Хіба не привабливо зробити мотоплуг, в конструкції якого майже немає зварних з’єднань! Ось чому опублікована в «М-К» № 3 за 1985 рік стаття «За кермом велоплуга» про те, як побудувати такий механізм, використавши раму відпрацьованого віку велосипеда, викликала широкий відгук.
Однак у багатьох листах, що надійшли до редакції, містилися прохання опублікувати детальніші креслення, а також повідомити про доопрацювання двигуна. Сьогодні автор статті «За кермом велоплуга» В. Заєць відповідає на ці питання. Одночасно ми вирішили познайомити наших читачів ще з одним привабливим своєю простотою мотовелоплугом подібної схеми, виготовленим школярами з Новгородської області.
1 — двигун Д-6, 2 — велосипедна рама, 3, 4 — кожухи зірочок Z=48, 5 — кронштейн натяжної зірочки, 6 — натяжна зірочка Z=10, 7 — кронштейн вентилятора, 8 — кожух вентилятора, 9 — вентилятор, 10 — вихідна зірочка Z=10, 11 — хомут кріплення двигуна, 12 — робоче знаряддя (плуг).
Досвід експлуатації велоплуга, про який я вже розповідав на сторінках журналу, виявив деякі недоліки моєї початкової конструкції. Так, запустити двигун Д-6 з буксира одній людині не представлялося можливим через велике передавальне відношення ланцюгового редуктора. Двигун, що не мав системи примусового охолодження, під час роботи сильно перегрівався. Через те, що ведома зірочка Z = 48 знаходилась поруч із колесом, зазор між ними забивався землею, внаслідок чого ланцюг то й діло зісковзувала. Не дуже вдало було встановлено кермо, та й ширина його виявилась недостатньою. Додатковий вантаж на багажнику велоплуга, необхідний для покращення зчеплення ведучого колеса з ґрунтом, значно підвищував центр ваги та ускладнював керування. Все це змусило мене взятися за модернізацію свого механічного помічника.
1 — втулка керма, 2 — додаткові поздовжні труби, 3 — початкове положення втулки керма, 4 — додаткова вертикальна труба, 5 — отвір реактивної тяги вентилятора, 6 — отвори кріплення кронштейна вентилятора, 7 — отвори кріплення кронштейна натяжної зірочки, 8 — втулка проміжного валу (каретка), 9 — кронштейн кріплення ведучого колеса, 10 — кронштейн рами.
Перш за все я вдосконалив раму — подовжив її на 300 мм, а відрізану рульову втулку приварив під більшим кутом. Ширину керма збільшив, вваривши в нього вставку довжиною 250 мм. Щоб забезпечити краще зчеплення ведучого колеса з ґрунтом, виготовив новий обід шириною 100 мм, а це повлекло за собою збільшення відстані між перами задньої вилки.
До останньої з правого боку рами прикріпив підніжку від велосипеда — тепер велоплуг не завалюється на бік при зупинках.
Трансмісія машини — двоступенева ланцюгова передача. Проміжний вузол передачі — каретка — складається з валу та двох зірочок: Z = 48 від велосипеда та Z = 10 від двигуна Д-6. Вал довелося виточити на верстаті, зате всі інші елементи каретки, включно з підшипниками, використав готові, велосипедні. Шатун у зірочки Z = 48 відрізав, залишивши лише хвостову частину з отвором для її кріплення клином. По обидва боки зірочки встановив вирізані з міліметрової жерсті диски Ø 230 мм, що запобігають зісковзуванню ланцюга, а вал зірочки затягнув гайкою М14. Іншу зірочку каретки — Z = 10 — зафіксував шпонкою.
1 — двигун Д-6, 2 — подовжувач регулювального болта, 3 — тросик зчеплення, 4 — вижимний важіль зчеплення, 5 — вижимна шайба, 6 — штовхач, 7 — шайба фланця, 8 — зірочка Z=10, 9 — кронштейн вижимного важеля, 10 — фланець, 11 — вал шківа, 12 — пусковий шків, 13 — втулка.
Як силову установку велоплуга я застосував простий і надійний двигун Д-6. Коротко розповім про його доопрацювання. Перш за все знадобилося виготовити механізм запуску. Для цього я зняв кришку редуктора, вивернув болт М8 і замість нього встановив також виточений на верстаті вал шківа, затягнувши ним ведучу шестерню Z = 20. Щоб запобігти самовільному відвертанню вала, я опаяв його навколо зірочки. У кришці редуктора просвердлив по центру отвір Ø 12,5 мм. До речі, сам пусковий шків можна виточити з алюмінію, а можна й взяти готовий — наприклад, від електромотора пральної машини «Рига».
1 — куточок 40X40, 2 — болт М8, 3 — рама велоплуга, 4 — кронштейн рухомої підвіски, 5 — рухома планка, 6 — отвір реактивної тяги, 7 — втулка вала вентилятора, 8 — вал вентилятора, 9 — вентилятор, 10 — зірочка Z=10.
Не менш важливий етап доопрацювання двигуна — винесення вихідної зірочки Z = 10 за кришку зчеплення. Саму зірочку я помістив між спеціально виточеними фланцем та шайбою (див. рис. 4). Кріплення зірочки — гайкою та контргайкою, а також чотирма гвинтами М6. Причому головки останніх необхідно опаяти або залити густою фарбою, щоб вони не відвертались через вібрацію.
1 — труба рами, 2 — куточок 30X30X3, 3 — болт М8, 4 — куточок 25X25X3, 5 — проріз для регулювання натяжної ланцюга.
Така переробка змусила змінити схему вимкнення зчеплення. Мені довелося витягнути вижимний важіль зчеплення і по центру розташування штовхача в кришці просвердлити отвір Ø 20 мм. У кришці зчеплення над місцем розташування вала вижимного важеля просвердлив отвір Ø 10 мм і нарізав у ньому різьбу М12. Потім виточив болт-подовжувач, у який зверху ввернув регулювальний болт тросика зчеплення. До нижнього отвору кришки прикріпив кронштейн вижимного важеля зчеплення. Сам важіль виготовив зі стального стержня Ø 8 мм та довжиною 215 мм. У отвір фланця ведучої зірочки помістив кульку і вставив штовхач довжиною 85 мм, після чого болтом М4 прикріпив вижимний важіль до кронштейна та встановив тросик зчеплення. Схема доопрацьованого двигуна показана на рисунку 4.
У робочому стані велоплуг рухається зі швидкістю 4,1 км/год. Природно, двигун Д-6 при такому режимі роботи сильно перегрівається. Тому довелося виготовити систему примусового охолодження. Вентилятор вирізав з жерсті товщиною 1,2 мм, лопаті його вигнув під кутом 30°, привід — від зірочки Z=10, зачеплення якої з ланцюгом регулюється пластинчастим кронштейном (див. рисунок 5). Лопаті обертаються в кожусі з жерсті Ø 190 мм.
«М-К» 2’87, В. ЗАЄЦЬ, м. Харків