Який любитель підлідної ловлі не мріє про зручний і легкий транспортний засіб, щоб швидко дістатися до заповітних окуневих лунок? В одному з номерів «Моделіста-конструктора» я прочитав про мотобуєр конструкції Н. Ібрагімова і вирішив побудувати подібну машину. Двигун і колесо поставив від моторолера «Турист». Під час випробувань мотобуєр розвивав швидкість до 70 км/год по льоду та щільному насту, але по пухкому снігу буксував. Крім того, він вийшов досить важким: близько 140 кг.
Довелося переробляти. Замість колеса поставив гусеницю. Вага зросла до 160 кг, а швидкість відчутно впала — як по твердій дорозі, так і по пухкому снігу. Мимоволі виникало питання: а чи потрібна така машина? З’їздити двічі на місяць на риболовлю? А що робити, якщо мотобуєр зламається десь у лісі, — тягти на собі 160 кг заліза? Закінчилося тим, що я розібрав своє дітище.
Минулої осені вирішив будувати більш портативну машину, придатну для міського жителя. І ось народився снігохід «Сніжинка» з велосипедним двигуном Д-5. «Сніжинка» проста в керуванні, витрачає мало бензину, не потребує настільки кваліфікованого обслуговування. Для аеросаней такої ж ваги знадобилося б встановити двигун потужністю не менше 10 к.с., що витрачає в 8 разів більше бензину! Звісно, при експлуатації в степовій смузі або на великих водоймах аеросані незамінні, але для рибалок «Сніжинка» зручніша. Вона, до речі, і за габаритами набагато компактніша.
1 — передня (кермова) лижа, 2 — кабанчик передньої лижі, 3 — вісь, 4 — вилка (від велосипеда), 5 — права бічна лижа, 6 — траверса бічних лиж. 7 — підсилювальна косинка центрального вузла, 8 — двигун Д-6 або Д-5, 9 — ручка газу, 10 — важіль зчеплення, 11 — маятникова вилка, 12 — пружина маятникової вилки, 13 — паливний бачок, 14 — сідло, 15 — задня дуга бічних лиж, 16 — перемичка, 17 — ведуче колесо з шипами, розмір 4Х10 (моторолер «Вятка»), 18 — гумова підніжка на лівій бічній лижі.
Двигун «Сніжинки» запускається шнуром (при витиснутому зчепленні), який намотується на шків Ø 60 мм, встановлений з правого боку колінвала разом із шестернею Z-20, або заводиться з ходу. Задня вилка — маятникова, має пружинний амортизатор з обмежувачем ходу ± 10 мм і забезпечує добре зчеплення колеса з дорогою. На карбюратор поставлено конусоподібний повітрозабірник із сіткою, що запобігає потраплянню води та снігу. Глушник — саморобний.
У колеса рушія — 60 сталевих шипів, приклепаних до покришки, як показано на рисунку. Гальмівний барабан і вісь — від моторолера «Турист». Саморобна ведуча зірочка двигуна має 8 зубів, ведена — 47. Ланцюг — велосипедний, кроком 12,7 мм. Двигун встановлено безпосередньо на маятниковій вилці, тому ланцюг не піддається змінним навантаженням і служить довше.
А — встановлення двигуна на маятниковій вилці, Б — маятникова вилка, В — те саме зверху, Г — схема в трьох проєкціях.
Нині замість колеса від «Туриста» я випробовую саморобне металеве, з 12 лопатками, яке дає змогу рухатися й по пухкому снігу. Виготовив його зі сталі СТ-3 товщиною 3 мм. У листопаді та березні, тобто під час руху по першому та останньому льоду, можна користуватися колесом із шипами, а в середині зими, коли товщина снігового покриву збільшується, доцільно застосовувати колесо з лопатками.
Рама всюдихода — зварна, з напівдюймових сталевих труб. Вилка, кермо і передня частина взяті від велосипеда. Сідло дерев’яне, з поролоновою подушкою, обтягнутою шкірозамінником. Лижі — з листового дюралюмінію товщиною 4 мм із поздовжнім профілюванням (зиговкою). Маятникова вилка зварена зі сталевої труби 3/4″.
У разі серйозної поломки двигуна снігохода достатньо підтягнути колесо за маятникову вилку вгору і пристебнути за допомогою аварійного гака до рами: «Сніжинка» перетворюється на звичайні санки, які дуже зручно й легко тягнути за мотузку, прив’язану до передньої лижі.
«М-К» 3’78, В. СТАНОТІН