Багато підлітків захоплюються в літніх таборах і авіамодельних гуртках виготовленням і запуском термоаеростатів, або, як їх ще називають, куль-монгольф’єрів, наповнюваних гарячим повітрям.
Кожен, хто стикався з цією справою, знає, скільки праці й часу забирає виготовлення такого апарата, що має форму кулі.
Ми пропонуємо склеїти найпростіший аеростат, який має циліндричну форму, що нагадує перевернуте догори дном відро (рис. 1). Оснащений найпростішим підігрівачем, незвичний монгольф’єр швидко набирає висоту і злітає так високо, що часто зовсім зникає з очей.
1 — корпус із цигаркового паперу; 2 — накладки з ватману; 3 — спиця (кронштейн пальника зі сталевого дроту); 4 — обруч жорсткості з планки від жалюзі; 5 — пальник (вата, обмотана мідним дротом)
Маючи під рукою цигарковий папір, смужки шпону товщиною 4 мм і відрізок сталевого дроту діаметром 2 мм, такий тепловий аеростат можна легко виготовити за пів години.
Почніть із приготування клею. Налийте в консервну банку пів склянки холодної води, розмішайте в ній половину чайної ложки пшеничного борошна, поставте на вогонь і нагрівайте за безперервного помішування доти, доки клейстер не загусне.
1 — кришка; 2 — розгортка циліндра
Для циліндричної частини аеростата наріжте та склейте з цигаркового паперу лист (рис. 2) завширшки 1020 мм і завдовжки 1900 мм. Якщо тепер з’єднати на клею короткі сторони листа — вийде циліндричний корпус монгольф’єра: можна підвішувати його для просушування.
Круглу кришку аеростата вирізають із такого ж паперу (рис. 2). Її діаметр близько 605 мм. Щоб як слід склеїти циліндричну частину аеростата з кришкою, рекомендується скористатися допоміжною оправкою 3 (рис. 4). Її горизонтальна частина виготовляється з відрізка фанери та картону, а стійка — з дерев’яної планки завдовжки 120 мм, яку для зручності роботи кріплять до стільця або затискають у настільних лещатах.
1 — шаблон (із фанери або дошки); 2 — боковина з картону; 3 — стійка
Край кришки намащується клеєм, а папір від циліндричної частини накладається зверху (рис. 4). Потім для надання жорсткості конструкції по нижньому краю циліндра зсередини приклейте легкий обруч із смужки шпону завширшки 10 — 15 мм. Діаметр обруча теж має бути 600 мм.
Ззовні циліндра на рівні обруча (рис. 1) у двох діаметрально протилежних місцях приклеюються два квадратики з ватману розмірами 50×50 мм, і в них проколюються отвори для тримача пальника — спиці зі сталевого дроту діаметром 2 мм. У ролі пальника для нагрівання повітря всередині аеростата виступає тампон із вати, змоченої гасом або спиртом, діаметром 50 — 60 мм, який прикріплюється посередині за допомогою тонкого мідного дроту діаметром 0,3 мм. Якщо вату не закріпити, вона може зірватися зі спиці, впасти вниз і спричинити пожежу.
1 — кришка; 2 — заготовка циліндра; 3 — стійка; 4 — лещата
Запуск аеростата можна проводити лише в тиху, безвітряну погоду, подалі від лісу, ліній електропередач і житлових будинків.
Старт такого монгольф’єра забезпечують двоє. Один тримає його за верхню частину на витягнутих руках, а другий обережно змочує вату гасом і підпалює її. При цьому треба стежити, щоб гас не потрапляв на одяг або оболонку циліндра.
Через кілька секунд повітря в аеростаті нагріється, він стане легшим за повітря і плавно підніметься вгору, залишаючи за собою темну смужку диму.
Поки гас горить, аеростат підніматиметься вгору. Лише після того, як вогонь згасне і повітря всередині оболонки охолоне, монгольф’єр почне повільно знижуватися. Саме з цієї причини він є безпечним у пожежному відношенні.
1 — кронштейн зі сталевого дроту; 2 — вата, змочена гасом або спиртом; 3 — оплетення з мідного дроту
Такі аеростати часто використовуються в деяких країнах у великі свята, причому для зацікавлення публіки інколи їм надають химерних форм, навіть у вигляді людських фігур.
Запущений на велику висоту аеростат із підігрівом у процесі польоту нерідко викликає у випадкових глядачів через свій незвичний вигляд найнеймовірніші здогадки й припущення: що за дивовижа беззвучно ширяє в небі? Чи не НЛО це?
«Моделіст-конструктор» № 6’2011, Б. СЕРГЄЄВ