Коли виникла потреба у причепі для перевезення господарсько-побутових вантажів, виникла й проблема вибору — який причіп купити, благо цей вибір був. Ось тільки різниця в ціні не дуже відчувалася, хоч сама ціна була досить високою. Зрештою, задумався — а чи варто взагалі його купувати? Не такий складний пристрій, щоб було не під силу зробити його самому. А гроші стануть у нагоді і на щось інше. Звичайно, з таким причепом більше клопоту під час реєстрації, але економія того варта.
Причіп двоколісний, одновісний, з корисним навантаженням до 1000 кг. Колеса з посадковим діаметром 13″ – такі, як у «жигулів» та «москвичів» колишніх випусків. До речі, навіть як осі (а точніше балки) використаний задній міст «жигулів»: видалена головна передача з диференціалом, а півосі залишені (їх внутрішні кінці встановлені в підшипники 305). Отвір, який раніше прикривав хвостовик головної передачі, заглушив сталевим листом завтовшки 2 мм, прикріпивши його гвинтами до балки. Саму балку повернув на 90° так, щоб опуклий захисний ковпак картера опинився вгорі, таким чином збільшивши дорожній просвіт.
Підвіска причепа комбінована. У вантажних автомобілів для «пом’якшення ходу» при порожньому пробігу і збільшення вантажопідйомності в підвісці встановлюють пари, що амортизують: ресори з підресорниками. У моєму ж причепі стоїть інша пара: ресора та пружина від автомобіля «Москвич». Причому пружини на повну силу починають працювати лише тоді, коли ресори вже не витримують навантаження та сильно прогинаються.
1 – колесо (від автомобіля “Жигулі”, 2 шт.); 2 – ресори (від автомобіля “Москвич”, 2 шт.); 3 – пружина (від автомобіля “Москвич”); 4 – каркас кузова; 5 – обшивка бортів кузова (дюралюмінієвий лист s2); 6 – колісна ніша в підлозі кузова (сталевий лист s1, 2 шт.); 7 – дишло; 8 – зчіпний пристрій (промислового виготовлення); 9 – ніжка (сталева труба Ø16); 10 – сигнальний ліхтар (2 шт.); 11 – знак аварійної зупинки (2 шт.); 12 – амортизатор (від автомобіля “Жигулі”, 2 шт.); 13 – балка (задній міст від автомобіля “Жигулі”); 14 – верхня та нижня пластини (сталевий лист s5, 4 шт.); 15 – піввісь (від автомобіля “Жигулі”, 2 шт.); 16 – шпилька М12 з пружинними шайбами та гайками (8 компл.); 17 – черевик (сталевий лист s3, 2 шт.)
Для монтажу ресор до балки приварені майданчики-черевики, а кріплення здійснюється чотирма шпильками М12 за допомогою двох пластин: одна встановлена знизу черевика, а інша поверх ресори. Остання є ложементом для пружини, верхня частина якої зафіксована в чашці, привареній до лонжерону. Передні кінці ресор через сайлентблок жорстко закріплені в кронштейнах, теж приварених до лонжеронів. Задні кінці пов’язані з лонжеронами шарнірно — через сережки.
Для забезпечення плавності ходу причепа підвіска обладнана і амортизаторами – “жигулівськими”. Опори на балці для них використовували штатні, тільки приварили їх в інше місце.
Остів (скелет) кузова причепа – каркасної конструкції: його утворюють силові елементи дна кузова та рамки бортів. Перші – це два лонжерони, виконані зі штампованого сталевого швелера 80x40x3 мм. У місцях установки сережок і чашок швелери посилені накладками (на кресленні не вказані), привареними до протилежних кромок полиць. До лонжеронів також приварені (або пригвинчені болтами) вузли кріплення підвісок: ресор та пружин.
Між лонжеронами вварено чотири поперечки з прямокутної труби 40×20. Сполуки посилені косинками з 2-мм сталевого листа (на кресленні вони не показані – їх добре видно на фото). Між двома середніми поперечками вварено ще пару коротких поздовжніх елементів — вони служать для кріплення верхніх опор амортизаторів.
1 – замковий пристрій (промислового виготовлення); 2 – промінь дишла (труба 50×25, 2 шт.); 3 – закінчування променя дишла (труба 50×25, 2 шт.); 4 – поперечина дишла; 5 – ложемент запасного колеса (2 шт.); 6 – накладка (сталевий лист s3, 2 шт.); 7 – передня траверса (труба 40×20); 8 – кутова стійка борту (труба 40 20, 4 шт.); 9 – поздовжня балка (труба 40 20, 2 шт.); 10 – рядова стійка (9 шт.); 11 – верхній зв’язок борту (3шт.); 12 – підкіс кутової стійки (6 шт.); 13 – задня траверса (швеллер 80x40x3); 14 – лонжерон (швеллер 80x40x3, 2 шт.); 15 – поперечина днища (труба 40×20, 4 шт.); 16 – сережки ресори (сталевий лист s5, 4 шт.); 17 – бічна поперечка днища (8 шт.); 18 – чашка пружини (від автомобіля “Москвич-412”); 19 – упор амортизатора (2 шт.); 20 – вушко кріплення амортизатора (сталевий лист s5, 4 шт.); 21 -кронштейн ресори (сталевий лист s5, 4 шт.); 22 – бічна стійка рамки заднього борту (труба 40 20, 2 шт.); 23 – обв’язка рамки заднього борту (2 шт.); 24 – підкіс заднього борту (2 шт.); 25 – стійка заднього борту (3 шт.)
До лонжеронів з боків із зовнішнього боку приварені ще кілька коротких поперечок із квадратної труби 25×25 мм. Вільні (зовнішні) кінці поперечок пов’язані поздовжніми балками (виконані з прямокутної труби 40×20 мм), які одночасно є і нижніми обв’язками бічних бортів, а решітки, що утворилися, — основою розширюючих дно майданчиків. До кінців поздовжніх елементів (по кутах майданчика) приварені кутові стійки з прямокутної труби 40×20, з підкосами (з труби 25×25), а між ними кілька рядових стійок з тієї ж труби, що і підкоси. По периметру (крім заднього борту) зверху стійки з’єднані обв’язкою з труби 25×25 мм.
У переднього борту нижньою обв’язкою рамки служить передня траверса. Задній борт – відкидний та знімний; має окрему рамку.
Дишло виготовлено із сталевої прямокутної труби 50x25x3 у формі променів гострого кута, кінці яких жорстко пов’язані (зварюванням) із лонжеронами через надставки на відстані близько 250 мм.
У місці сходу променів дишла до нього приварений зчіпний пристрій (воно промислового виготовлення – саморобні пристрої заборонені технічними вимогами). Тут шарнірно прикріплена ніжка, на яку спираються дишло на «відпочинку» і роз’єм електропроводки для задніх сигнальних ліхтарів, змонтованих на задньому борту (так як цей борт знімний, ззаду під дном є ще один роз’єм).
Дно причепа закрите сталевим листом оцинкованим товщиною 1 мм. Для коліс улаштовані невеликі ніші заввишки 80 мм.
Всі борти обшиті профільованим дюралюмінієвим листом завтовшки 2 мм.
Причіп виготовлявся для роботи в тандемі з автомобілем «Жигулі», а тепер тягачом у нього служить мінітрактор. Але жодних переробок причепу не потрібно — тільки на тракторі встановив автомобільний форкоп із кулею.
В. Коляскін