Скільки неприємностей початківцям (і не лише їм) автолюбителям завдає операція з демонтажу та монтажу покришок коліс легкових автомобілів! Погнуті диски, розірвані борти шин, закусані монтуванням камери і навіть поранені пальці рук — часті супутники цієї роботи. Тому багато власників автомобілів воліють їхати в автосервіс і доручати її фахівцям, що має свої відомі негативні сторони. (До того ж, як кимось було тонко підмічено: проколи шин трапляються тим частіше, чим далі від автосервісу перебуваєш).
Взявши до уваги все вищеперелічене, я поставив перед собою завдання: розробити простий і малогабаритний пристрій, що працює в парі з домкратом (який є в комплекті будь-якого автомобіля) і полегшує розбортування та забортування шин.
За відгуками друзів-автолюбителів, яким довелося користуватися цим виготовленим пристроєм, і на підставі особистого досвіду можу сказати, що завдання вирішене досить успішно.
Пристосування складається з трьох деталей (складальних одиниць), що мають дуже просту конструкцію. Вони можуть бути виготовлені саморобником-автолюбителем, який має елементарні слюсарні навички.
Будова і принцип дії пристосування зрозумілі з фотографій і креслень.
Планка — сталева пластина розмірами 140x36x4 мм. До неї, перпендикулярно до її площини, приварені три різьбових (М8) штирі: один посередині і два по кінцях. Крайні кріпильні штирі однакові — прості стержні з різьбою. Відстань між ними на планці відповідає діаметру кола, по якому розташовані центри кріпильних отворів диска колеса автомобіля (для «Жигулів» — 100 мм). Центральний штир — ступінчастий: унизу його — буртик-п’ятка, вище — потовщена частина, угорі — стержень-вісь з різьбою на кінці. Буртик служить для кращої стійкості, потовщена частина — для підтримання штанги на висоті обода колеса, стержень-вісь — для фіксації одного з кінців штанги на стержні.
1 — пластина (Ст3, лист s4); 2 — центральний штир (Ст3, пруток Ø24); 3 — крайній штир (Ст3, пруток Ø8, 2 шт.)
Кріплення штирів на пластині — будь-яким доступним способом: на різьбі з контргайками, розклепуванням у квадратних отворах тощо, аби тільки штирі не вилітали і не проверталися. У мене ці деталі вставлені в круглі отвори діаметром 8 мм у пластині і знизу приварені до неї. З метою прискорення монтажу пристосування на колесі для штирів підібрані відповідні гайки-баранчики (якщо ж таких немає, то можна обійтися і звичайними).
Штанга виготовлена зі сталевого прутка діаметром 16 мм. Один її кінець заточений за профілем монтажної лопатки і добре відшліфований. Поруч, за профільною поверхнею і в її площині, у штанзі просвердлено отвір діаметром 9 мм. Інший кінець загнутий у нагрітому стані гачком і тут, недалеко від торця, також просвердлено такий самий отвір, тільки його вісь перпендикулярна до осі отвору на іншому кінці штанги.
1 — штанга; 2 — планка; 3 — трос
Трос — сталевий. Його діаметр підібраний так, щоб він «удвоє» легко проходив через нижній отвір в опорі-п’ятці і в поздовжньому пазу стійки домкрата, у які він вставляється для роботи. Трос зв’язується в кільце. Під час роботи місце зв’язки краще залишати за межами зони «протягування» — накидати його на опору (балонний ключ) або на кронштейн домкрата.
Пристосування під час демонтажу покришки діє так. Спочатку на диску колеса за допомогою крайніх штирів і гайок-баранчиків закріплюється планка. Потім прямий кінець штанги заводиться під борт шини (як монтажна лопатка), а її загнутий кінець надівається на центральний штир планки і закріплюється гайкою-баранчиком. Далі в одне з найближчих від штанги вікон у диску колеса вводиться «балонний» ключ (головкою вгору) і на нього накидається нижній випуск — петля тросового кільця. Інший його випуск, попередньо пропущений під штангою і в отвір п’ятки, накладається на кронштейн домкрата. Після цього домкрат встановлюється на штангу, і його ручка обертається «на підйом», тобто за годинниковою стрілкою. Трос при цьому «вибирається» і переміщує штангу з домкратом до місця кріплення нижньої петлі троса (до головки балонного ключа), а прямий кінець штанги виводить борт покришки на обід колеса. Потім балонний ключ переставляється в інше вікно і операція триває.
При заміні покришки другий її борт виводиться аналогічним чином на той самий бік диска. Зусилля на ручці домкрата під час виконання цієї роботи приблизно таке саме, як під час підйому автомобіля.
Для монтажу покришки на колесі змінюється положення штанги. Тепер її загнутий кінець вводиться між ободом і бортом покришки, а прямий кінець кріпиться на центральному стержні планки. Положення ключа, троса і домкрата залишаються такими самими, як і під час демонтажу шини.
Пристосування розроблене для домкрата автомобілів типу «Жигулі», але за коректування деяких розмірів деталей може бути виготовлене і для інших домкратів різних марок автомобілів.
Використання пристрою особливо ефективне під час монтажу-демонтажу покришок із жорсткими бортами. Але найголовніше — при цьому залишаються в збереженості не лише колеса і покришки, а й руки.
Надійність пристосування забезпечена простотою його конструкції. Маса пристрою (без штатного обладнання) — трохи більше півкілограма; і вміщується воно в інструментальній сумці разом із комплектом інструментів.
«Моделіст-конструктор» № 4’2004, О. ЧОРНИХ, м. Луганськ, Україна