Старі люди з гумором згадують веселі катання зі сніжних схилів на примітивних санчатах — мископодібних кругляшах з намороженого в старих ситах мокрого сіна. Або шумні спуски «купою малою» на звичайних розвальнях, з яких перед цим знімалися оглоблі…
А сьогодні торгівля пропонує для цього широкий вибір різноманітних санок — і металевих, і пластмасових, аж до керованих рульових «Чук і Гек». І все одно тяга до виготовлення незвичайних зимових саморобок не слабшає.
Відповідаючи на цей зберігаючийся інтерес до екстремальних видів катання з гір, болгарський журнал «Направи сам» запропонував цікаву конструкцію снігового самоката, яка приверне увагу підлітків не лише доступністю для самостійного виготовлення, але й незвичністю способів катання.
Оригінальність снаряда в тому, що він — на одному полозі. Це, з одного боку, спрощує виготовлення снігоката, а з іншого — ускладнює саме скочування з гори, що додає такого популярного у сучасної молоді екстриму. І справді, достатньо поспостерігати стрімкий спуск на цьому апараті, щоб зрозуміти: адреналіну тут вистачає. Снаряд поводиться як норовистий скакунок, петляючи та підстрибуючи на нерівностях, ніби прагнучи скинути з себе лихого вершника.
Як влаштований самокат
Основою його, звичайно, сам фігурний полоз, що працює одночасно і як лижа, і як опора сидіння. Він виготовляється з дерев’яної дошки (або фанерного переклею) товщиною 40 мм, якій надана відповідна форма, зображена на масштабній сітці. Полоз підбивається металевою (s2 мм) або капроновою (s3 мм) стрічкою (на шурупах), а в верхній частині з обох боків має прикріплені шурупами Г-подібні кронштейни (з дошки s20 або підходящі металеві). До них також шурупами (або болтами М3,5) кріпиться сидіння.
1 — полоз; 2 — кронштейн сидіння (2 шт.); 3 — сидіння; 4 — спинка; 5 — ручка (2 шт.); 6 — металева або капронова оббивка полоза; 7 — болт з гайкою (4 шт.); 8 — дерев’яний вставний шип (Ø5, 2 шт.); 9 — шуруп (5 шт.)
Сидіння виготовляється з фанери (товщиною від 20 мм). Ззаду на ньому, ближче до краю, встановлюється заокруглена спинка з такої ж фанери (на шипах з клеєм і додатковою стяжкою знизу шурупом, також на клею). А оскільки вершнику доводиться міцно триматися, щоб не вилетіти з такого сідла, по боках сидіння знизу кріпляться (на болтах або шурупах) дві ручки (звичайні скоби).
Як бачимо, пристрій простий, матеріали доступні, і виготовлення не становить особливої складності.
Оздоблення
Оскільки основний матеріал — дерево, то й оздоблення передбачається традиційне для деревини. В даному випадку достатньо ретельно обробити всі кромки наждачним папером, щоб не було небезпечних заноз, і покрити (просочити) поверхню оліфою, щоб дерево не боялося вологи. Сидіння доцільно обклеїти мікропористою гумою або повстю: буде м’якше і «тепліше».
Можна додати снаряду додаткової привабливості та яскравості, пофарбувавши його олійними або емалевими фарбами, а то й розписавши так улюбленими молоддю різноманітними символами та знаками — це вже відповідно до фантазії виробника снаряда.
«Моделіст-конструктор» № 2’2010