних операцій тут не знадобиться. Треба лише видалити три (з чотирьох наявних) пластмасових виступи-фіксатори, а навпроти того, що залишився (там, де розташовувався заглиблений упор для контактного штиря), просвердлити отвір під світлодіод.
а — принципова електрична схема пристрою, б — друкована плата з виконаним монтажем, в — штепсельна вилка після модернізації.
Виготовлення друкованої плати з 1,5-мм фольгованого склотекстоліту теж, як кажуть, простіше простого. Для остаточної доводки її встановлюють на кришці вилки, вставляють у відповідні гнізда контактні штирі та виконують пробне збирання штепселя з оперативним усуненням виявлених у деталей неточностей. Потім слідує розбирання та остаточний монтаж.
Розмістивши належним чином на кришці друковану плату, впаюють (у фольговану ділянку з гніздовим отвором) перший контактний штир. Розміщують інші деталі схеми. При цьому діоди КД208А злегка підпилюють (зверху та знизу), щоб знизити висоту монтажу. А на корпус 100-омного резистора надівають відрізок поліхлорвінілової трубки для ізоляції від другого контактного штиря, що вставляється в плату останнім та під’єднується до проводу, який йде до навантаження, за допомогою штатного гвинта М3 з шайбою. Що ж стосується другого навантажувального проводу, то його просто припаюють до «загального» провідника друкованої плати.
Штепсель-сигналізатор готовий до експлуатації. Як показує практика, жодних нарікань його робота не викликає. Надійність — стовідсоткова.
В. КЕДРОВ